Ми не маємо реагувати на українофобію полонофобією.

У кожній країні завжди існує ймовірність, що українця сприйматимуть як чужинця, мігранта, або особу, яку можна зневажити чи переслідувати. Це не є чимось новим. Подібні ситуації трапляються з багатьма народами, коли вони перебувають за межами батьківщини.

Однією з ключових концепцій, які лежали в основі створення Ізраїлю, була думка про необхідність наявності у євреїв незалежної держави, що могла б забезпечити їхню безпеку.

Але Ізраїль не обмежився боротьбою з антисемітизмом у світі. Він створив умови для алії -- повернення євреїв до своєї держави. Для тих, хто повертається, існують механізми адаптації, вивчення мови, соціальної підтримки, працевлаштування та інтеграції в суспільство.

Які наші дії, українці?

Як захистити мільйони українських воєнних біженців? Як підтримати українську діаспору? Як не забути про українців, які поколіннями живуть за межами сучасних кордонів України, на землях, де народилися вони, їхні батьки й діди?

Ось чому я раніше ініціював законопроєкт, присвячений демографічній політиці, в якому виклав свої пропозиції щодо механізмів реалізації такої державної стратегії. Проте, цей законопроєкт досі не отримав схвалення.

Набагато легше генерувати антипольський резонанс в українському суспільстві.

Ось, наприклад, два повідомлення в Telegram-каналах, які насправді описують одну й ту ж подію.

В одній з публікацій зазначено, що "поляки жорстоко побили українців", а в коментарях вже з'являються згадки про серйозні травми, зокрема про зламані руки.

У альтернативному варіанті — нетверезий поляк, переплутавши двох своїх співвітчизників з українцями, затіяв з ними бійку.

Погодьтеся, це зовсім різні історії.

Проте сама наявність ризику такого конфлікту, безумовно, вказує на те, що проблема неприязні до українців існує, і її не слід ігнорувати.

Перегляньте також: Україна та Польща: кому корисно розповсюдження ворожнечі та недовіри один до одного.

Чи означає це, що антиукраїнськими стали настрої всього польського суспільства? Ні.

Поляки і надалі демонструють свою підтримку Україні та її громадянам. Бізнес у Польщі виявляє інтерес до залучення українських працівників. Місцеві органи влади, такі як у Сопоті, приймають резолюції, спрямовані на боротьбу з українофобією та захист прав українців. Держава та поліція Польщі зобов'язані ретельно розслідувати всі злочини, вчинені проти українців, і ми повинні наполягати на цьому.

Проте цього недостатньо.

Основне питання полягає в тому, які дії повинні вжити ми самі?

Ми повинні будувати сильну українську державу, яка покаже і давній українській діаспорі, і нинішнім воєнним біженцям: ця держава існує, зокрема, для того, щоб вас захищати.

Якщо українцеві не вдається знайти захист у своєму нинішньому місці перебування, йому слід пам'ятати: Україна завжди готова прийняти його.

Коли він повернеться, у нього з'явиться шанс знайти притулок та роботу, отримати соціальну підтримку, а при необхідності – пройти курси української мови та отримати допомогу в інтеграції в суспільство України.

Українська держава зобов'язана піклуватися про своїх громадян, які проживають за межами країни. Наразі, на жаль, ми не спостерігаємо наявності комплексної державної стратегії, що охоплює таку важливу сферу.

Головною гарантією майбутнього України є її Збройні Сили. Саме вони в даний час стоять на захисті нашої країни та її громадян.

Якою повинна бути наша стратегія стосовно інших країн?

Прагматичним способом.

Потрібно орієнтуватися на інтереси України.

Чи є доцільним для України в даний час конфліктувати з Польщею?

Нам мало війни росії проти України та постійної загрози нашим чорноморським портам?

Ми маємо намір поставити під ризик західні шляхи, які використовуються для транспортування зброї, товарів і гуманітарної допомоги, а також для пересування мільйонів наших співвітчизників.

Ми хочемо отримати ще одного противника всередині Європейського Союзу і НАТО -- замість держави, яка підтримує Україну?

Звичайно, ні.

Україна прагне до тісної співпраці з Польщею як з надійним союзником. Вона зацікавлена у розвитку найкращих стосунків між українським та польським народами.

Це зовсім не означає, що ми маємо залишати без уваги злочини, скоєні проти українців. Навпаки, необхідно активно захищати кожного українця, а від польської влади вимагається справедливе розслідування кожного інциденту насильства чи дискримінації.

Ми маємо підтримувати польських політиків, громадських діячів та органи місцевого самоврядування, які протистоять українофобії. Нам слід докладати всіх зусиль, щоб у Польщі не мали успіху політичні сили та настрої, що ґрунтуються на ненависті до українців, адже розпалювання ворожнечі між польським та українським народами об'єктивно грає на руку Росії.

Ось чому ми не повинні реагувати на українофобію полонофобією.

Нашою реакцією на антиукраїнську істерію не повинна стати антипольська істерія.

Нашою відповіддю має бути сильна українська держава, яка захищає своїх людей у всьому світі, створює умови для їхнього повернення додому і водночас прагматично будує союзи з тими державами, від яких залежить наша безпека.

Польща є однією з найзначніших країн серед цього переліку.

Україні необхідна потужна Польща-партнер, а Польщі важлива міцна Україна-партнер.

А найбільше ворожості між нами вигідна саме Росії.

Не слід дарувати їй подібний подарунок.