Хто буде новим Генеральним секретарем ООН: що приховано за кулісами競争 за цю посаду

Конкурс на посаду наступного генерального секретаря ООН вже набирає обертів. 1 січня 2027 року новий лідер Організації повинен буде змінити Антоніу Гутерріша, у якого закінчується другий п'ятирічний термін. Вибір нового керівника відбувається в умовах війни Росії проти України, загострення міжнародних конфліктів та наростаючих суперечностей між провідними країнами, що ставить під сумнів здатність ООН здійснювати свою основну місію – забезпечувати міжнародний мир і безпеку.

Як обиратимуть нового генсека ООН?

Процедура вибору генерального секретаря ООН регулюється статтею 97 Статуту ООН, яка вказує, що його призначення здійснює Генеральна Асамблея на основі рекомендацій Ради Безпеки. Цей процес зазвичай є досить складним і часто займає більше року. Для того щоб стати кандидатом на цю посаду, особа повинна бути висунута щонайменше однією країною-членом ООН або групою таких країн. Після висунення кандидати зобов'язані публічно представити свою програму, резюме та деталі фінансування своєї кампанії.

За кілька місяців перед прийняттям остаточного рішення Рада Безпеки зазвичай проводить попередні консультації, щоб виявити основні тенденції. Після цього проходить офіційне голосування. Для того, щоб кандидатура здобула підтримку, їй потрібно отримати щонайменше дев'ять голосів, при цьому жоден з п'яти постійних членів Ради — США, Китаю, Франції, Росії та Великої Британії — не має права накладати вето.

Вибір ніколи не зводиться до пошуку найкращого кандидата; це скоріше питання того, хто має найменше заперечень серед усіх п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Саме з цієї причини Бачелет не змогла пройти через вето США, як і Китай уже 13 разів накладав вето на продовження мандату Вальдгайма. Останні два генеральні секретарі свідчать про те, що критерії, які вважаються прийнятними для постійних членів Ради Безпеки, не відповідають потребам самої ООН. Сучасний світ потребує мужності та готовності висловлювати правду сильним світу. На жаль, те, що робить кандидата придатним для обрання, та те, що насправді потрібно, — це зовсім різні речі. Усі кандидати остерігалися висловлювати будь-які значущі думки щодо конфлікту в Україні. Україна має обмежені можливості вплинути на процес вибору, фактично не більше, ніж інші країни, які не є постійними членами Ради Безпеки ООН, — підкреслює у розмові з Тижнем американський політолог, почесний професор політології в Міському університеті Нью-Йорка (CUNY) та експерт з питань діяльності ООН і глобального врядування Томас Вайс.

Хто є кандидатами на пост генерального секретаря ООН?

Станом на жовтень 2026 року у перегонах залишаються семеро офіційно висунутих кандидатів. Серед них -- колишня віцепрезидентка Коста-Рики Ребека Ґринспан, яка нині обіймає посаду генеральної секретарки Конференції ООН з торгівлі та розвитку, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Ґроссі, колишня міністерка закордонних справ і міністерка оборони Еквадору та ексочільниця Генеральної Асамблеї ООН Марія Фернанда Еспіноса і колишній президент Сенегалу, ексголова Африканського союзу Макі Салл.

До складу списку також входять Керолін Родрігес-Біркетт, дипломата з Гаяни, яка з 2020 року виконує обов'язки постійної представниці своєї країни при ООН, а також Олара Отунну з Уганди, колишній заступник генерального секретаря ООН. Крім того, зазначена Івонн А-Бакі, яка раніше займала посаду посла Еквадору в кількох країнах, зокрема в США, Франції та Катарі.

Згідно з результатами неофіційного голосування серед членів Ради Безпеки ООН, опублікованими 7 жовтня, Ґринспан зайняла першу позицію, здобувши дев'ять голосів за та шість проти. Однак ці дані не забезпечують їй перемогу, оскільки фінальне рішення залежатиме від позицій всіх учасників Ради Безпеки, включаючи п'ять постійних членів, які мають право вето.

На даний момент основними претендентами є Ґринспан і Россі. Відсутність критичних запитів з боку урядів легше пояснити, ніж мовчання журналістів, які повинні висвітлювати ситуацію та виявляти, наскільки кандидатам бракує принциповості. Я вважаю, що Россі, швидше за все, зіткнеться з російським вето через її діяльність у МАГАТЕ. Ґринспан, як єврейка з двома громадянствами, також може опинитися в незручному становищі, що може вплинути на її шанси, — зазначає в інтерв'ю Тижню американський політолог Томас Вайс.

Генеральний секретар ООН 2027: суперечки навколо успіху жінки та питання регіонального представництва.

Однією з ключових тем поточних виборів є ініціатива вперше призначити жінку на посаду генерального секретаря ООН. Серед претенденток є кілька жінок, які мають значний досвід на високих державних та міжнародних посадах. Хоча Статут ООН не встановлює жодних гендерних вимог для цієї ролі, всі дев'ять попередніх генеральних секретарів були чоловіками. Організація Об'єднаних Націй сама визнає цю проблему, адже в резолюції, прийнятій у вересні 2025 року, міститься пункт, що "заохочує держави-члени серйозно розглянути можливість висунення жінок як кандидатів".

Не менш важливим є питання і регіонального представництва. У дипломатичних дискусіях традиційно враховують неформальну практику ротації між регіонами, хоча Статут ООН не встановлює обов'язкової черговості. Тому багато експертів вважають, що настав час, щоб посаду генерального секретаря обійняв представник Латинської Америки та Карибського басейну.

Латинська Америка і Карибський регіон представили кілька надзвичайно кваліфікованих, досвідчених та компетентних кандидатів. Я впевнений, що у них є хороші шанси на успіх, навіть якщо один з них не є учасником нинішньої виборчої гонки чи не висував свою кандидатуру на початку, -- зазначає професор міжнародних відносин Американського університету у Вашингтоні, керівник кафедри ЮНЕСКО з транснаціональних викликів і управління, експерт у галузі глобального управління та міжнародного порядку, а також автор книг "Кінець американського світового порядку" і "Минулий та майбутній світовий порядок: чому глобальна цивілізація виживе попри занепад Заходу" Амітав Ачарія.

Томас Вайс також вважає, що в результаті виборів переможе кандидат, який зараз не є учасником гонки.

"Не виключено, що п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН висунуть кандидатуру когось, хто здаватиметься нічим не примітним, але згодом здивує, -- як-от Дага Гаммаршельда. Ані принцип регіональної ротації, ані суспільний тиск на користь обрання жінки не обов'язково стануть вирішальними чинниками", -- каже він Тижню.

Один із ключових аспектів, що впливають на вибір, полягає в тому, що потужні країни зазвичай приймають рішення, керуючись своїми національними інтересами.

На прикладі, британці можуть виявити невдоволення кандидатом з Аргентини через наслідки Фолклендської війни. Також, американці можуть мати свої власні заперечення. Невідомо, якого кандидата предпочте адміністрація Трампа. Я уважно спостерігаю за цим процесом, зокрема через участь у дискусійних групах та в активних експертних колах, які регулярно обговорюють ці теми. Проте я не помітив жодного консенсусу або натяку, що дозволив би визначити, хто саме отримає підтримку як кандидат на виборах, -- підкреслює Амітав Ачарія.

Для України результати цих виборів матимуть особливе значення. Генеральний секретар, хоча й не здатний самостійно змусити Росію зупинити війну або ігнорувати її право вето в Раді Безпеки, може суттєво впливати на міжнародний порядок денний, дипломатичні переговори та гуманітарну діяльність ООН. Від обрання цієї особи залежить, наскільки активно Організація зможе використовувати свої ресурси для протидії російській агресії та реагування на інші міжнародні кризи.

Рада Безпеки ООН фактично опинилася в стані застою щодо питання війни між Росією та Україною. Це частково зумовлено тим, що Росія є постійним членом Ради, що ускладнює досягнення реальних зрушень, коли ухвалюються рішення, які йдуть врозріз з її інтересами. У той же час, Велика Британія та Франція продовжують активно підтримувати Україну. Що стосується позиції Сполучених Штатів, то вона є досить неоднозначною. Дональд Трамп прагне налагодити тісні зв’язки з Путіним, хоча мотиви цього можуть залишатися незрозумілими й викликати здивування у багатьох, -- зазначає Амітав Ачарія в розмові з Тижнем.

Він припускає, що Сполучені Штати, Росія та Китай можуть домовитися щодо кандидата й спробувати переконати Францію та Велику Британію підтримати його за умови, що життєво важливі інтереси цих двох країн не опиняться під загрозою.

"Я справді не вважаю, що Україна є критично важливим інтересом для Франції та Великої Британії. Наприклад, для Франції важливішими можуть бути питання, пов'язані з Фолклендськими островами. Отже, можливий сценарій включає в себе досягнення консенсусу серед трьох великих держав щодо кандидатури. Такий розвиток подій був би вкрай незадовільним для України. Мені прикро це визнавати, але це означало б, що Росія залишиться без жодного тиску. Великобританія, Франція, а також, звичайно, Сполучені Штати фактично звільнили б її від будь-якої відповідальності", -- зазначає Амітав Ачарія у розмові з Тижнем.

Він вважає, що оптимальним варіантом було б вибрати кандидата, якого насправді підтримували б усі п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН. Цей кандидат повинен бути прийнятним для всіх, мати чітку позицію, а також значний досвід та вплив у галузі превентивної дипломатії та посередництва.

"Я маю надію, що новий генеральний секретар запропонує свої послуги в якості посередника, буде більш активним та особисто залученим до процесів. ООН має величезний потенціал у сфері медіації, надання позитивних послуг та непублічної дипломатії. Однак під час каденції попереднього генерального секретаря такого не спостерігалося," -- зазначає Амітав Ачарія.