Ізраїль ухвалив закон, що встановлює апартеїдні норми.

Кнесет Ізраїлю ухвалив закон, запропонований партією "Оцма Єгудіт", що очолюється крайнім правим політиком Ітамаром Бен-Гвіром. Цей закон передбачає введення обов'язкової смертної кари для палестинців, які були засуджені за напади, що призвели до смерті ізраїльських громадян. У голосуванні взяли участь 62 депутати, 48 висловилися проти, а один утримався.

Суд може призначити смертну кару, навіть якщо прокуратура її не вимагала. Закон також надає міністру національної безпеки повноваження визначати, який судовий орган розглядатиме справу. Для Західного берега смертна кара є основним покаранням, довічне ув'язнення можливе лише за "особливих обставин".

Закон запроваджує дві окремі системи правосуддя: військові суди, які мають виняткову юрисдикцію щодо палестинців, що проживають на окупованих територіях, де покарання у вигляді смертної кари є обов'язковим, та цивільні суди для ізраїльтян, де така кара може застосовуватись лише в окремих випадках.

Що тут важливо розуміти:

Апартеїдний вимір закону. Закон застосовується за етнічним принципом: одне покарання для палестинців, інше для євреїв за фактично однакові злочини. Це несумісно з принципом рівності перед законом, який є основою ліберальної демократії.

Екстериторіальність. Цей закон поширюється на Західний берег, який не є суверенною частиною Ізраїлю, а вважається окупованою територією. Міжнародне право забороняє парламенту країни-окупанта ухвалювати закони для територій, які вона окупувала.

Процедурні недоліки. Комітет відхилив більше ніж 2000 заперечень стосовно законопроєкту, в результаті чого закон був затверджений без можливості помилування, що суперечить міжнародним угодам.

Чим далі, тим більше Ізраїль під керівництвом Нетаньягу та його ультраправої коаліції з відверто фашизоїдними учасниками штовхають країну у бік класичної деспотії. Це поки що не повноцінна авторитарна держава, але вже не ліберальна демократія в класичному розумінні. Найточніше визначення, яке можна знайти станом на зараз, -- це "демократія, що деградує" або "етнократія з демократичними інститутами". Але ще не вечір.

Ігор СЕМИВОЛОС