Каспаров та Карпов: як у 1985 році ФІДЕ та КДБ захищали "людину системи" від приниження.

Гаррі Каспаров і Анатолій Карпов

Сьогодні, 13 квітня, знаменну дату – свій 62-й день народження – відзначає видатний шахіст і 13-й світовий чемпіон Гаррі Каспаров. Цей уродженець Баку здобув популярність не лише завдяки своїм досягненням у шахах та інноваціям у цьому спорті, а й як активний учасник політичного життя.

Перш за все, у свідомості українців Каспаров постає як один із небагатьох адекватних росіян, які усвідомлюють глобальні події, а також ситуацію в Україні. Він використовує своє всесвітньо відоме ім'я для популяризації істини.

Рік тому російський суд видав ордер на арешт Каспарова через його активні заклики надавати нашим Збройним силам більше зброї та посилити міжнародний тиск на Росію, яка продовжує вбивати не тільки цивільне населення, а й все живе у нашій країні.

До дня народження російського шахіста та опозиціонера у правильному сенсі цього слова пропонуємо згадати найдовший матч за чемпіонство світу в історії - поєдинок Каспарова проти Анатолія Карпова 1984-1985 років.

У претендентських матчах Гаррі Каспаров беззаперечно здобув перемоги над українським шахістом Олександром Бєлявським (+4, -1, =4), Віктором Корчним (+4, -1, =6) та Василем Смисловим (+4, =9). Незважаючи на певні обговорення у шаховому співтоваристві щодо можливих змін у регламенті матчів за чемпіонство, ФІДЕ вирішила залишити чинною формулу "до шести перемог без обмеження за кількістю партій".

Проте, навіть існування регламенту не стало на заваді тодішньому президенту федерації Кампоманесу, який врешті-решт позбавив Гаррі Кімовича перемоги.

Анатолій Карпов підійшов до матчу в статусі чемпіона світу, після того як двічі здолав Віктора Корчного – ще одного опонента комуністичного режиму, який у 1976 році втік із СРСР та оселився в Швейцарії. Карпов став чемпіоном без бою: у 1975 році Роберт Фішер відмовився брати участь у матчі, що забезпечило радянському шахісту технічну перемогу.

"На даний час в СРСР є чемпіон світу й іншого нам не треба", - начальник Управління шахів Держкомспорту СРСР Микола Крогіус.

Перша партія відбулась 10 вересня 1984 року у Колонній залі Будинку Союзів і завершилась внічию. Першу перемогу було зафіксовано вже у третій грі - Карпов застосував сиціліанський захист і вийшов вперед.

На момент 27-ї партії Карпов мав перевагу — 5:0. Після цього суперники зіграли чотири нічиї, а потім стався неймовірний камбек, який важко уявити навіть у сюжетах фільмів. Каспаров зумів виграти три партії та завершити кілька ігор внічию, тоді як його опонент відчував значне моральне та фізичне виснаження. Як же це могло статися? Коли рахунок був 4:0, у команді Каспарова виявили шпигуна, який передавав всю інформацію про підготовку Карпова. Шосту партію, яка могла б привести Анатолія до законної перемоги, він не зміг виграти протягом 2,5 місяців.

15 лютого 1985 року в готелі "Спорт" пройшла пресконференція президента ФІДЕ Флоренсіно Кампоманеса, на якій було оголошено про завершення матчу за звання чемпіона світу без визначення переможця. Таким чином, Карпов залишився володарем свого титулу. Незважаючи на те, що правила не на赋ляли Кампоманесу таких повноважень, філіппінець стверджував, що як президент він має право приймати подібні рішення.

Кампоманес посилався на "моральну та фізичну втому шахістів", які в один голос протестували проти такого рішення та готові були продовжувати грати.

Враховуючи важливість шахістів для Радянського Союзу та постать Кампоманеса, пояснення Каспарова про можливі зусилля країни, спрямовані на те, щоб допомогти Карпову уникнути поразки, здається досить зрозумілим.

Анатолій Карпов користувався великим прихильністю з боку партії, мав тісні стосунки з численними політичними діячами та характеризувався як "надійний, збалансований і справжній представник Радянського Союзу". У той же час, 23-річний Гаррі Каспаров представляв нове покоління, яке не прагнуло жити під червоними прапорами. Він відкрито критикував радянську систему й співпрацював з академіком Андрієм Сахаровим, який втратив усі свої нагороди та титули через незгоду з військовими діями в Афганістані.

Слід зазначити, що справжнє прізвище шахіста - Вайнштейн, проте в 12-річному віці Гаррі Кімович вирішив змінити його на материнське - Каспаров. Батькове прізвище могло суттєво ускладнити кар'єрний шлях майбутнього чемпіона світу через існуючий антисемітизм в СРСР.

Флоренсіно Кампоманес — шахіст з Філіппін, який очолював ФІДЕ з 1982 по 1995 рік. Вважається, що він прийняв рішення призупинити матч за звання чемпіона світу після отримання особистого листа від президента Шахової федерації СРСР Віталія Севастьянова. У 2003 році його засудили за фінансові зловживання на суму 13 мільйонів песо під час підготовки до 30-ї шахової олімпіади, але він уникнув реального покарання завдяки співпраці з міжнародними організаціями, які не підпадали під юрисдикцію Філіппін.

Незважаючи на заперечення як шахістів, так і міжнародної спільноти, федерація вирішила не скасовувати своє рішення, яке, навіть через три десятиліття, вважається одним з найбільш політично обґрунтованих у історії шахів.

Ідея про можливий лист від Севастьянова до ФІДЕ знаходить непряме підтвердження у спогадах Миколи Крогіуса, колишнього начальника управління шахів Держкомспорту СРСР. У своїй книзі "Шахи. Гра та життя" він згадує, що матч було зупинено за вказівкою Гейдара Алієва, представника Політбюро ЦК КПРС.

У будь-якому випадку, ФІДЕ оголосила про новий матч, який стартував з рахунком 0:0. Проте, регламент цього поєдинку мав деякі відмінності — перемога визначалася за шістью виграшами, але не більше ніж у 24 партіях. Якщо ж рахунок завершувався внічию, "шахова корона" залишалася у чинного чемпіона.

У повторному поєдинку Каспаров здобув перемогу над Карповим з рахунком 5:3, при цьому було зафіксовано 16 нічиїх. Ця перемога дозволила йому стати новим чемпіоном світу з шахів у віці 22 років, що зробило його наймолодшим володарем титулу на той час.

Коли Владімір Путін прийшов до влади в Росії, Каспаров сприймав його як "молодого та прогресивного керівника, здатного зміцнити демократичні основи в країні". Проте незабаром він усвідомив, що покладаючи надії на Путіна, помилявся, адже той виявився майбутнім диктатором.

З 2004 року активно виступає проти політики імперіаліста, регулярно виступав на мітингах, коли вони ще були можливі у РФ та навіть встиг двічі посидіти у СІЗО - у 2007 році за участь у мітингах та у 2012 році за підтримку групи Pussy Riot. До речі, коли шахіста затримала міліція вперше, то до нього намагався навідатись його вічний суперник Карпов, але його не пропустили.

Гаррі Каспаров з 2014 року неухильно виступає проти агресії Росії в Україні. Він активно підтримував режисера Олега Сенцова, який незаконно утримувався під вартою російськими силовими структурами. Наразі Каспаров відкрито закликає до надання Збройним Силам України безмежних ресурсів озброєння для досягнення повної перемоги над Росією.

Анатолій Карпов, який у минулому столітті став "людиною системи", продовжує залишатися таким і досі. З 2007 року він є членом Громадської ради при Міністерстві оборони Росії, а у 1996 році висловлював підтримку Борису Єльцину, пізніше також став на бік Володимира Путіна.

Як депутат Держдуми, він підтримав підвищення пенсійного віку, задовольнивши вимоги росіян, які цього прагнули. Також він голосував за закони, спрямовані проти незалежних медіа та інакодумців, а також висловив осуд шахістів, які не поділяли ідею швидкого захоплення Києва у 2022 році. Варто зазначити, що його перша дружина є донькою генерала КДБ СРСР Клімова, що лише підкреслює його лояльність до нинішньої влади, незалежно від того, чи йдеться про червоний, чи триколорний прапор.