Орбан інвестував багато зусиль у проізраїльські настрої в країні та у свою позицію з цього приводу. Зараз це стає для нього електоральним викликом.
За останні кілька тижнів зв'язки між Ізраїлем та Європейським Союзом зазнали значного охолодження.
На фоні загострення гуманітарної ситуації в секторі Газа, критику уряду Беньяміна Нетаньягу з боку європейських лідерів чутно все голосніше. Підтримка та прихильність до Ізраїлю серед населення західноєвропейських країн досягла найнижчих показників за останні роки, згідно з останніми опитуваннями.
Ізраїль втратив підтримку навіть тих європейських країн, які раніше вважалися його міцними і відданими союзниками і залишалися вірними, коли інші починали сумніватися. Навіть Німеччина ухвалила рішення відмовитися від беззастережної підтримки та запровадила перші санкції, які впливають на здатність ізраїльських збройних сил вести бойові дії.
Декілька європейських столиць зробили ще один крок уперед, проголосивши визнання незалежності Палестини, незважаючи на заперечення не лише з боку Ізраїлю, а й Сполучених Штатів.
Причина таких змін очевидна.
Це відбулося на тлі посилення ударів Ізраїлю по сектору Гази. Голод, що сягнув рівня гуманітарної катастрофи; обстріли місць, де цивільні намагалися отримати їжу; удар по єдиній католицькій церкві в секторі Гази, під час якого був поранений парафіяльний священник (той, якому за життя телефонував Папа Франциск); а днями ще й навмисний, як багато хто вважає, удар по журналістах...
Усе це спричинило зміни, які видаються незворотними.
Втім, одностайності щодо Ізраїлю та Гази у ЄС немає і досі. Лишається тільки одна столиця, яка не поступилася у підтримці Нетаньягу та абсолютно утримується від його критики. І це саме та країна, яку в Україні знають як головного руйнівника європейської єдності.
У Європейському Союзі зовнішня політика залишається виключно в компетенції держав-членів. Проте, Брюссель має свої інструменти, які, принаймні, повинні сигналізувати про те, що ситуація набуває критичного характеру.
Ще в червні Європейська комісія попередила про загрозу голоду в Газі та запропонувала заморозити частину Угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем, що стосується співпраці у сфері досліджень і розвитку. ЄК пояснила, що Ізраїль порушив закріплені в угоді зобов'язання щодо дотримання прав людини.
Однак ініціатива тоді застопорилася через позицію Німеччини, яка на той час не була готова підтримати санкційний тиск на Ізраїль.
Хоча у тому, що труднощі існують, не було жодних сумнівів.
Згідно з інформацією Управління ООН з прав людини, в період з кінця травня до початку липня 2025 року, під час отримання їжі в розподільчих пунктах, що адмініструються Гуманітарним фондом Гази (GHF), підтримуваним США та Ізраїлем, а також іншими гуманітарними конвоями, загинуло не менше 798 осіб.
Ізраїль запропонував систему GHF як альтернативу програмам допомоги ООН у Газі, проте вона була майже одноголосно розкритикована правозахисними організаціями. Вони зазначили, що ця ініціатива може порушувати принципи гуманітарної неупередженості та потенційно сприяти воєнним злочинам.
Перша країна, яка відреагувала на ситуацію в анклаві не просто засудженням, а рішучими діями, стала Словенія, яка ще в червні 2024 року, тобто за рік до початку нинішньої кризи, долучилася до тих країн, що визнають Палестинську державу.
Тепер, у липні 2025-го, країна пішла далі та першою у ЄС запровадила персональні санкції проти двох міністрів ізраїльського уряду: Ітамара Бен-Гвіра та Бецалеля Смотрича. Словенія звинуватила їх у підбурюванні до геноциду в секторі Гази.
Пізніше до цієї ініціативи долучилися також Нідерланди, які також запровадили обмежувальні заходи проти ультраправих міністрів Ізраїлю.
Конфлікт між Європою та Ізраїлем отримав новий вимір наприкінці липня, коли президент Франції Емманюель Макрон 24 липня оголосив, що Париж планує визнати Палестину під час Генеральної асамблеї ООН у вересні.
Франція стала першою нацією з G7, яка висловила своє бажання щодо цього.
"Ми маємо створити Державу Палестина, гарантувати її стабільність і забезпечити, щоб вона, погодившись на демілітаризацію та повністю визнаючи Ізраїль, сприяла безпеці в усій регіоні Близького Сходу", - зазначив Макрон.
Вашингтон, який вважає Ізраїль одним з ключових своїх союзників, відповів очікувано різко. Держсекретар США Марко Рубіо охарактеризував ініціативу французького президента як "безвідповідальну", тоді як президент Дональд Трамп заявив, що вона "не має жодної ваги".
Незважаючи на різку критику з боку Сполучених Штатів, Франція змогла здобути вагому підтримку. До числа країн, які висловили підтримку визнанню Палестинської держави, приєдналися кілька європейських держав, а також Канада, Австралія та Нова Зеландія, які в спільному зверненні закликали міжнародну громадськість наслідувати їхній приклад.
Напередодні останнього дня липня міністри закордонних справ 15 держав Європейського Союзу підписали спільну декларацію, в якій закликали визнати Палестину на вересневій сесії Генеральної асамблеї ООН.
Проте ця підтримка не охопила все.
Наприклад, Лондон обрав більш м'які формулювання у своїй позиції. Він залишився рішуче налаштованим на підтримку мирного процесу: прем'єр-міністр Кір Стармер підкреслив, що Британія визнає Палестину лише в рамках угоди, досягнутої шляхом переговорів, хоча ця заява викликала невдоволення в Ізраїлі. Подібну позицію зайняла також Чехія. Водночас Італія, ще одна країна G7, вирішила не повторювати кроки Франції, але чітко засудила гуманітарну катастрофу в Газі.
Дипломатичний тиск - заяви з вимогою покращити гуманітарну ситуацію в секторі Гази та повернутися до дотримання норм міжнародного гуманітарного права - став звичним тлом для дій ізраїльських сил оборони. Та попри численні заклики, статистика залишається невтішною.
В кінці липня, згідно з інформацією від Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП), приблизно третина населення анклаву не мала їжі протягом доби. "Практично кожна третя людина не отримує їжі протягом кількох днів. Проблема недоїдання стрімко загострюється, і 90 тисяч жінок та дітей потребують термінового медичного втручання", – повідомили в ВПП, яка раніше вже звертала увагу на "критичну загрозу голоду" в Газі.
Згідно з прогнозами організації, від травня до вересня цього року близько 470 тисяч осіб можуть опинитися під загрозою "катастрофічного голоду" - це найвищий, п'ятий рівень за класифікацією ООН.
Щоб відреагувати на цю ситуацію, в кінці липня Європейська комісія висунула пропозицію частково призупинити участь Ізраїлю в програмі "Горизонт Європа".
Словенія знову виступила на передовій, тиснучи на місцевий уряд, і впровадила нові обмеження, що стосуються торгівлі зброєю.
Словенці заборонили імпорт, експорт та транзит зброї до й з Ізраїлю. "Кожна відповідальна держава зобов'язана вживати заходів, навіть якщо це означає зробити крок раніше за інших", - заявив тоді прем'єр-міністр Словенії Роберт Голоб, який неодноразово закликав до конкретних заходів проти Ізраїлю на рівні ЄС. Хоча цей крок має переважно символічний характер, адже Словенія не видавала Ізраїлю дозволів на експорт військової техніки ще з жовтня 2023 року, - він вкотре засвідчив, що Любляна є одним із найжорсткіших критиків Ізраїлю в Європі.
Зіштовхнувшись зі все більшою міжнародною критикою своїх військових операцій у Газі, Ізраїль дозволив більшій кількості вантажівок з гуманітарною допомогою перетнути кордон, а деяким іноземним державам - здійснити повітряні десанти з продовольством і ліками. Німеччина, Франція, Італія та Нідерланди здійснили авіадесантну доставку гуманітарної допомоги в сектор Гази.
Проте, міжнародні організації підкреслюють, що обсяги допомоги, що надходять до Гази, залишаються вкрай недостатніми.
Цей процес викликає заперечення не тільки з боку урядів, але й з боку суспільства.
Незалежні дослідження, проведені кількома аналітичними центрами, показали, що підтримка дій Ізраїлю впала до найнижчого рівня за останні роки. Британська компанія YouGov, яка здійснює опитування в різних країнах, повідомила, що в усіх європейських державах, де вона вивчає громадську думку щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту, у травні Ізраїль мав найгіршу репутацію за весь час спостережень.
Пізніше, в липні, були опубліковані результати дослідження цієї компанії за британською вибіркою, які підтвердили, що спад триває.
Водночас, дослідження Pew Research Center показало, що більшість населення в усіх країнах Європи має негативне або дуже негативне ставлення до Ізраїлю.
Відмінності між країнами залишаються помітними. У Нідерландах та Іспанії "дуже негативне" ставлення до Ізраїлю підтримує близько половини респондентів, а разом із "помірно негативним" сприйняттям це створює практично національний консенсус. У Польщі негативні погляди менш поширені, проте тут також спостерігається найменша кількість тих, хто має позитивне ставлення до Ізраїлю, натомість значна частка опитаних залишилася невизначеною.
А найбільша підтримка Ізраїлю зберігається в Угорщині, але й там це - однозначна меншість.
До цих даних ми ще повернемося.
Взаємини між Німеччиною та Ізраїлем переважно базуються на сплаві історичної відповідальності, активної співпраці та час від часу виникаючих напружень, які посилюються в контексті близькосхідних конфліктів. Проте, загалом, Берлін завжди виступав на захист Ізраїлю в європейському контексті.
Витриманість Берліна в оцінці дій ізраїльської влади значною мірою зумовлена спадщиною Голокосту та злочинів нацистського режиму. Після закінчення Другої світової війни Федеративна Республіка Німеччина взяла на себе особливу відповідальність перед єврейським народом та державою Ізраїль, що знайшло своє відображення у виплатах репарацій у рамках Люксембурзької угоди 1952 року та стало невід'ємною частиною державної політики.
Через це чинний уряд Німеччини на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцом, хоч і прийшов до влади в особливий період, під час активної військової операції у Газі - не поспішав вводити санкції проти Ізраїлю чи жорстко критикувати його.
Проте після чергового загострення ситуації наприкінці липня Берлін також почав помітно змінювати акценти.
І у риториці, і у діях.
Зокрема, в ході візиту міністра закордонних справ Йоганна Вадефуля в Ізраїль було висловлено тривогу щодо можливості міжнародної ізоляції, а також зроблено натяк на ймовірне пришвидшення процесу визнання Палестини. Пізніше Мерц підтвердив, що Берлін вже розпочав обговорення питання санкцій, яке може бути вирішене в найближчому майбутньому.
Але поспіху з діями з боку Берліна також не було. Зміна політики стосовно Ізраїлю - надто відповідальний крок для Німеччини.
Цікаво відзначити, що навіть цього тижня, коли 26 країн, серед яких 19 держав ЄС, спільно звернулися до Ізраїлю з вимогою дозволити вільне постачання гуманітарної допомоги до сектора Гази та сприяти роботі гуманітарних організацій, Німеччина не приєдналася до підписання цього звернення.
Проте, видається, що терпіння Берліна на грані вичерпання.
Зокрема, після ухвалення 8 серпня військово-політичним кабінетом Ізраїлю рішення про контроль над сектором Гази, це спричинило критику навіть з боку зазвичай стриманої Німеччини. Вона оголосила про призупинення експорту зброї, яка може бути використана у конфлікті в Газі. Це рішення стало причиною великого обурення Нетаньягу, який заявив, що Німеччина "винагороджує тероризм ХАМАС".
Це, по суті, стало першим випадком, коли Німеччина запровадила санкції проти Ізраїлю.
Це рішення - болюче для Ізраїлю, для якого Німеччина є другим (після США) постачальником зброї. Відомо, що з початку війни проти ХАМАС у Газі в жовтні 2023 року Берлін експортував до Ізраїлю зброї на 485 млн євро.
Новий виток обурення в Європі, зокрема в Німеччині, спричинив авіаудар 10 серпня по намету журналістів Al Jazeera, внаслідок якого загинув відомий кореспондент Анас аль-Шаріф, а також ще шестеро осіб. Ізраїльська сторона стверджує, що аль-Шаріф нібито був командиром підрозділу ХАМАС, проте телеканал і його колеги рішуче спростували ці твердження. Цей інцидент спричинив широкий міжнародний резонанс: Берлін закликав до пояснень з боку уряду, а прем'єр Великої Британії підкреслив часті напади на журналістів у Газі.
Ізраїль стверджує, що не має на меті атакувати журналістів навмисно, хоча цього разу визнали, що саме аль-Шаріф став мішенню для удару.
Загалом, можна зазначити, що відносини між Європою та Ізраїлем опинилися в найбільшій кризі за останні десятиліття. Більше того, вони продовжують стрімко заглиблюватися у цю кризу.
Кілька держав ЄС уже перейшли до санкцій та символічних кроків на підтримку Палестини, а дискусія про її визнання вийшла на найвищий міжнародний рівень.
Становище Німеччини, яка до цього часу залишалася ключовою фігурою в Європейському Союзі та перешкоджала радикальним рішенням блоку, відображає швидкі зміни, що нині відбуваються, і може спричинити ухвалення в ЄС більш жорсткого підходу до Ізраїлю.
Проте залишається один ключовий учасник, який продовжує перешкоджати ухваленню загальноєвропейських рішень, що становлять загрозу для Ізраїлю.
Це – Угорщина під управлінням Віктора Орбана.
Взаємини між Угорщиною та Ізраїлем потребують особливої уваги, і їхній аналіз буде неповним без згадки про категоричну позицію Будапешта, яка контрастує з більшістю європейських столиць. Це стосується, зокрема, питання Міжнародного кримінального суду (МКС), що видав ордер на арешт прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу.
Нещодавно судді Міжнародного кримінального суду (МКС) оголосили, що Будапешт не виконав вимогу про затримання Нетаньягу під час його візиту в квітні. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто висловив різку критику на адресу МКС, стверджуючи, що суд втратив свій авторитет.
Нагадаємо, що під час візиту до Будапешта Нетаньягу став свідком оголошення угорських урядовців про намір вийти з МКС, незважаючи на те, що це суперечить зобов'язанням Угорщини як члена Європейського Союзу. (Більш детально про цю ситуацію читайте в статті "ЄвроПравди": Чому вихід Угорщини з МКС вплине на ЄС та Україну.)
Яка ж позиція Угорщини стосовно недавніх дій Ізраїлю в Газі?
Відповісти на це запитання не так легко, як може здатися на перший погляд.
Хоча Угорщина формально визнала незалежність Палестини ще в 1988 році, коли це рішення було прийнято під впливом СРСР всіма країнами так званого "Варшавського блоку", сучасний курс угорської політики суттєво змінився.
Отже, уряд Орбана не долучився до жодних міжнародних дій та заходів впливу, санкцій проти Ізраїлю тощо. Але привертає увагу те, що під час нинішнього загострення на Близькому сході підтримки Ізраїлю також не звучить. Угорське керівництво утримувалося від коментарів ситуації навколо сектора Гази.
Раніше, втім, Угорщина не соромилася виступати проти європейського мейнстриму - рік тому вона стала єдиною державою ЄС, яка наклала вето на заяву із засудженням резолюції ізраїльського парламенту проти створення Палестинської держави.
Показово, що Орбан перейшов у "режим мовчання" ще у червні, на тлі ударів Ізраїлю по Ірану. Тоді аналітики пов'язували це з тим, що угорський прем'єр шукав можливість співпраці з Тегераном і не хотів руйнувати напрацювання через проізраїльські заяви. Але зараз це пояснення вже не є релевантним.
Однією з можливих причин, чому Орбан обирає мовчання, є тиск громадської думки, з якою йому доводиться рахуватися. Це особливо актуально в умовах, коли до виборів залишилося всього 8 місяців. Ситуація ускладнюється тим, що його партія має проблеми з рейтингами і ризикує програти вибори вперше з 2010 року.
Чи пам'ятаєте результати опитування громадської думки в європейських країнах, проведеного Pew Research Center і опублікованого на початку літа? Ці дані підтвердили, що Угорщина залишається найбільш проізраїльською країною Європи. Однак, якщо говорити точніше, то її слід вважати "найменш про-палестинською". Лише 36% угорців мають позитивне ставлення до Ізраїлю, в той час як 53% висловлюють негативні погляди, враховуючи дії цієї держави. Така громадська думка ускладнює для Орбана можливість активно підтримувати дії Нетаньягу, незважаючи на їх особисті зв'язки.
Але й про покарання чи про санкції проти Ізраїлю ітися не може. На це в Угорщині немає ані урядового, ані суспільного запиту.
І так само не зазнала змін жорстка позиція уряду Орбана щодо переслідування Нетаньягу в МКС.
На фоні загального провалу в стосунках між Ізраїлем та європейськими країнами, Будапешт виявляється майже єдиним союзником Ізраїлю серед держав ЄС. Він демонструє готовність не звертати уваги на заклики Міжнародного кримінального суду та перешкоджати ухваленню суворих рішень на загальноєвропейському рівні щодо Ізраїлю.
Оскільки Німеччина вже почала коригувати свою позицію в цьому питанні, мовчазна підтримка Угорщини стає для Ізраїлю надзвичайно важливою.
Создатели:
#Німеччина #Суспільство #Європа #Держава (політичний устрій) #Берлін #Дональд Трамп #Журналіст #Військова операція #Сполучене Королівство #Організація Об'єднаних Націй #Прем'єр-міністр #Президент (державна посада) #Міністерство закордонних справ (Україна) #Вашингтон, округ Колумбія #Нідерланди #Ізраїль #Франція #Угорщина #ХАМАС #Палестина (регіон) #Біньямін Нетаньяху #Права людини #Близький Схід #Європейський Союз #Будапешт #Італія #Віктор Орбан #Місто Газа #Лондон #Європейська комісія #Сектор Газа #Брюссель #Міжнародна космічна станція #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Голод #Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй #Їжа #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Гуманітарна допомога #Експорт #Словенія #Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом #Папа Франциск #Анклав #Злітно-посадкова смуга #Прем'єр-міністр Словенії #Демілітаризація #Любляна #Аль-Джазіра арабською мовою
