Анжеліка Ройзман (Балабанова) – близька подруга дуче.

Із серії "Земляки, якими не варто гордитися".

Виявляється, джерелом натхнення для італійського фашизму стала наша землячка з Чернігова.

Анжеліка Ісаківна Ройзман, більш відома під прізвищем Балабанова (яке вона отримала від свого вигаданого чоловіка Самуїла Соломоновича, також родом із Чернігова), походить з заможної єврейської родини цього міста. Втім, вона вирішила приєднатися до соціалістичного руху, що не є дивним, адже як Ульянов (відомий під псевдонімом Лєнін), так і Бронштейн (псевдонім Троцький) також мали достаток у своїх родинах.

І тільки багаті Ройзмани (мали будинок на 22 кімнати!) могли відправити з Чернігова свою дочку навчатися у Брюссель, де вона й заразилася соціалістичними ідеями. Нам не відомо чим вона займалася, щоб заробити собі на хліб з маслом, але в Римі вона агітує працівниць легкої промисловості і - увага! - навчає молодого Беніто Муссоліні основ марксизму.

Далі вона у Швеції і в час першої світової війни стає прихильницею більшовизму. У знаменитому пломбованому вагоні її завозять до Росії, де вона співпрацює зі своїми одноплемінниками і однодумцями Бронштейном (Троцьким), Радомисльським (Зінов'євим) та іншими і навіть стає секретарем виконкому Комінтерну. Встигла відмітитися і в Україні, де числилась в наркоматі закордонних справ...

Проте після 1920 року розходиться з єврейсько- російськими більшовиками, тікає в Італію, де вже жорстко критикує своїх колишніх. Але, коли в Італії перемагає фашизм (не плутати з німецьким нацизмом!), вона тікає в тиху Швейцарію - чомусь коханець Беніто Муссоліні їй уже не до вподоби (навіть те, що він був одружений, їй раніше це не заважало). Навчила на свою голову...

А після війни повертається в Італію, де й живе до смерті в 1965 році, заснувавши соціалістичну робітничу партію - та, що ніколи в житті ніяким робітником не була...

Її мемуари мають певну аналогію із загальновідомим твором Гітлера навіть у назві "Моя жизнь -- борьба. Мемуары русской социалистки. 1897 -- 1938". Перевидані в Москві 2007 року.

Дивно, але вона знайшла свій останній спочинок на протестантському кладовищі в Римі. Її батько Ісаак відмовився від юдаїзму, прийнявши православ'я в Москві, тоді як сама вона була представницею світського суспільства.