У своїй молодості Єва Мамлок стала на шлях боротьби проти гітлерівського режиму і залишалася непохитною у своєму опорі до останніх днів, коли загинула в концтаборі. Сьогодні її ім'я носить колишня площа Блюхерплац у Берліні.
Софі Шолль (Sophie Scholl), Клаус фон Штауффенберґ (Claus von Stauffenberg), Дітріх Бонгеффер (Dietrich Bonhoeffer), Ґеорґ Ельзер (Georg Elser) - ці імена міцно пов'язані з історією німецького Опору нацизму. Про багатьох інших його учасників сьогодні майже забули. Серед них - Єва Мамлок (Eva Mamlok), молода берлінська єврейка. Вона виступила проти нацистського режиму ще підліткою й продовжувала боротьбу аж до своєї загибелі в концтаборі.
Тепер більше людей зможуть дізнатися про неї: 16 жовтня 2026 року площа Блюхерплац (Blücherplatz) в берлінському районі Кройцберг була названа на її честь – Єва-Мамлок-Плац (Eva-Mamlok-Platz).
"Єва Мамлок - це неймовірна особистість. Її витривалість, як молодої єврейської дівчини з Берліна, справляє глибоке враження," - зазначає культурологиня Александра Вельц-Ромбах (Alexandra Weltz-Rombach), яка ґрунтовно досліджувала історію "групи Єви Мамлок".
"Прогнати Гітлера!"
Єва Мамлок з'явилася на світ 6 травня 1918 року в Берліні. Її сім'я була залучена в оптову торгівлю вином і належала до єврейської буржуазії, яка грала суттєву роль у суспільному та економічному житті міста під час Веймарської республіки.
Коли 1933 року Адольфа Гітлера (Adolf Hitler) призначили рейхсканцлером, Єві було 14 років. Вона входила до організації "Соціалістична робітнича молодь" (Sozialistische Arbeiterjugend). Того ж року нацисти розгромили цю організацію, і Мамлок продовжила діяльність у підпіллі. За свідченням Інґе Бернер (Inge Berner, 1922-2012), єдиної учасниці створеної пізніше групи Мамлок, яка вижила, Єва видерлася на дах універмагу на Блюхерплац і написала там: "Прогнати Гітлера!".
Затримання під час заходу на честь Рози Люксембург та Карла Лібкнехта.
В офіційних документах ім'я Єви Мамлок уперше з'являється в листопаді 1934 року. Її заарештували за участь в акції пам'яті Рози Люксембург (Rosa Luxemburg) і Карла Лібкнехта (Karl Liebknecht) на Центральному кладовищі Фрідріхсфельде (Zentralfriedhof Friedrichsfelde) в Берліні.
Перегляди 16-річної дівчини були визнані владою "ворожими до держави", що призвело до її поміщення під "захисний арешт до особливого розпорядження". Цей термін нагадує про практики нацистів, які застосовували ув'язнення без судового розгляду. Мамлок відправили до жіночого концтабору Морінген (Moringen) у Нижній Саксонії, де вона залишалася до травня 1935 року.
Після звільнення вона залишалася в активній боротьбі проти нацистського режиму, незважаючи на зростаючі ризики, пов'язані з такими діями. Її переслідували як політичну опонентку нацистів, так і через її єврейське походження.
У підпіллі Мамлок зустріла Пітера Зімсена (Pieter Siemsen, 1914-2004). Їхня любовна історія продовжувалася до його виїзду в Аргентину в 1937 році. В особистому архіві Пітера залишилася єдина відома фотографія Єви Мамлок.
Загибель у концтаборі
У 1939 році Єва Мамлок народила доньку Тану. Ім'я батька дівчинки досі залишається невідомим. Тана потрапила до єврейського дитячого будинку в Берліні. У 1942 році її депортували до табору смерті Аушвіц-Біркенау, де вона загинула.
З 1940 року Мамлок, будучи єврейкою, змушена була працювати на підприємстві в Берліні, що спеціалізувалося на виробництві гвинтів, під назвою "Ф. Буцке" (F. Butzke Schrauben-Industrie). У цій обстановці вона зустріла інших жінок, які виступали проти нацизму. Спільно вони організували неофіційну мережу Опору, що об'єднала як єврейок, так і неєврейок. Згодом ця ініціатива стала відома під назвою "група Єви Мамлок". Учасниці цієї групи активно розповсюджували листівки, що містили критику на адресу режиму, а також антигітлерівські гасла.
Жінки також обмінювалися забороненими творами, зокрема книгами Томаса Манна та Ліона Фейхтвангера. "Вони ділилися між собою літературою, яка сьогодні є частиною навчальних програм у гімназіях - творами, що становлять основний німецький літературний канон", - зазначає Александра Вельц-Ромбах. На місці нинішньої площі Єви Мамлок розташована Центральна і земельна бібліотека Берліна, найбільша публічна бібліотека Німеччини. Для дослідниці це має глибокий символічний зміст: книги також слугували інструментом опору.
За розповсюдження заборонених матеріалів Мамлок та інші члени її групи були затримані. 13 січня 1942 року її депортували з Берліна до гетто в Ризі, яке знаходилось під окупацією Латвії. Як згадує Інґе Бернер, Мамлок не припиняла чинити опір і в цих умовах. Вона звернулася до одного зі своїх знайомих у Берліні з проханням надіслати їй пиріг, в якому була захована мініатюрна фотокамера. За допомогою цього пристрою вона прагнула зафіксувати події, що відбувалися в гетто.
У жовтні 1944 року Мамлок етапували до концтабору Штуттгоф, де вона загинула в грудні того ж року.
Чому була змінена назва площі?
Площа Блюхерплац отримала свою назву на честь прусського генерал-фельдмаршала Ґебгарда Леберехта фон Блюхера. Ця видатна особистість прославилася своїми перемогами над Наполеоном, зокрема в Битві народів, що відбулася під Лейпцигом у 1813 році, а також у знаменитій битві під Ватерлоо в 1815 році.
У Німеччині його ім'ям названо чимало вулиць і площ. "Місць, де вшановано пам'ять Блюхера, у нас і так достатньо", - каже Александра Вельц-Ромбах. На її думку, настав час залишити в минулому давнє німецько-французьке протистояння й присвятити площу пам'яті учасниці Опору.
На цій самій площі відбувається Карнавалі культур (Karneval der Kulturen) — щорічне вуличне свято, яке святкує культурне багатство Берліна.
Приклад для майбутніх поколінь.
Александра Вельц-Ромбах вперше дізналася про Єву Мамлок у 2011 році, коли на її честь було встановлено "камінь спотикання" (Stolperstein) – маленький меморіальний знак, вмонтований у тротуар. З того часу вона активно вивчає життя Мамлок і ділиться її історією в рамках різноманітних проєктів. Серед них – виставка, запланована на 2024 рік, а також серія подкастів, створених у співпраці з молодими мешканцями Берліна.
Вельц-Ромбах зазначає, що молодь може легко асоціювати себе з Мамлок, оскільки вона розпочала свою політичну кар'єру ще в підлітковому віці. "Але, перш за все, вона є зразком для наслідування: прикладом того, як ми прагнемо діяти і якою сміливістю хотіли б володіти", - підкреслює вона.
Жіночий опір часто мав менш помітні форми, ніж, наприклад, замахи з використанням вибухівки, наголошує дослідниця. Нерідко він проявлявся в повсякденному житті. "Ця форма опору тепер теж привертає дедалі більше уваги", - каже вона.
Незважаючи на те, що багато свідків тих епох вже відійшли у вічність, залишається чимало невідомих історій, які чекають на своє відкриття. "Вірю, що існує ще безліч людей, чиї імена залишаються нам незнаними і чиї життєві шляхи ще потрібно дослідити," – зазначає Вельц-Ромбах.
#
