Хоча використання по батькові як елемент ввічливості чи офіційної мови має глибокі корені в Україні, включно з Галичиною, де до 1939 року це явище було практично відсутнє, ця форма звернення не є традиційною для української культури.
У давніх часах на Русі вказівка на батька в імені князя слугувала не як форма звернення, а як спосіб ідентифікації, щоб вказати на походження правителя: Володимир Святославич, Ярослав Володимирович, Мстислав Ізяславич, Данило Романович, Лев Данилович, Юрій Болеслав Тройденович. В літописах князів, зазвичай, їх називали лише за ім'ям або титулом. На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, форма звернення за батькові була відсутня: використовувалися лише ім'я, або ім'я з прізвищем, чи ж титули, такі як пане, пані, добродію, добродійко, а також специфічні титули - пане суддя, пане бургомістре, пане воєводо, пане професоре. У козацьких документах, під впливом Московії, іноді згадувалася форма з по батькові, але вона так і не стала загальноприйнятою.
Після того, як окремі регіони України приєдналися до Московського царства з 1654 року, в епоху правління царя Олексія Михайловича, московські традиції етикету і придворної культури, зокрема звернення "па батюшкє", почали поступово входити в українське суспільство. Це явище стало особливо помітним серед військових, державних службовців та освітян, для яких таке звернення стало звичною практикою.
Ми звикли вважати, що звертання по батькові стосується переважно людей літнього віку. Проте в Московії цю традицію використовували навіть стосовно молодих осіб, особливо дівчат, ще з давніх часів. Це підтверджується численними російськими піснями, "казками", "билинами" та іншими творами. У XIX столітті в російській літературі, зокрема у творчості Достоєвського, звертання до дівчат по батькові було поширеним явищем, особливо серед представників нижчих соціальних верств. Навіть у радянський період існувала пісня під назвою "Звали дівчину по батькові Семенівна".
Незважаючи на такий начебто шанобливий етикет, у росіян дуже розповсюджене "тикання", тобто звертання на "ти" до всіх, незалежно від віку. Пригадую, десь у 1990-х роках молодий хлопець з Росії років двадцяти щось купував на вернісажі у Львові у літнього галичанина, говорив із ним дуже люб'язно і ввічливо, звертався до нього "атєц", утім казав до нього "ти".
Що стосується використання імені по батькові, то в період існування СРСР влада тоталітарної системи запровадила це звертання як обов'язкове для партійних і державних структур, а також у навчальних закладах. Ця практика отримала широке поширення не лише в центральних регіонах, але й на заході України, зокрема в Галичині, де досі зберігається традиція звертатися до вчителів і лікарів саме так. Проте, навіть у середовищі місцевих чиновників, які мають виражені патріотичні погляди, не рідкість звертатися до керівників, великих чи малих, у стилі, притаманному російській мові, використовуючи вираз "па батюшкє". Таке звертання можна почути і в приватних компаніях.
Використання звернення "па батюшке" в болотній імперії є надзвичайно важливим ритуалом. Саме з цього витікають всі ці улесливі Ладім Ладімчь та Пал Лайчь. І наші в цьому не дуже відстають. Ті, хто дивиться засідання Верховної Ради, напевно помітили, що голова Руслан Стефанчук звертається до кожного народного депутата по імені з по батькові, вважаючи, що таким чином виражає їм велику повагу. Однак цей жест виглядає дещо штучно і навіть кумедно. В українському парламенті налічується 450 депутатів (хоча насправді їх трохи менше), і наш спікер, здається, знає ім’я по батькові кожного з них, що, безумовно, вражає. Нам пощастило мати правителів з феноменальною пам’яттю. Кажуть, що коли Янукович був директором автобази у своєму рідному Єнакієвому, він запам’ятав номери всіх автомобілів своєї бази. А тепер Стефанчук знає "па батюшкє" всіх своїх депутатів.
Згадую, як у перші роки президентства Кучми відбулося урочисте покладання квітів до пам'ятника Шевченка. Крім президента, на заході були присутні українські активісти. Один з них звернувся до Кучми словами "пане Леоніде". Це було досить незвично та екстравагантно, адже до того ми звикли чути лише "Леонід Данилович".
Цікаво було довідатися, де ж іще у світі звертаються до людей "па батюшке", окрім Росії, України і Білорусі, а виявляється більше ніде, оце так халепа, хоча згадка про батька в іменах і прізвищах різних народів доволі розповсюджена.
У багатьох культурах існує традиція використання патронімів, що полягає у вказуванні імені батька як складової частини повного імені або прізвища, без застосування цього імені як форми ввічливого звертання. Наприклад, у скандинавських країнах прізвища на кшталт Андерсон, Йохансон або Нільсен в середньовіччі мали пряме значення "син Андерса", "син Йохана (Юхана)" або "син Нільса", проте з часом вони стали звичайними прізвищами. Аналогічно, в англійських прізвищах, таких як Джонсон, Гаррісон, Вілсон, а також у німецьких Мендельсон чи Мендельзон, можна спостерігати подібну структуру. Серед єврейських прізвищ, запозичених з німецької, також зустрічаються форми, що вказують на батьківське походження, як Гершензон, Якобзон, Давидзон.
Частка бен у арабів та євреїв означає те ж саме, наприклад, Осама бен Ладен чи Давид Бен-Ґуріон, окремо у арабів є ще частка ібн: Ібн Сіна (для європейців він був Авіценна). У казахів, киргизів, азербайджанців це частка огли: повне ім'я Ільхама Алієва - Ільхам Гейдар огли Алієв. У шотландців посилання на батька виконує префікс Мак, у ірландців О': Пол Маккартні, Гілберт О'Салліван. Та зрештою російське прізвище Петров і українські Петрів чи Петренко теж є патронімами.
В Україні існує традиція звертатися до вчителів за допомогою імені та по батькові, що не характерно для більшості європейських чи американських країн. Наприклад, у Польщі учні звертаються до педагогів як пані Ковальська чи пан Ковальський, а також використовують форми на кшталт пані вчителько чи пане вчителю, або просто пані та пан. У Великій Британії і США вчителів називають містер Сміт або міз Браун (міз - це нейтральний варіант для міс і місіс), а іноді просто сер чи міз, хоча в деяких приватних школах можна звертатися на ім'я, наприклад, Джордж чи Емілі. У Франції поширені звертання на кшталт мсьє Дюпон чи мадам Мартін, або просто мсьє та мадам. У Німеччині учні використовують форми герр Мюллер або фрау Шмідт, а також пане вчителю чи пані вчителько. В Італії та Іспанії найчастіше звертаються до педагогів як професор чи професорко, що не завжди вказує на науковий ступінь, адже в Галичині за часів Австрії та Польщі вчителів середніх шкіл також називали професорами. У скандинавських країнах і Фінляндії традиції ще більш демократичні: тут прийнято звертатися до вчителів просто за іменем, наприклад, Ларс чи Анна.
Слід підкреслити, що у наше повсякденне спілкування поступово знову входить форма звернення "пан" або "пані" з іменем. Мовознавці та культурні історики наголошують, що це не є новим явищем, а радше відновленням давніх українських традицій, які сформувалися ще в епоху Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Австро-Угорщини.
Також варто зазначити, що в нашій культурі ще залишається певний вплив радянського канцеляризму, коли в акаунтах та інших документах спершу вказують прізвище, а потім ім'я особи. Це більше схоже на традиції східних народів, таких як китайці, де, наприклад, Сі - це прізвище, а Цзіньпін - ім'я. Натомість у європейських культурах зазвичай прийнято спочатку називати ім'я, а вже потім прізвище.
#Євреї #Німеччина #Суддя #Європа #Україна #Росія #Радянський Союз #Тоталітаризм #Українці #Львів #Росіяни #Москва #Ярослав Мудрий #Київська Русь #Араби #Українська мова #Австро-Угорщина #Італія #Середньовіччя #Англія #Лікар #Віктор Янукович #Леонід Кучма #Тарас Шевченко #Ільхам Алієв #Прізвище #Патріотизм #Козаки #Володимир Великий #Ірландці #Російське царство #Азербайджанці #Скандинавія #Федір Достоєвський #Літопис #Заклад вищої освіти #Російська література #Пол Маккартні #Єнакієве #Велика Британія #Болеслав I Хоробрий #Шотландці #Галісія (Східна Європа) #Даніель Галісійський #Оскільки #Польсько-Литовська Республіка #Президент (урядове звання) #Московія #Лео I Галісійський #Велике князівство Литовське #Мстислав II Київський #Олексій Російський #Авіценна #Гілберт О'Салліван #Киргизький народ #Усама бен Ладен
