"Сьогодні українці опинилися під впливом загального антимігрантського настрою."
Пане Едвіне, у 2022 році підтримка України в Польщі була предметом загальнонаціонального консенсусу. Сьогодні опитування фіксують падіння симпатій до українців -- називають цифри від 51% до 29%. За даними CBOS, неприязнь поляків до українців зросла з 30% у 2024 році до 43% у 2026-му. Рік тому в інтерв'ю LB.ua ви казали, що Польща повертається до стандарту 90-х, коли симпатію до українців висловлювали трохи більше ніж 10%. Тоді ви не відчували занепокоєння, що ми будемо ворогувати суспільствами. За цей рік ваше ставлення змінилося?
На жаль, цифри, які ви назвали, правдиві. Це жахливо і, звичайно, тривожно. Треба думати, що зробити, як покращити цю ситуацію, -- і тому важливий добрий аналіз того, що відбувається у нас, в Україні і в наших відносинах.
Рекламное сообщение
Ситуація є досить складною, оскільки в Польщі існує кілька аспектів цієї проблеми. По-перше, йдеться про зміну ставлення до українців, які проживають у країні. Подібні тенденції спостерігаються і в інших європейських державах: зростає негативне ставлення до міграції та мігрантів загалом. В Польщі, зокрема, більшість мігрантів складають українці, і саме вони стають жертвами загального негативного настрою стосовно мігрантів. Хоча це неприємна ситуація, її можна зрозуміти.
Другий аспект — події, які відбулися в цьому році: рішення президента України Володимира Зеленського надати частині Збройних сил України почесне звання "Героїв УПА", а також реакція президента Польщі Кароля Навроцького, який позбавив Зеленського Орден Білого Орла — найвищу нагороду держави.
Найактуальнішим питанням для українців стали регулярні напади у різних містах Польщі, а також випадки дискримінації. Ми стали свідками відео, на яких польські жінки завдають ударів нашим чоловікам, а польські чоловіки -- нашим жінкам, при цьому реакція правоохоронних органів залишалась відсутньою. Як ви вважаєте, що стало причиною змін у польському суспільстві за цей рік: втома від війни, розчарування в українцях, поведінка самих українців, чи це свідома політична маніпуляція такими настроями?
Зростання насильства — це безсумнівна реальність. Поліцейські звіти свідчать, що кількість таких інцидентів зросла на десятки відсотків у порівнянні з минулим роком. Проте я не поділяю думки, що держава не вживає заходів. Навпаки, ми бачимо, що реакція держави є чіткою та рішучою. Було багато тривожних випадків, як, наприклад, у Вроцлаві, де бандити напали на українця та його дружину. Зловмисників затримали, справа продовжується, і ми побачимо, до чого це призведе. Поліція отримала вказівки не проявляти толерантності у подібних випадках.
Фото: Komenda Miejska Policji w Łodzi
Правоохоронці затримали осіб, підозрюваних у нападі на 15-річного українця у Лодзі.
Отже, держава функціонує так, як, на мою думку, і має функціонувати. Відсутнє суспільне схвалення насильства. Зверніть увагу на коментарі в соціальних мережах або польських ЗМІ: навіть ті, хто займає антиукраїнську позицію на рівні державної політики, однозначно заявили, що злочинці залишаються злочинцями, і їх не можна підтримувати. Більшість тут виступає проти. Звичайно, є й ті, хто підтримує насильство щодо українців, але їх небагато.
Але ж це вже не поодинокі випадки. Що стало причиною цього явища?
На даний момент у нас немає чітких відповідей. Я проводив бесіди з дослідниками, які займаються питаннями насильства, а також з соціологами — вони ще не можуть точно оцінити, наскільки це пов'язано з політичним тиском. Існують політичні сили, які мають інтерес у посиленні антиукраїнських настроїв. Наприклад, партія євродепутата Ґжеґожа Брауна "Конфедерація польської корони" відіграє певну роль у цьому процесі. Проте, чи є ця роль вирішальною, поки що залишається незрозумілим.
Рекламное сообщение
Бачимо також, що тут ефективні російська пропаганда і дезінформація. Ми вчимося протидії, і український досвід нам дуже цікавий.
Є безліч чинників, але, на мою думку, можна стверджувати, що ми ще не досягли критичної межі, і загальне ставлення суспільства до українців залишилося незмінним. Хоча емоційний фон справді погіршився, результати опитувань показують, що поляки все ще вважають українців бажаними сусідами, колегами та медиками, що займають високі позиції.
Це не прояв ворожості на етнічному ґрунті. Етнічні різниці не є основною причиною, і це не антитеза Україні, що виникає з польського націоналізму, який існував у Другій Речі Посполитій. Насправді, це більше схоже на ставлення, що формується під впливом настроїв проти іммігрантів. Коли ж мова йде про конкретних українців, з якими ми стикаємося на роботі, в магазинах чи медичних закладах, рівень довіри і поваги залишається досить високим.
Також варто звернути увагу на небезпечну провокацію: які деталі відомі про марш з Польщі у Львові.
Изображение: Анна Стешенко
Едвард Бендік
Отже, чи можемо стверджувати, що системної ворожості не існує?
На даний момент цього не сталося, але така можливість існує. Важливу роль відіграють дії політиків у цьому процесі. Вважаю, що наразі з боку уряду та правлячої коаліції існує чіткіший сигнал щодо підтримки України.
Основним завданням є чітка комунікація підтримки України як країни, що перебуває в стані війни і може захистити себе та нас завдяки нашій допомозі. Це підкреслює наш прем'єр Дональд Туск, але не лише він. Наприклад, віцепрем'єр і міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш, який, слід зазначити, не відзначається особливою симпатією до України, наразі акцентує на важливості співпраці з Україною та вивченні її досвіду для модернізації наших збройних сил. Цю інформацію постійно поширюють у медіа, і я вважаю, що це позитивно впливає на ставлення до українців: суспільство починає краще усвідомлювати, що це справжня війна, а те, що ви робите, має значення і для нас.
Ви згадали російську пропаганду. Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко заявив, що з 2022 року кількість антиукраїнського контенту в Польщі зросла щонайменше на 250 відсотків і що до цього долучилася Росія. Чи розслідує Польща ці факти інформаційних впливів? Чи є у вас структури, які протидіють російській пропаганді?
Рекламное сообщение
На державному рівні цим займаються кілька служб -- і в Міністерстві закордонних справ, і в Міністерстві внутрішніх справ. Маємо також інституцію, у нас є інституція, яка займається питаннями мережевої безпеки, зокрема й дезінформацією. Але зараз активне й громадянське суспільство. Мій фонд підтримує громадські організації, які цим займаються, і деякі з них дуже ефективні. Цієї осені ми зустрічаємося у Львові з організаціями громадянського суспільства, які протидіють дезінформації, щоб обмінятися досвідом і повчитися на досвіді України.
Однак успішність дезінформації полягає в тому, що на неї не можна відповідати в буквальному сенсі: недостатньо просто вказати на те, що це неправда. Ситуація тут значно складніша. Наразі домінує певний наратив про історію, який став основним. Це викликає труднощі, оскільки необхідно також здійснювати активну позитивну промоцію.
Изображение: EPA/UPG
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск і прем'єр-міністр України Юлія Свириденко зустрілися на Конференції з відновлення України, яка відбулася в Гданську 25 червня 2026 року.
Є безліч позитивних аспектів. Ми стали свідками конференції з відновлення України в Ґданську, яка відбулася в складний момент наших міждержавних відносин. Президент Зеленський не зміг бути присутнім, проте сама подія виявилася успішною. На конференції зібралися бізнесмени, які залишилися задоволеними результатами. У сфері економіки та бізнесу все функціонує на високому рівні. Сьогодні Польща являється одним із найважливіших економічних партнерів України. Польські підприємці активно інвестують та виробляють свою продукцію на українському ринку. І це тільки сприятиме подальшому розвитку, адже бізнес завжди діє логічно та раціонально.
Читайте також"Найгірше під час атак -- це апатія свідків", -- соціальний психолог Міхал Білевич про ставлення до українців у Польщі
"Антиукраїнська риторика відігравала значну роль у комуністичному пропагандистському апараті."
А хто, на вашу думку, винен у тому, що болючу тему Волинської трагедії знову "видобули" і вона стала, за вашими словами, наскрізною?
Я одного разу натрапив на есе українського автора Андрія Любки під назвою "Волинська трагедія та стратегічна асиметрія пам'яті". У цьому творі він порівнює Волинь із Голодомором. Не стверджуючи, що вони ідентичні, він зосереджується на тому, що обговорення Голодомору було практично заборонене для українців до самого кінця існування Радянського Союзу. Аналогічно, у Польщі до завершення комуністичного режиму говорити про Волинську трагедію було абсолютно табуйовано. Ми могли обговорювати діяльність УПА або постать Степана Бандери, але лише в рамках їхніх дій на території комуністичної Польщі.
Антиукраїнський наратив у Польщі про Волинь був про Бандеру, про бандерівців, про упівців, які вбили генерала Кароля Сверчевського, заступника міністра національної оборони, важливу комуністичну фігуру польської армії після війни. І це стало сигналом до початку акції "Вісла". Цей наратив був важливою частиною комуністичної пропаганди в Польщі, але він був відірваний від волинського контексту.
Коли ми почали трансформацію, ця пам'ять поверталася органічно. Багато людей у Польщі переїхали зі східних територій Речі Посполитої -- Волині, Галичини, Литви. Вони виїхали зі своєю пам'яттю, про яку могли говорити тільки в колі сім'ї та найближчих друзів. І це відкрилося. Ці середовища -- "кресов'яки", люди, які приїхали зі східних країв Речі Посполитої, -- почали домагатися вшанування пам'яті загиблих.
Изображение: novynarnia.com
Президент України Леонід Кучма та президент Польщі Александр Квасневський урочисто відкривають пам’ятник жертвам українсько-польського конфлікту, що розташований у селі Павлівка на Волині, 11 липня 2003 року.
Рекламное сообщение
Політики усвідомлювали необхідність вжиття заходів. У 2003 році президент Польщі Олександр Кваснєвський спільно з президентом України Леонідом Кучмою вперше спробували вирішити цю проблему, і тоді здавалося, що ситуація має шанси на поліпшення. Проте згодом ситуація змінилася. Починаючи з 2005 року, ми стали більше акцентувати увагу на так званій політиці пам'яті та на важливості ролі держави у формуванні історичного наративу.
Наприклад, Варшавське повстання. Ми, звісно, пам'ятали про нього, але це не була тема, яка б захоплювала всю Польщу. Натомість сьогодні це стало важливою частиною національної пам'яті: 1 серпня його вшановують по всій країні. Подібна ситуація була і з Катинню.
Були й складніші теми, наприклад, наші стосунки з євреями під час війни, наша відповідальність за погроми, за злочини проти євреїв. Ми любили говорити, що поляки були жертвами і що ми поводилися добре. А виявилося, що це не так. Цей процес представлення справжньої, складнішої історії постійно триває в публічній дискусії. Українською вийшла книжка Ґжеґожа Ґаудена, журналіста й колишнього директора польського Інституту книги, про погром у Львові ("Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року", -- Ред.).
Ознайомтеся також з думкою Володимира В'ятровича: "Польща потрапляє в пастку минулого".
І останній елемент -- зміна настроїв із 2015 року, коли до влади прийшли праві. Вони орієнтувалися на свій електорат, на тих самих кресов'яків, -- для них у цьому був політичний інтерес. Ми пам'ятаємо 2017-2018 роки, коли ухвалили закон про пошану до польської нації, де було про "злочини українських націоналістів" і тому подібні дурниці. Тоді Україна протистояла тому законові. Як і Ізраїль, бо там була ще й заборона досліджень, які могли б показати, що ми були не тільки жертвами.
Це і складний суспільний процес, і робота зі спадком комуністичної пропаганди часів Польської Народної Республіки -- про це теж треба пам'ятати, бо її вплив, особливо на старших людей, був сильним. А зараз це політичний інтерес окремих партій.
У дев'яностих роках лише 12% поляків висловлювали симпатію до українців, проте політичні лідери цілеспрямовано підтримували Україну, ігноруючи громадську думку. Усі усвідомлювали, що для стратегічних інтересів Польщі важливо мати незалежну Україну. Польща стала першою країною, яка офіційно визнала незалежність України.
Image: Twitter / Mateusz Morawiecki
Прем'єр Польщі Матеуш Моравецький провів пресконференцію з українським Президентом Володимиром Зеленським у Києві 24 лютого 2023 року.
Лише згодом, коли Польща приєдналася до НАТО та Європейського Союзу, питання про те, чому Україна важлива для нас, перестало бути очевидним. Значення України для Польщі почало знижуватися, і сама Україна не виявляла великого інтересу до Польщі. Взаємини між державами стали більш прохолодними. Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький вперше відвідав Україну незадовго перед початком вторгнення, раніше його це питання не цікавило. Проте все змінилося — ми пам'ятаємо перші місяці, коли надавалася як військова, так і гуманітарна підтримка. Але згодом ставлення до України знову почало погіршуватись.
Історія з присвоєнням військовому підрозділу імені Героїв УПА стала тригером для поляків, чи її радше використали польські політики? Навроцький позбавив Зеленського Ордена Білого Орла. Навіщо Навроцькому була потрібна така демонстративна позиція: це електоральна гра чи принципи?
Я усвідомлюю, що це рішення було прийнято не з метою викликати емоції у польського народу. Це стало результатом внутрішньої ініціативи певної частини Збройних сил, яка висловила бажання носити ім'я Героїв УПА. Президент Зеленський підтримав їхнє прохання. Однак в Україні це сприйняли як жест, спрямований проти Польщі.
Рекламное сообщение
Суть справи в тому, що це надзвичайно чутлива тема. Яскравим прикладом може слугувати випадок, коли Дмитро Кулеба, перебуваючи на посаді міністра закордонних справ, відвідав Польщу і, на нашу думку, не зовсім вдалим чином порівняв Волинську трагедію з акцією "Вісла". Хоча акція "Вісла" дійсно була злочином, кількість жертв у ній була значно меншою. Це викликало обурення у польського населення.
Коли один політик починає активно просувати певну проблему, іншим варто підключитися й продемонструвати, що їхня реакція є ще більш ефективною. Саме так сталося в даному випадку. Однак варто зазначити, що прем'єр-міністр Дональд Туск проявив поміркованість.
Ознайомтеся також з матеріалом "Вважаю, що ситуація може призвести до насильства". Які емоції переживають українці в Польщі на фоні зростання антиукраїнських настроїв?
Изображение: Анна Стешенко
Едвард Бендік
"Дискримінація дітей з України не має системного характеру."
У минулому році в інтерв'ю для LB.ua ви зазначали, що найактуальнішою проблемою з боку Польщі є дискримінація українських дітей, і що Фундація планує порушити це питання на державному рівні. Чи відбулися якісь зміни з того часу?
Так само, як і з протидією злочинам проти українців, я не хотів би казати, що дискримінація українських біженців є системною. Вона не системна. Випадків, на жаль, чимало, проблема є, медіа її висвітлюють, міністерство освіти й органи місцевої влади її обговорюють. Польська освітня система децентралізована, і школи прямо підпорядковані органам місцевого самоврядування. Міністерство освіти може щось рекомендувати, але не має повноважень наказувати. Тому важливо, як усе працює на місцевому рівні.
Серед учителів бувають такі, що мають антиукраїнські настрої. Але треба пам'ятати, що в Польщі пів мільйона вчителів -- це найбільша професійна група. Серед них є будь-які люди. Але є й багато позитивних ситуацій, коли місцеві організації громадянського суспільства беруть цю проблему під контроль, працюють з учителями, батьками й дітьми, все пояснюють. Думаю, що ситуація не погіршуватиметься, і сподіваюсь, що покращиться.
Раніше ви згадували про парадокс: на міжнародних форумах польські політики висловлюють підтримку Україні, тоді як у Польщі повідомляють про інші речі. Чи залишилася ситуація незмінною?
Вона змінюється на краще. Був момент, коли уряд ухвалював рішення на кшталт закону про іммігрантів, який фактично погіршував умови для українців у Польщі. Уряд робив це, відчуваючи суспільні настрої. Був і момент, коли уряд намагався показати, як мало допомагає Україні, бо сподівався, що поляки це підтримають. Зараз без сумніву говорять, що наш стратегічний інтерес -- підтримка України. Повідомляли про 50 мільйонів євро на військову допомогу Україні, про участь у "Карпатській вісімці", про співпрацю в балістичному альянсі, про те, як польська армія переймає досвід України..
Уряду Польщі зараз важливо демонструвати силу. Безпека є найважливішою темою для поляків, і влада намагається пояснити суспільству, що задля власної безпеки нам треба підтримувати Україну.
Image credit: TVP.info
Під час заходу на підтримку України, що відбувся в Польщі
Читайте такожПольща: скаути проти маслярів і кінець епохи Качинського
"Якщо йдеться про фінанси, завжди можна знайти спільну мову."
Рекламное сообщение
Проте існує ще й економічний аспект. Політика протекціонізму, яка ставить під загрозу українських перевізників і експортерів зерна, отримує підтримку від усіх політичних сил у Польщі – від лібералів Туска до "Конфедерації". Чи свідчить це про те, що навіть у разі перемоги єврооптимістичної коаліції у 2027 році, шлях України до ЄС буде обтяжений сильним економічним тиском з боку Варшави?
Наш фонд підготував звіт, в якому проаналізовано агропромислові сектори Польщі та України. Результати свідчать про те, що існує набагато менше конфліктних точок і конкурентних суперечок, ніж можна було б припустити. Структура цих секторів суттєво відрізняється. Наприклад, для Польщі важливою є переробка молока, і ми експортуємо молочні продукти в Україну. Водночас для України ключовими є зернові культури та олія, які менш актуальні для Польщі. Однак польські виробники м’яса виявляють інтерес до українського зерна. Це відкриває можливості для співпраці між польським і українським бізнесом, що може знизити рівень напруженості. Повністю уникнути конфліктів неможливо, але всі питання можуть бути вирішені через конструктивний переговорний процес.
Ситуація з перевезеннями є аналогічною. Польський сектор логістики відіграє ключову роль в економіці як самої Польщі, так і України. Це також має велике значення для українців, які живуть у Польщі, оскільки багато з них зайняті в цій галузі.
Коли мова заходить про фінанси та економічні інтереси, завжди існує можливість дійти згоди та знайти компроміс, вигідний для всіх учасників. Проте з гуманітарними аспектами ситуація є набагато складнішою.
До речі, ще один принциповий гуманітарний аспект: канцелярія Навроцького розкритикувала наш закон про Український національний пантеон одразу після привітання з Днем Незалежності. Що саме в ньому не влаштовує Варшаву?
На жаль, деякі політичні діячі в Польщі обрали шлях ультиматумів. Наприклад, стверджують, що Україна не зможе стати частиною Європейського Союзу "з Бандерою". Такий підхід є неефективним для підтримки відносин і ведення діалогу. Українці не погодяться приймати вказівки з Польщі щодо того, кого вшановувати в пантеоні, а кого – ні. Це було б нелогічно. Україна сама формує свій список героїв.
Чимало людей хвилюються, що пантеон може спричинити новий виток емоційного напруження. Я вважаю, що політичні сили неодмінно скористаються цією темою, проте єдиної позиції в суспільстві не існуватиме — дискусії з цього приводу продовжаться.
Изображение: Анна Стешенко
Едвард Бендік
Чи існує в Польщі остаточний список "історичних вимог" щодо України?
Ні, нічого такого немає. Думаю, це процес -- і з боку України теж. Ви також маєте інтерпретації історії, які звинувачують Польщу в діях проти України. Приклад -- Ризька мирна угода 1921 року між Польщею й більшовицькою Росією. З точки зору України це була зрада.
На щастя, у Польщі є багато праць, які показують, що Друга Річ Посполита не була ідеальною державою, особливо для українців. Держава застосовувала до них насильство, і українці діяли у відповідь.
Але є політики, які користуються нагодою, коли бачать, що українська тема дає їм шанс наростити популярність. Кампанія в Польщі вже почалась, і вона, ймовірно, експлуатуватиме дражливі питання щодо України. Хоча, можливо, сфокусується й на чомусь іншому, адже в нас є інші проблемні теми: безпека, охорона здоров'я. Мало би бути більше тем, які важливі для життя громадян, а не тільки символічні історичні проблеми, які викликають емоції.
"На даний момент праві політичні сили мають значну фрагментацію."
До виборів у 2027 році ще залишилося деякий час, але кампанія фактично вже розпочалася. Після того, як Кароль Навроцький здобув перемогу на президентських виборах, правий табір отримав новий імпульс для зміцнення своїх позицій. Чи зможе "Громадянська коаліція" під керівництвом Туска зберегти свій ліберально-центристський напрямок, або їй також доведеться рухатися в правий бік?
Праві сили зараз фрагментовані. Маємо старий PiS, який після розколу поділився на PiS і нову партію експрем'єра Матеуша Моравецького. Побачимо, чи вона буде успішною: поки що підтримку вона має. "Конфедерація" теж не консолідована.
Ситуація складна, бо ми поки що не знаємо політичної стратегії Кароля Навроцького. Він хоче бути лідером правих сил, але як президент не може бути головою партії. Ми також не знаємо, які амбіції й спроможність мають лідери "Конфедерації" -- віцемаршалок Сейму Кшиштоф Босак і Славомір Менцен -- та Ґжеґож Браун. Вони всі змагаються між собою.
Згода на те, щоб Навроцький став лідером, відсутня. Лідер партії PiS Ярослав Качинський все ще користується значним авторитетом, але його вплив вже не такий потужний, як раніше. Прогнозувати результати внутрішньої боротьби в правому таборі досить складно.
Image credit: Ławomir Kamiński / Agencja Wyborcza.pl
Ярослав Качинський і Кароль Навроцький
Читайте також: Польський автор Войцех Тохман зазначає: "Наразі ми маємо одного спільного противника".
Центристський, ліберальний табір більш консолідований. Коаліція Дональда Туска має достатньо високий рівень підтримки й має шанси її втримати. Є проблема з лівими: вони мають дві фракції, які не змогли домовитись, і це їх послаблює. Але головне, що ліві, які зараз у коаліції з лібералами, хочуть залишатись у ній.
Важливим буде результат президентських виборів у Франції. Якщо там виграє лідерка "Національного об'єднання" Марін Ле Пен, це може стати стимулом для консолідації правих у Польщі. Якщо "Альтернатива для Німеччини" з погляду поляків -- загроза, бо ніхто в нас не радітиме успіхам антипольських правих партій у Німеччині, то Франція -- інша справа. Хоча Марін Ле Пен їздила до Путіна і брала в Росії гроші на свою партію. Проте приклад італійської прем'єрки Джорджі Мелоні демонструє, що позиція з приходом до влади може змінитись. Про це свідчать останні політичні заяви Ле Пен та Джордана Барделлі.
Рейтинг "Конфедерації" стабільно зростає і вже сягнув 13%. Це тимчасовий протестний феномен чи довгостроковий тренд формування нової радикальної правиці в Польщі?
Можливо, варіанти можуть бути різними. Це нагадує про зростаючу популярність праворадикальної партії "Альтернатива для Німеччини" серед населення Німеччини.
Ця партія є популістською, оскільки реагує на відчуття незадоволення; вона представляє антисистемну політичну силу, яка виступає проти панування еліт. Їхній популізм має виражені лібертаріанські риси. Це нагадує думки, які висловлює Ілон Маск: консервативні цінності поєднуються з економічним лібералізмом, навіть лібертаріанством. Для молоді це може бути привабливим, оскільки їхній перший досвід взаємодії з державою часто пов'язаний зі школою.
У Польщі негативний досвід шкільного навчання стосується не лише українських дітей. В цілому польська освітня система не відзначається дружелюбністю до учнів. Спогади про час, проведений у школі, є однією з причин, чому багато молодих людей підтримують партії, які обіцяють знизити вплив держави у цій сфері.
Изображение: EPA/UPG
Заняття в польській школі
Важливі й зміни у медіапросторі Польщі. Суспільні й політичні дискусії змінюються з еволюцією соціальних мереж і зростанням їхнього впливу. Є нові популярні медіа, наприклад, Kanał Zero Кшиштофа Становського -- консервативне медіа, яке відповідає зокрема на запит середовища, близького до "Конфедерації". Це може допомогти "Конфедерації" посилитись. Але масовою ця партія не стане: для такої консолідації, як у Німеччині, немає підґрунтя.
Ви вже згадали PiS. Яке в цієї партії майбутнє і як ви оцінюєте висування ексміністра освіти і науки Пшемислава Чарнека на посаду прем'єр-міністра?
Це політична маніпуляція, яка не має реальної ваги. Навіть у випадку перемоги PiS, він не стане прем'єр-міністром. PiS, так чи інакше, не зможе отримати достатню кількість голосів для формування уряду без коаліційного партнера. Якщо ж виникне коаліція, шанси Чарнека на посаду прем'єра будуть практично нульовими.
Це було зроблено тільки тому, що цього хотів Качинський. Сам він авторитетний, але PiS уже не є такою авторитетною силою для електорату "Конфедерації". Тож, думаю, це не спрацює. Зараз було б важко змінювати цю стратегію. А Моравецький зі своїми людьми будує власну партію, тож це PiS не зміцнює, а послаблює.
Ознайомтеся також з темою: Український фанонізм: Коліївщина та Волинь.
Якщо праві сили отримають перемогу, якою мірою можуть погіршитися стосунки між Польщею та Україною? Чи є ймовірність, що партія "Конфедерація" зможе перешкодити Україні у процесі набуття членства в ЄС?
Якщо партія PiS стане провідною силою в новому уряді — і я вважаю, що праві мають шанси на перемогу, — то, на мою думку, стратегічно ситуація залишиться незмінною, і підтримка України з боку держави продовжиться.
Изображение: EPA/UPG
Мітинг організований партією "Право і справедливість" (PiS) проти нелегальної міграції, у Варшаві, 11 жовтня 2025 року.
А якщо не PiS, а "Конфедерація", тоді може бути важко. Це буде катастрофа, бо це означатиме багато змін і в нашій внутрішній політиці. Поки що ми думаємо, що таких великих успіхів у "Конфедерації" не буде. Але треба враховувати всі можливі сценарії.
Ризик полягає не в можливості блокування євроінтеграції України, а в можливому приході до влади антиєвропейських сил, що може ослабити позиції Польщі в Європейському Союзі. Ми навіть занепокоєні, що це може призвести до польського екзиту – моменту, коли ми почнемо ставити під сумнів, навіщо нам потрібен Європейський Союз. Ми бачили, як це відбувалося у Великій Британії: для старту виходу з ЄС не було потрібно багато часу. Ми не бажаємо, щоб аналогічна ситуація трапилася в Польщі. Наразі проєвропейські настрої домінують, але їхня динаміка може змінитися.
Це може мати серйозніші наслідки для України, ніж опір її євроінтеграційним прагненням. Адже політичні лідери можуть змінити свою точку зору стосовно євроінтеграції. Проте, якщо суспільна думка стане ворожою до Європи, підтримка інтеграції України в Європейський Союз втратить свій зміст. Це становитиме набагато більшу загрозу.
#
