За словами Портникова, ніколи не існувала єдина політична нація в Польщі.

Політична напруга в Польщі має свої глибокі історичні витоки та відображає два різні підходи до розуміння держави: етнічно-національний і громадянський. Навіть після завершення Другої світової війни, коли національний склад Польщі став більш однорідним, цей розподіл не зник, а продовжує формувати політичну сцену країни.

Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников.

Згідно з думкою журналіста, розподіл у польському суспільстві почав формуватися ще на початку XX століття. Після вбивства президента Габріеля Нарутовича (першого президента Польщі) та військового перевороту на чолі з Юзефом Пілсудським (видатний польський політик і державний діяч, який став першим головою відновленої Польської держави) в країні був встановлений режим санації. З того часу політична історія Польщі почала розвиватися в умовах боротьби різних концепцій державності.

Портников нагадав, що письменниця Марія Конопницька свого часу описувала це явище як існування "двох Польщ". Ідеться про дві концепції, які пов'язують із Юзефом Пілсудським та Романом Дмовським (польський громадсько-політичний і державний діяч - ред.).

"Існує Польща Пілсудського та Польща Дмовського. Це два різних бачення майбутнього країни," -- підкреслив журналіст.

За його словами, Дмовський виступав за жорстку етнонаціональну модель держави, у якій визначальну роль відігравала належність до польського етносу. Портников нагадав, що Дмовський був депутатом Державної думи Російської імперії, відомим антисемітом та українофобом, але водночас одним із найталановитіших політиків свого часу. Його політичну харизму журналіст навіть порівняв із харизмою Беніто Муссоліні (італійський політик, лідер фашистського режиму, який перебував при владі в Італії у 1922-1943 роках - ред.).

Натомість модель Пілсудського передбачала інший принцип державності -- громадянський. Вона спиралася на традиції Речі Посполитої та допускала співіснування різних національностей у межах однієї держави. Водночас, за поясненням Портникова, представники національних меншин мали визнавати пріоритет польської державності та бути готовими ідентифікувати себе з Польщею.

Після завершення Другої світової війни здавалося, що ця концепція втратить свою значущість. Польща стала помітно одноріднішою з точки зору національного складу: єврейське населення було винищене нацистами, українці були виселені до радянської України або розсіяні по території Польщі, а білорусів і литовців залишилося зовсім небагато. Проте зміни в демографії не знищили різноманітні погляди на те, якою повинна бути польська нація.

Портников акцентував увагу на тому, що розділення суспільства мало місце й у повоєнний період комуністичного режиму. Тоді громадськість була розділена на прихильників комунізму і тих, хто виступав проти нього. Усередині ж самої влади спостерігалося напруження між радикальними націонал-патріотами та ліберальними елементами партії.

На думку журналіста, після краху комуністичного режиму ці дві концепції не лише не зникли, але й продовжили формувати політичний ландшафт Польщі з 1990-х років. Він також підкреслив, що розподіл на прихильників і противників різних моделей державності має ще глибші історичні корені, що сягають епохи Речі Посполитої, коли одні політичні сили прагнули підкоритися російській короні, тоді як інші виступали проти цього напрямку.

"Це просто різні політичні нації. Єдиної польської політичної нації не існувало ніколи", -- підсумував Портников.

Він вважає, що сучасна політична поляризація в Польщі далеко не є чимось новим: країна продовжує існувати в контексті історичного суперництва двох різних концепцій власної ідентичності та державного устрою.

Що відбувається у Польщі

30 жовтня відбулися значні події, коли правоохоронці з'явилися у Конституційному трибуналі Варшави. Після цього президент Польщі Кароль Навроцький вирішив терміново завершити свій візит до Сенегалу і повернутися додому.

У ніч перед 31 жовтня він прибув до приміщення трибуналу, де відбулося фізичне зіткнення між президентом та суддями. Записи цього інциденту згодом з'явились у мережі. Навроцький звинуватив уряд Дональда Туска у насильницькому захопленні конституційного органу країни та закликав до термінових політичних переговорів. У відповідь прем'єр-міністр виправдав дії уряду, охарактеризувавши їх як необхідні для відновлення верховенства права.

Прем'єр Польщі Дональд Туск висловив стурбованість щодо втручання проросійських сил у ситуацію навколо Конституційного трибуналу. У свою чергу, міністр закордонних справ Радослав Сікорський відкрито критикував правих польських політиків за те, що вони отримують позитивні оцінки від кремлівських пропагандистів. Обидва політики вважають, що загострення ситуації пов'язане з відстоюванням незалежності судової системи та впливом Росії на політичні процеси в Польщі.