Читайте першу частину блогу про міські хроніки за цим посиланням.
1599 - Перші кредитно-фінансові установи з'явилися у Львові ще в XV-XVI столітті. Власниками їх були здебільшого іноземці: італійці, греки, вірмени, євреї. Місцеві християни вважали позичання грошей під відсотки справою негідною і не гоноровою й залишалися здебільшого клієнтами підприємливих чужинців. Тодішні львівські "банкіри" надавали свої послуги (позики, обмін монет, кредитування торгівельних операцій, переказ грошей) у базарних ятках, крамницях та у власних помешканнях.
Бургомістр Павло Кампіан 1599 року заснував перший при львівській Катедрі побожний банк "Monti Pietatis" (гора милосердя) і Братство Милосердя, це був фактично перший львівський банк і ломбард. Його створення мало на меті порятунок незаможних львів'ян від лихварів, для найбідніших позика була взагалі безвідсоткова, для інших позику не більше як 100 золотих можна було взяти під заставу на пів року за 4%. Якщо позика складала менше 50 золотих, то відсотків не брали взагалі. Це було у той час, коли львівські лихварі (головно євреї) здебільшого призначали 30-40%, а деколи і 70%. Поки не було збудовано спеціального будинку, активи банку зберігалися в каплиці Кампіанів у львівській Катедрі. Таким чином вона і є найстарішим у Львові банківським приміщенням.
У 1627 році львівський патрицій Мартин Кампіан, син Павла, звернувся до міської ради з пропозицією виділити земельну ділянку для створення міської кредитної установи. Комісія райців обрала для цього місце "на цвинтарі біля латинської Катедри з південної сторони", за що довелося демонтувати чотири торгові ятки м'ясників. Однак, на жаль, смерть перешкодила Кампіану в реалізації його задуму. Лише у 1668 році, після затвердження статуту римо-католицьким архієпископом Яном Тарновським, був створений міський кредитний заклад, який отримав дозвіл на видачу кредитів під відсотки не вище 4%, під контролем духовенства. Ця фінансова установа розміщувалася в "мурованому склепі на цвинтарі неподалік від захристії катедри". Банківські операції здійснювалися в каплиці, де також зберігалися заставлені речі, відомі як фанти. Пізніше аналогічний банк було відкрито при Вірменському соборі, який функціонував до 1939 року.
У 1605 році архієпископ Ян Замойський Ґжимала, тривалий час перебуваючи в Сецехівському абатстві, невпинно просвітлював світ своїми чеснотами. У березневі Іди (15 березня) він ступив на шлях архієпископа Львівського. Це призначення стало результатом рішень найвищого духовенства, підтримки шляхти, численних громадян та тих, хто завжди супроводжував його славу. Він успішно подолав багато давніх забобонів і зловживань, таких як: традиційні обходи баптистерію, що відбувалися після святкування Трьох Королів до Страсної Суботи, безладні карнавальні зборища, пиятики, вільні манери, дуелі між суперниками, обливання водою на Великдень та інші шкідливі звичаї річного свавілля.
У 1610 році, за наполяганням Стрілецького братства, було введено заборону на утримання кегельбанів у приватних домівках — цієї гри з кулями та дисками, за винятком випадків, коли вони призначалися лише для домашнього використання. Це означає, що лише Стрілецьке братство мало право на організацію кегельбанів для загального відпочинку.
1619 рік - Історія зловживань львівських можновладців щодо перенесення шпиталю для бідних з Калічої Гори на його сучасну локацію на вулиці Коперника, де пізніше звели костел Святого Лазаря, виявилася досить кумедною. Авторитетна лікарська комісія під егідою міської Ради дійшла висновку, що розташування шпиталю на Калічій Горі, де його заснували на початку XVII століття (звідси й назва), з вологою атмосферою не сприяє одужанню пацієнтів, а навпаки, негативно впливає на їхнє здоров'я. У 1619 році міська адміністрація ухвалила рішення перенести заклад на інше місце. Згодом звільнена територія була забудована літніми резиденціями представників міської еліти, таких як Кампіани, Остроґурські, Зиморовичі та Боїми, де "для покращення повітря та лікувальних процедур" відпочивали "різні особи сенаторського стану, а навіть сам король Ян Казимир".
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
1624 року архієпископ Ян Анджей Прухніцький виступив проти продажу бургомістрові Мартину Кампіану села Скнилівок. Раєцький уряд заперечив юрисдикцію архієпископа в цьому питанні. Також райці перешкоджали Прухніцькому у встановленні ним контролю над шпиталем Святого Духа. За цю впертість архієпископ видав проти міських влад і особисто проти райців Еразма Сикста, Мартина Кампіана, Мельхіора Вольфовича, Якуба Шольца та інших декрет прокляття. Такої ж кари відлучення від архієпископа зазнали і троє судових захисників, які звернулися з проханням до трибуналу самого короля, під опікою якого шпиталь перебував. Коли священник почав виголошувати цей декрет з амвона, в костелі виникло заворушення, вірні накинулися на священника і скинули його з амвона.
Цей зухвалий крок ще більше роздратував архієпископа, він наклав інтердикт на ціле місто, для більшого постраху запалені свічки в усіх костелах кидали з амвонів, дзвонили у дзвони ніби на похорон і врешті всі костели позамикали. Таким чином не було можливості виконувати жодних релігійних обрядів і заборонено відправляти Святі Таїнства. Коли по цьому страхітливому вироку минуло два тижні, львівське поспільство, не бажаючи бути позбавлене релігійних відправ, почало вчащати до українських церков. Архієпископ, усвідомлюючи фатальні наслідки свого прокляття, як ласкавий батько зняв своє прокляття з упокорених синів і скасував інтердикт, накладений на костели. Врешті по залагодженні цієї справи впродовж трьох наступних років райці, які стали причиною конфлікту, з гризоти померли, і імена їх цнотливі люди завжди згадували з презирством.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
У 1645 році, поза стінами міста, на певній відстані від Єзуїтської колегії, розташовувалася прибуткова броварня та корчма. Єзуїти подали скаргу королю, стверджуючи, що дим з броварні, що дме на колегію, завдає шкоди декоративним елементам костелу і псує скульптури. Крім того, шум і гамір в корчмі перешкоджають їхньому духовному спокою. Вони попросили видати указ, щоб місто передало їм броварню і корчму, обіцяючи натомість подарувати кам'яничку, яка належала благочестивій особі. Магістрат погодився на цю угоду, і невдовзі єзуїти отримали броварню та корчму, продовжуючи продавати пиво на старому місці. Вочевидь, дим уже не турбував їх, оскільки бізнес приносив чималий прибуток.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
1653 - Картярство з'явилося у Львові в XVI столітті. У виданій у ті часи латинською мовою поемі "Роксоланія", що є одним із перших поетичних описів Галичини, Себастіян Фабіян Кленович розповідає, що шанувальники карт спочатку грають на щиглі, згодом на горіхи, а потім і на гроші. Перелік товарів львівської книжкової крамниці Петера з Познані, окрім різноманітних видань, згадує також і про гральні карти, які продавав німець. Попит на них вочевидь був значний, бо торгівець зберігав їх 60 колод. У інвентарі товарів, що їх пропонувала 1653 року львівська крамниця Яна Кшеновича, згадується аж чотири різновиди карт: нюрнберзькі, краківські, вроцлавські і французькі. І це при тому, що згадана крамниця належала до так званих "бідних крамів", що торгували речами не надто серйозними.
На завершення XVIII століття австрійський уряд ухвалив заборону на азартні ігри. 1 травня 1874 року, підписавши указ, цісар Йосиф II заборонив ці розваги, встановивши покарання для гравців і тих, хто надавав їм місця для гри. Штраф за порушення становив 300 флоринів, причому особа, яка повідомила про правопорушення, отримувала третину цієї суми, а її ім'я лишалося в таємниці завдяки гарантіям уряду. Прихильники азартних ігор збиралися в секреті в приватних оселях. Львівські картярі знаходили притулок у маєтках Понінських, Шумлянських, Туркулів, Коритовського, а також у королівських покоях на Площі Ринок, де на той час мешкав письменник Казимир Жевуський. У запеклих картярських битвах граф Станіслав Скарбек, засновник Скарбківського театру (тепер театру імені Марії Заньковецької), програв кілька земельних маєтків.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
У 1759 році папа Климент XIII затвердив статус Львівської єзуїтської академії через окрему буллу. Проте, зважаючи на протест Львівської та Холмської римо-католицьких капітул, а також на опозицію з боку Краківського університету, який був конкурентом Львівської академії, було введено заборону на відкриття академії у Львові та присвоєння докторських ступенів до завершення судового розгляду. Більшість польського католицького єпископату, капітул, сенаторів та шляхти Речі Посполитої виступила проти Львівської єзуїтської академії. Незважаючи на ці перешкоди, 11 грудня в Латинській катедрі відбулося святкування, під час якого шістьом студентам були присвоєні ступені докторів філософії та бакалаврів теології. Під час урочистості були оголошені попередні дипломи королів Яна II Казимира і Августа III, а нові доктори отримали відповідні академічні шати.
Проте хід урочистостей був затьмарений неприємним епізодом. Напередодні церемонії ректор львівської катедральної школи Ян Канти Янкевич підійшов до ректора академії і відкрито вручив йому заборонні укази короля Августа III. А під час піднесення Святих Дарів раптово встав і висловив протест проти всього, що відбувалося. У відповідь на це на нього накинулися новоспечені доктори, почалася бійка, а один з учасників урочистості, згодом відомий письменник Францішек Карпінський, згадав, як під час сутички у храмі вдарив ректора катедральної школи Янкевича берлом по голові. Єзуїти ледве встигли захистити ректора від розправи з боку своїх роздратованих колишніх учнів.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
У 1774 році у Львові запровадили нові норми, що регулювали роботу шинків. Зокрема, заборонялося мати жіночу прислугу, оскільки це часто перетворювалося на приховану проституцію. Крім того, весільні церемонії та інші приватні святкування дозволялися лише після обіду.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
У 1783 році були введені нові правила щодо утримання собак: тварини без нашийників вважалися бездомними і їх виловлювали спеціально призначені особи. Якщо домашній улюбленець покусав людину, його власник мусив сплатити значний штраф або піддаватися тілесному покаранню. У жовтні 1788 року австрійська адміністрація ухвалила "Розпорядження про громадську безпеку в місті Львові", що регулювало багато аспектів повсякденного життя. На пунктах митного контролю мешканці зобов’язані були реєструвати свої адреси, у місті було заборонено пасти худобу, стріляти з вогнепальної зброї та курити тютюн; при цьому штраф за порушення останніх двох правил становив два флорини.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
1809 - У травні цього року, коли передові частини союзного з Наполеоном польського війська на чолі з князем Юзефом Понятовським увійшли до Львова, дзвони деяких костелів міста святково сповістили про нову владу, на яку сподівалося польське населення. Проте архієпископ Каетан Кіцький, який залишався вірним Австрії, відмовився провести службу на честь нової адміністрації. Після перемоги австрійських військ, він наклав екскомунікацію на ті дзвіниці, що вітали польських військових, що є надзвичайним кроком, адже раніше таке покарання застосовувалося лише до окремих осіб. В подальшому, дзвони, які виявилися "винними", довелося переосвячувати.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
1853 рік - 31 липня в шпиталі отців Піярів на Личакові вперше засвітилася гасова лампа під час хірургічної операції Владислава Холецького. Незабаром після цього шпиталь здійснив закупівлю 500 кілограмів нафти у спілки Лукасевич-Міколяш-Зег. Ця угода стала однією з перших нафтових операцій у світі.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
1911 - львівська газета "Нові Моди" писала про появу у Львові першої жінки в штанах, як про визначну подію.
#Латинська мова #Євреї #Австрія #Роздрібний магазин #Львів #Річ Посполита #Наполеон! #Військовий госпіталь #Ксьондз. #Галичина (Східна Європа) #Архієпископ #Польський народ #Католицька церква #Ректор (академії) #Корчма #Ягеллонський університет #Банк #Святий Дух #Костел #Йосип II, імператор Священної Римської імперії #Золото #Амбра (літургія) #Личаків #Єзуїти #Ян II Казимир Ваза #Дзвони. #Кредит #Декрет #Лихварство #Loan #Заборона #Азартні ігри #Станіслав Скарбек #Йосип Понятовський #Познань #Хелм
