Нещодавно збірна України презентувала оновлений комплект домашньої форми. Її дизайн був натхненний гербом Української Народної Республіки, який у 1918 році створив Василь Кричевський. В нових джерсі наші хлопці спробують вибити путівку на ЧС-2026, який може стати вже другим великим турніром для нашої держави від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Історичні паралелі спонукали редакцію "Чемпіон" підготувати матеріал про футбол у період Української революції 1917-1921 років. У ті неспокійні часи наші предки були зайняті державотворчими процесами, і на перший план виходили зовсім інші виклики. Проте футбол не зник, а продовжував розвиватися в різних регіонах України. Давайте разом дослідимо, як це відбувалося!
Говорити про певні футбольні структури, які б централізовано керували футболом на території України в той час - ми не можемо. Насамперед, тому що в період з 1917 по 1921 рік на українських землях створювались різні держави та панувало декілька режимів: УНР, ЗУНР, Гетьманат Скоропадського, Махновщина. Не забуваймо про велику кількість загарбників зі всіх сторін: більшовики, білий рух, поляки, румуни і т.д.
У ситуації, яка тоді склалася ми могли б розпочати чемпіонат за правління Директорії, а закінчити вже за часів Скоропадського. Але футбол був. Існував він опосередковано, діяв у різних містах, при спортивних товариствах, братствах та етнічних осередках. Ба більше, в деяких українських містах навіть намагались проводити чемпіонати.
Основою для прогресу українського футболу, в першу чергу, стали великі міста: Київ, Харків, Одеса та Львів. У цих містах гра мільйонів активно розвивалася до початку Першої світової війни (1914 р.) та Української революції (1917 р.).
Наші команди виступали на змаганнях, що проходили в рамках Російської імперії. Одеська команда навіть здобула перемогу на чемпіонаті в 1913 році, обігравши команду з Санкт-Петербурга.
У межах Австро-Угорської імперії український футбол також отримував розвиток. Зокрема, львівська команда стала найпотужнішою в Галичині, здобувши перемоги над збірною Кракова в 1912 та 1914 роках.
На просторах двох імперій намагалися організувати щось, що нагадувало територіальні чемпіонати. Що стосується Російської імперії, то планувався турнір для південних регіонів, в якому брали б участь міста, переважно розташовані на території сучасної України.
Якщо звернути увагу на західну частину України, то можна помітити, що там була вища ступінь автономії. Напередодні Першої світової війни у Львові відбувся "Шевченківський здвиг" — спортивні змагання, включаючи футбол, присвячені 100-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Також варто згадати про "Український змаговий союз", який прагнув організувати матчі між містами.
Коли мова йде про становлення українського спортивного руху, неможливо не згадати Івана Боберського — людини, яку часто називають Батьком українського спорту. Як один з основоположників футболу в Україні, він не лише активно підтримував розвиток цієї гри, а й ввів власну українську термінологію, зокрема популярну назву "копаний м'яч".
Як було згадано раніше, в той складний період футбол в Україні підтримувався завдяки місцевим спільнотам. Ось список найвідоміших спортивних організацій, які виконали роль попередників сучасних футбольних клубів і сприяли збереженню цієї гри.
Спортивне товариство Україна включало в себе також футбольний клуб, заснований у 1911 році. Цей клуб був частиною Австрійського союзу з футболу і вважався найсильнішою командою в Галичині. Однак у 1944 році його діяльність була припинена.
Сокільський рух представляв собою не лише спортивну організацію, а й широкомасштабний національно-патріотичний та фізкультурний рух, що розвивався на українських територіях, які входили до складу двох імперій. І, звісно, футбол також займав важливе місце в його діяльності.
У часи Української революції футбольна команда "Маккабі" вирізнялася своєю активністю та успіхами в міських турнірах, що свідчить про її відмінну організацію, незважаючи на політичну нестабільність.
Для порівняння, Одеський Британський Атлетичний Клуб із початком революції припинив існування.
"Перлину біля моря" можна похвалити за зразкову організацію міських футбольних турнірів. Революційні бурі не зруйнували футбольне життя міста - навпаки, матчі проводилися. Навіть у сезоні 1917/1918 Гетьманський переворот не став на заваді завершенню чемпіонату. До речі, в місті аж до 1919 року діяв футбольний орган - Одеська футбольна ліга.
У той час промислові підприємства стали основою для формування футбольних команд. Наприклад, на Кіровоградщині футбол з'явився завдяки британським фахівцям з заводу Ельворті. Це підприємство пережило революційні зміни, було націоналізоване, що призвело до створення клубу Червона зірка, а згодом перетворилося на сучасну Зірку Кропивницький.
Дещо схожу історію має команда Зелдор (Желдор) - відомий нам, як київський Локомотив, який взагалі бере початок свого існування з часів революції - офіційна дата заснування 1919 рік. Неможливо оминути увагою і футбольний осередок Харкова, який став одним із найсильніших центрів уже в ранній радянський період. Зокрема, харківська команда Штурм, яка остаточно сформувалася після Революції, продемонструвала визначні успіхи і домінувала в перших чемпіонатах УСРР.
Найбільш сприятливими для розвитку футболу часами під час Революції стали місяці правління Гетьмана Павла Скоропадського (квітень - грудень 1918 року). Гетьманський переворот започаткував потужну централізовану владу та певний рівень порядку на українських землях. Ця стабільність, хоч і була досягнута під німецьким військовим контролем, дала можливість хоча б на короткий час відновити атмосферу спокійного життя.
У період правління Скоропадського спорт отримав сприятливі умови для свого розвитку. Це підтверджує демократична газета "Відродження", що мала спеціальну рубрику, присвячену спортивним новинам. Зокрема, видання інформувало про заснування у Києві товариства "Січ" та його наміри організувати футбольні тренування.
Завдяки наявній стабільності, футбольна ліга столиці цього року змогла провести чемпіонат Києва. Цей турнір, який дещо відновив спортивне життя в місті, завершився тріумфом вже відомих нам гравців команди Маккабі.
З організацією цього чемпіонату тісно пов'язане ім'я Євгена Гарнича-Гарницького. Він не лише активно допомагав у проведенні змагань, а й особисто придбав перехідний кубок для переможців. Разом з тим, ми не можемо згадати про його проімперські погляди, раніше Чемпіон писав про це.
Проте ці чемпіонати, товариські матчі та створення спортивних осередків були лише короткими спалахами мирного життя на тлі буремних подій в Україні. Водночас навіть така розрізнена інформація дає нам достатньо підстав стверджувати, що український футбол існував та відіграв важливу роль у житті суспільства. Про це свідчать і подальші успіхи українських команд в умовах повністю поневолених територій України.
#Євреї #Демократія #Політик #Україна #Революція #Герб #Сполучене Королівство #Більшовики #Радянський Союз #Жовтнева революція #Заряд (бойові дії) #Львів #Харків #Одеса #Асоціативний футбол #Російська імперія #Українська мова #Ренесанс #Австро-Угорщина #Українська Держава #Національна збірна України з футболу #Німці #Краків #Газета. #Галичина (Східна Європа) #Польський народ #Західноукраїнська Народна Республіка #Українська Народна Республіка #Перша світова війна #Автономія #Тарас Шевченко #Санкт-Петербург #Імперія #Кіровоградська область #Запорозька Січ #Київ #Українська революція #Директорат України #Павло Скоропадський #Революційна повстанська армія України #Кропивницький #Василь Кричевський
