Чорнобиль ніколи не буде забутий.

Ситуація, що стосується Чорнобильської АЕС, залишається невирішеною главою в історії.

В історичних записах людства назавжди залишиться дата цієї небаченої раніше світової катастрофи, а також драматичні обставини її подолання. Чорнобильська трагедія стала подією глобального масштабу не лише через унікальні наслідки – ядерно-радіологічні, технологічні, медичні, соціально-економічні та екологічні. Чорнобиль закарбувався в пам'яті поколінь як передвісник рукотворного Апокаліпсису, як загроза знищення життя на нашій планеті внаслідок техногенних катастроф. Людство опинилося перед безоднею потойбічного антисвіту, відродилися давні міфи й страхи; примари Хіросіми та Нагасакі наблизилися до кожної оселі, що потрапила в зону впливу так званого мирного атома.

Безпрецедентність цієї аварії полягала не тільки в її глобальних масштабах, але й у тому, що це була катастрофа нового типу: вибух гігантської радіоізотопної бомби, якою був реактор РБМК, стався не внаслідок бойових дій чи терористичного акту (хоч існують й такі теорії), а виник ніби спонтанно, неочікувано, унаслідок фатальної недосконалості технологічної суперсистеми, кричущих помилок в її експлуатації. Вперше в своєму цивілізаційному розвитку людство зіткнулося зі загрозою самознищення не в ході війни, а внаслідок зіткнення з так званим мирним атомом.

Через кілька днів після катастрофи Україна, тоді ще залежна та підкорена провінція комуністичної Імперії зла, опинилася в центрі глобального інформаційного шторму. Вона привернула безпрецедентну увагу світової спільноти та незалежних ЗМІ, які намагалися пробити радянську залізну завісу мовчання і дезінформації, щоб зрозуміти, що насправді сталося на Чорнобильській АЕС. Парадоксально, але завдяки цій трагедії Україна, яка роками залишалася в тіні російської імперії, вийшла на міжнародну арену, здобувши визнання та увагу, що принесло певні позитивні політичні наслідки.

Наївні сподівання Кремля приховати істину від міжнародної спільноти виявилися безрезультатними. Людство вже вступило в еру глобального супутникового моніторингу та міжнародних інформаційних мереж, які не мають кордонів. Американський комерційний супутник "Лендсат" зафіксував два місця з підвищеною температурою на станції, а зображення резервуара-охолоджувача свідчили про зупинку реакторів. Чорнобильська катастрофа почалася з великої брехні комуністичної системи, яка відмовлялася визнати свою історичну поразку у суперечці з вільним демократичним світом. Намагання Кремля зберегти свій тоталітарний режим через таємність, фальшиву пропаганду та соціальну демagogію, а також відмова від науково-технологічної співпраці із західними країнами, призвели до свідомого ризику життя і здоров’я мільйонів своїх громадян – особливо дітей, які опинилися на забруднених радіацією територіях. Вони зіткнулися з небезпекою з боку навколишнього середовища, води, молока, харчових продуктів і повітря, що викликало психологічний стрес, панічні реакції та депресію.

Sure! Could you please provide the specific text you want me to make unique?

Сьогодні, з висоти часу, що відділяє нас від 26 квітня 1986 року, ми повинні не тільки віддати належне минулому - вивченню подій, що тоді сталися, але й насамперед спробувати осмислити уроки і спадщину Чорнобиля для майбутнього, тобто для ХХІ століття.

У таких обставинах важливо враховувати, що емоційний сплеск пристрастей навколо Чорнобильської катастрофи вщухнув, а психологічний шок, який охопив як наукову спільноту, так і широку громадськість, вже минув. Багато таємниць, пов'язаних із Чорнобилем, перестали бути загадками. Після 1986 року світ зіткнувся з безліччю нових трагічних викликів: війни, зокрема повномасштабна агресія Росії проти України, яка також вплинула на Чорнобильську зону, руйнівні цунамі, урагани, землетруси, спалахи нових інфекцій, терористичні акти, аварії повітряних і морських суден, вибухи та пожежі на промислових об'єктах — усе це призвело до значних людських втрат і, в результаті, до поступового згасання емоційного сприйняття Чорнобиля, а також до зростання байдужості до його спадщини та досвіду подолання цієї катастрофи.

Це істотна помилка, оскільки в ряді найзначніших катастроф, що сталися наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття, Чорнобиль займає особливу позицію. Ця подія стала абсолютно новим явищем в історії сучасної технологічної цивілізації, і її ключові характеристики роблять питання глобальної ядерної катастрофи, її причин та наслідків ще більш актуальними для XXI століття, ніж у попередньому столітті.

Чорнобиль не може бути забутий. Це пов’язано, зокрема, із тим, що ситуація навколо Чорнобильської атомної електростанції залишається відкритою главою, оскільки зона відчуження досі є джерелом ризиків, а питання утилізації радіоактивних відходів залишається надзвичайно актуальним. Більш широко, у контексті різних аспектів катастрофи, спадщина Чорнобиля продовжує бути значущою. Сьогодні Чорнобиль залишається предметом обговорень. За останнім звітом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) станом на 2025 рік у світі функціонує 416 реакторів у 32 країнах, 23 з яких виведені з експлуатації, а 60-66 нових реакторів будуються в 17 країнах, переважно в Китаї та Індії. Як видно, з моменту 1945 року людство створило потужну глобальну індустрію як в галузі атомних озброєнь, так і ядерної енергетики, що несе в собі ризик повторення Чорнобильської катастрофи в нових історичних і технологічних умовах. Зазначимо, що, незважаючи на аварію, руйнування четвертого реактора та зупинку трьох інших, Чорнобильська АЕС продовжує своє існування і функціонування в сучасності у вигляді Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", яке має на меті закриття енергоблоків ЧАЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Слід зазначити, що навіть через 40 років після катастрофи об'єкт "Укриття" залишається джерелом потенційної небезпеки для людей та навколишнього середовища. Всередині міститься близько 185 тонн ядерних матеріалів, контроль над якими не забезпечений надійними методами. Фактично, до 95 відсотків пального, яке було в четвертому реакторі під час аварії, досі залишилося, а загальна активність становить приблизно 16 мільйонів кюрі. Середнє значення експозиційної дози гамма-випромінювання досягає 3300 рентгенів на годину! Отже, є всі підстави вважати, що в Україні все ще існує ядерна бомба уповільненої дії. Варто пам'ятати про це.

Чорнобиль став символом кризи "технологічного імперіалізму" - жорстоким ударом по невиправданому оптимізму радянських та американських інженерів-фізиків, які вважали, що ядерна енергетика стане шляхом до тріумфу людства. Вони планували збудувати до початку XXI століття від 2500 до 3000 нових ядерних реакторів. На території Чорнобильської АЕС передбачалося зведення 12 надпотужних і вкрай небезпечних реакторів РБМК, без врахування ризиків, пов'язаних із концентрацією таких величезних потужностей в одному місці, а також можливого дефіциту води для охолодження і інших потенційних загроз.

Цікаво, що ядерна програма Сполучених Штатів була ініційована у 1942 році, а вже у 1943 році розпочалася відповідна програма в Радянському Союзі. Що ж відбулося? Чи це просто випадковий збіг? Або ж паралельне мислення геніїв ядерної фізики в обох країнах? Ні, насправді за цим стояли безпрецедентні масштабні операції радянської розвідки в США. Завдяки зусиллям групи радянських агентів, що працювали у Сполучених Штатах та Великій Британії, тисячі секретних документів потрапляли до Радянського Союзу дипломатичною поштою, а через Аляску в рамках лендлізу транспортувалися "продукти" - зразки урану та частини обладнання!

Sure! Could you please provide the specific text you want me to make unique?

Повномасштабна агресія Росії проти України, що розпочалася на початку 2022 року, виявила реальну загрозу повторення Чорнобильської катастрофи у військовому контексті. Порушивши свої зобов'язання, закріплені в Будапештському меморандумі 1994 року, де Росія разом із США та Великою Британією обіцяла не застосовувати зброю проти України, ядерна держава РФ розпочала необґрунтовану агресію проти без'ядерної країни. Вже в перші години конфлікту в лютому 2022 року російські війська захопили зону відчуження Чорнобильської АЕС, включаючи об'єкт "Укриття" та два сховища відпрацьованого ядерного пального, вчиняючи дії, які створили ризик поширення радіоактивних матеріалів за межі Зони. Крім того, окупанти продемонстрували повну невідомість небезпечних умов місцевості, оселившись на території колишнього "рудого лісу" та отримавши високі дози радіації. 14 лютого 2025 року російський безпілотник "шахед" вдарив по даху нового конфайнменту (об'єкт "Арка"), зведеного над четвертим реактором ЧАЕС; внаслідок цього була порушена зовнішня захисна конструкція, що призвело до загрози корозії та подальшого руйнування. Таким чином, злочинні дії агресора завдали суттєвої шкоди об'єкту, вартість якого складає майже 2 мільярди євро, збудованому завдяки зусиллям міжнародної спільноти.

У березні 2022 року російські війська захопили Запорізьку атомну електростанцію, найбільшу в Європі, яку називають "енергетичним серцем України". Ця станція забезпечувала 25% електроенергії країни. Окупантами були здійснені обстріли, мінування та викликані пожежі, що призвело до перетворення ЗАЕС на військову базу. Росія порушила сім ключових принципів ядерної безпеки, визначених Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), що створює постійну загрозу глобальної катастрофи. Наразі Запорізька АЕС не функціонує, хоча Росія планувала відновлення її роботи, про що свідчило активне будівництво електромереж на окупованих територіях південного сходу України. Однак МАГАТЕ та російські агресори дійшли висновку, що запуск енергоблоків неможливий, поки триває війна, яка загрожує ядерній безпеці об'єкта. Після тривалих вагань, Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію (11.07.2024) щодо безпеки українських ядерних об'єктів, включаючи Запорізьку АЕС. У документі підкреслюється необхідність демілітаризації та деокупації станції через невиконання Росією вимог МАГАТЕ.

Дії російських військових на Чорнобильській та Запорізькій атомних електростанціях є лише частиною більш широкого переліку злочинних актів, скоєних щодо ядерних об'єктів в Україні. У березні 2022 року Росія завдала удару по будівлі ядерної установки "Джерело нейтронів" у Харківському фізико-технічному інституті, що призвело до руйнування електропідстанції та систем охолодження. Того ж року російські крилаті ракети пролітали на небезпечній висоті над Південноукраїнською АЕС, створюючи серйозну загрозу ядерній безпеці. Ці терористичні акти викликали рішучий протест з боку українських офіційних осіб та наукових установ у сфері ядерної енергетики, однак Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) виявилося безсилим у своїх спробах зупинити агресора. Під час ведення геноцидної війни проти України, Росія на чолі з Путіним неодноразово висловлювала погрози щодо можливого використання ядерної зброї, що є явним актом ядерного тероризму та серйозним кримінальним злочином.

Російсько-українська війна, що розгорнулася в серці Європи, підкреслила, що Чорнобильська катастрофа може знову стати реальністю в умовах преядерного, напівядерного чи ядерного конфлікту. Також існує загроза ядерних сутичок між такими країнами, як Індія та Пакистан, Іран і Ізраїль, а також Північна і Південна Корея, серед інших. Короткочасний, але високоінтенсивний конфлікт у червні 2025 року між Ізраїлем та Іраном, в який втрутилися Сполучені Штати з критичними ударами по іранських ядерних установках, продемонстрував масштаб небезпеки автоматичного переходу від звичайної війни до ядерної, що може призвести до радіоактивного забруднення великих територій.

Нагадаю, що 21 червня 2025 року Збройні сили США завдали удару по трьом іранським ядерним установкам, розташованим у Фордо, Натанзі та Ісфагані. Сім американських стратегічних бомбардувальників B-2 Spirit скинули на підземний завод зі збагачення урану в Фордо потужні протибункерні бомби GBU-57, кожна з яких важила майже 14 тонн (по дві бомби з кожного літака). Одночасно інші ядерні об'єкти були атаковані крилатими ракетами "Томагавк", запущеними з підводних човнів типу Огайо. Хоча доля 460 кг іранського урану, збагаченого до 60%, що могло бути використано для виготовлення 9-10 атомних бомб, залишається невідомою, а наслідки атаки досі досліджуються, це подія свідчить про порушення ще однієї червоної лінії – недопустимість військових ударів по ядерним об'єктам. Як Ізраїль, так і США аргументували цю операцію наміром змусити Іран відмовитися від програми розробки атомної зброї, яку аятоли планували використати для знищення держави Ізраїль. Таким чином, більше не існує жодних обмежень на здійснення руйнівних атак на ядерні об'єкти, а Договір про нерозповсюдження ядерної зброї фактично втратив свою силу. Проте за будь-яким рішенням у цій небезпечній ситуації маячить тінь Чорнобильської катастрофи. Тож безцінний досвід подолання наслідків Чорнобиля не може бути забутий.

Можна було б вважати аварію на ЧАЕС прикрим випадковим епізодом, що трапився у технологічно відсталій країні з малокваліфікованим персоналом, якби не ядерна аварія в Японії на АЕС Фукушіма. Те, що сталося на цій атомній електростанції 11 березня 2011 р., остаточно довело: АЕС будь-якої конструкції та модифікації є надзвичайно небезпечним об'єктом - ядерною бомбою уповільненої дії, що вимагає гранично відповідального до неї ставлення. Чорнобиль і Фукушіма відкрили людству сумну істину: фактором, що сприяв цим катастрофам, став брак уяви - відсутність такої необхідної креативної риси, як фантазія, у конструкторів та оперативного персоналу АЕС: ні перші, ні другі не змогли уявити, що може статися з недосконалим реактором з хибно спроєктованими системами управління і захисту в разі порушеннь регламенту експлуатації. Вони не повірили власним очам, що стався вибух реактора!

Схожий злий жарт вчинив Уседержитель щодо розробників АЕС Фукусіма. Вони ретельно забезпечили захист реакторів від найбільших можливих землетрусів, проте системи охолодження, які виявилися вразливими, залишили на нижчих рівнях. Захисна стіна, яка була встановлена для захисту від цунамі, досягала висоти 5,7 метра, але хвиля цунамі, що виникла під час катастрофічного землетрусу 11 березня 2011 року, сягнула 14 метрів. Це призвело до затоплення охолоджувальних систем морською водою, що, в свою чергу, викликало перегрівання реактора.

Sure! Could you please provide the specific text you want me to make unique?

Чорнобильська катастрофа стала подією світового масштабу, що істотно вплинула на життя мільйонів людей та екологічну ситуацію на великих територіях багатьох країн північної півкулі, зокрема України, Білорусі, Росії, Швеції, Польщі, Німеччини, Франції, Великої Британії, Грузії, Туреччини та інших. Через два вибухи четвертого реактора та десятидневну пожежу з пошкодженого реактора в атмосферу потрапило від 90 до 300 мільйонів кюрі радіоактивних матеріалів. За оцінками ООН, обсяг радіаційного викиду внаслідок чорнобильської трагедії був у 100-300 разів більшим, ніж випромінювання, викликане вибухами атомних бомб у Хірошімі та Нагасакі. Радіоактивні опади після аварії поширилися на території, де проживало близько трьох мільярдів людей. У 13 європейських країнах більше 50 відсотків території зазнало забруднення радіоактивними нуклідами. Це ускладнює ситуацію для населення, яке проживає в зонах, уражених радіацією. Виникає нагальна потреба в довгостроковому забезпеченні людей "чистою" питною водою, молоком та безпечними продуктами харчування.

Чорнобиль має ряд характеристик, які в XXI столітті заслуговують на особливу увагу. Саме уявлення про потенційно катастрофічну ситуацію з непередбачувано важкими наслідками різко спростувало наївні та безвідповідальні заяви вчених і фахівців, що належали до ядерної галузі багатьох країн. Протягом десятиліть вони запевняли світ у безаварійності та стабільності розвитку ядерної енергетики. Хоча це може звучати цинічно, важливий урок, який можна винести з Чорнобиля, полягає в тому, що ця катастрофа, можливо, допомогла уникнути ще більших трагедій у майбутньому. Після Чорнобиля односторонній оптимізм технократів щодо безперервного "прогресу людства" став не лише неприпустимим, а й небезпечним.

Унікальність Чорнобиля як нового феномену в історії людства полягає в його страшній анонімності, а також у вигляді, який на перший погляд виглядає мирним. Ця катастрофа стала результатом спонтанного і непередбачуваного розвитку подій. На відміну від вибухів ядерних бомб у Хірошімі та Нагасакі в 1945 році або терактів у США в 2001 році, що були результатом ретельно спланованих дій певних груп (військових, політиків, терористів), Чорнобиль виник немов з нічого — внаслідок випадкових та непередбачених факторів, вражаючого збігу обставин.

Проте, Чорнобиль - це не лише результат випадкових обставин, а також тривожна закономірність, що відображає зростаючу загрозу для людства з боку Технологічних Суперсистем (ТСС). Ці надпотужні технології можуть і виходять з-під контролю людини. Варто згадати про численні енергетичні аварії в США, масштабні збої в комп'ютерних і інформаційних системах, а також авіакатастрофи, що сталися через перевантаження диспетчерських служб.

Чорнобиль не є типовою катастрофою, як, наприклад, випадковий спалах на промисловому об'єкті чи аварія космічного апарата. Ця трагедія стала серйозним викликом для сталого розвитку людства, вона є нагадуванням з майбутнього про ризики, пов'язані з можливими збоєм у складних і чутливих системах, що можуть призвести до масових втрат, економічних збитків і екологічної деградації. Одним із основних викликів, які постали перед XXI століттям у контексті Чорнобиля, є унікальність інженерно-технічних завдань, пов'язаних із необхідністю створення надійних захисних споруд на місці зруйнованих реакторів та забезпечення безпеки при зберіганні радіоактивних відходів.

Енергетична світова криза, яка буде посилюватися в ХХІ столітті в зв'язку з вичерпністю вуглеводневих енергоносіїв, спонукає ряд країн, зокрема країн Третього світу, до інтенсивного розвитку ядерної енергетики. Спроби деяких технологічно відсталих країн світу виробляти власну ядерну зброю можуть призвести до катастроф, аналогічних Чорнобилю. Атмосфера тотальної секретності радянського ядерного комплексу сприяла прихованню помилок конструкторів та експлуатаційного персоналу. На жаль, режим таємності задля національної безпеки чи комерційно-технологічних секретів є типовим для всіх ядерних об'єктів навіть у демократичних країнах світу, таких як США, Велика Британія, Японія і Франція. Встановлення режиму суворого міжнародного контролю та об'єктивної оцінки реакторів і максимальної прозорості під час функціонування АЕС сприятиме безпечній експлуатації таких об'єктів у ХХІ столітті.

Чорнобильська катастрофа стала не лише прикладом позапланової промислової аварії з повним знищенням реактора, а й виявом серйозної екологічної кризи, що призвела до масштабного радіоактивного забруднення великих територій. Така трагедія зазвичай супроводжується залученням мільйонів людей, зокрема дітей, до проблеми, а також виникненням тисяч екологічних біженців. Вона спричиняє тривале забруднення ґрунтів, води та повітря, викликає незворотні зміни в природному середовищі та багатьох екосистемах. В Україні, через Чорнобильський вибух, постраждали 2294 населених пункти, розташовані в 77 адміністративних районах 12 областей. У зоні з посиленим радіологічним контролем проживає понад 1,6 мільйона людей. Особливо болісним наслідком цієї катастрофи стала втрата древньої слов'янсько-української поліської цивілізації, що призвела до знищення багатьох культурних і духовних пам'яток.

Цей тип катастрофи характеризується кумулятивним медичним впливом, що проявляється в щорічному зростанні захворювань серед ліквідаторів та мешканців забруднених територій. Хоча одразу після аварії загинуло відносно небагато людей (31 особа померла від гострої променевої хвороби), наслідки, які виникли внаслідок події, мають серйозний і тривалий характер. Попри різноманітні методи підрахунку жертв, очевидно, що Чорнобильська катастрофа стала не лише техногенною, а й медико-соціальною трагедією, що позначиться на здоров'ї багатьох поколінь і може тривати протягом ста років.

У перші роки після аварії на Чорнобилі наукова спільнота України критикувала центральні радянські органи влади та Міжнародну агенцію з атомної енергії (МАГАТЕ) за приховування інформації та упереджене ставлення до оцінки ризиків, пов'язаних з катастрофою. У XXI столітті зростання впливу громадянського суспільства ставить нові питання довіри та співпраці між неурядовими організаціями, державними установами та міжнародними структурами.

Катастрофи, подібні до Чорнобильської, демонструють їхній руйнівний вплив на країну в цілому, а також на її політичну та економічну структуру, що яскраво ілюструє досвід Радянського Союзу. Інцидент на ЧАЕС став випробуванням для стабільності та стійкості усіх владних інститутів, які були зобов'язані оперативно та ефективно приймати рішення щодо інформування населення, забезпечення безпеки мільйонів людей, а також налагодження співпраці з сусідніми державами та міжнародною спільнотою. Командно-адміністративна комуністична система не витримала цього випробування і втратила довіру українського народу. Насправді, розпад СРСР розпочався саме з наслідків Чорнобиля.

Sure! Could you please provide the specific text you want me to make unique?

Навколо Чорнобильської катастрофи й досі тривають гострі наукові, політичні, медичні, юридичні та соціально-економічні дискусії. Чорнобильській катастрофі присвячено тисячі наукових статей, ліричних спогадів і монографій, безліч віршів і сотні прозових творів, десятки документальних та ігрових фільмів і серіалів. З гордістю можу сказати, що моя документальна повість "Чорнобиль" посідає не останнє місце в цьому ряду. Вона стала чи не головним твором мого життя, моїм Opus Magnum. Робота над нею, публікація, великий розголос у країні та за кордоном після виходу в світ, загострений інтерес суспільства до наслідків Чорнобильської катастрофи, активні міжнародні контакти - усе це вплинуло на моє життя, змінило долю. Сподіваюсь, що оновлене видання моєї документальної повісті "Чорнобиль" на пропозицію Івана Антоновича Малковича не лише нагадає читачам про нашу національну трагедію 1986 року, її причини і наслідки, а й примусить задуматися над майбутніми шляхами розвитку вітчизняної енергетики, над інтенсивнішим використанням відновлювальних джерел.

Чорнобиль став символом можливого ядерного знищення не лише окремого регіону, а й цілої нації, без формального оголошення війни. У світі, де глобалізація та взаємозалежність між країнами постійно зростає, втрата контролю над однією з технологій масового знищення — ядерною, хімічною, біологічною чи інформаційною — може призвести до незворотних втрат для людства та масштабних руйнувань. Тож, незважаючи на те, що час віддаляє нас від катастрофічного інциденту на ЧАЕС, важливим завданням ООН, урядів різних країн та громадських організацій у XXI столітті залишається адекватна оцінка існуючих ризиків, враховуючи болючі уроки та гіркий досвід Чорнобиля.

Сорок років після Чорнобиля – це невмирущий символ пам’яті, смутку та роздумів, можливість для сучасного переосмислення уроків цієї катастрофи. Це також заклик для нових поколінь не забувати про трагедію Чорнобиля і замислюватися про майбутнє, про нові виклики, які Україні та всьому людству доведеться подолати в ХХІ столітті.