"Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду", Наталія Васюра, STRETOVYCH
Грета Гарбо та Марлен Дітріх — це імена, які стали символами кінематографа минулого століття. Проте серед них була ще одна талановита особистість. Анна Стен (в дівоцтві Фесак) з'явилася на світ і здобула театральну освіту в Києві. До досягнення тридцятирічного віку вона встигла завоювати популярність на екранах Європи та Америки. Українська журналістка Наталія Васюра вела ретельні дослідження, збираючи інформацію про цю видатну особистість. Її книга вражає своєю точністю, адже в ній немає художніх вигадок чи припущень — тільки перевірені історичні факти.
Не буду повторювати біографію Анни Стен (раджу ознайомитися з нею самостійно), але хочу виділити кілька моментів, які залишилися в пам'яті. Коли киянка прибула до Голлівуду за запрошенням продюсера Семюеля Голдвіна, він вимагав, щоб вона дотримувалася дієти. Хоча Анна була привабливою жінкою з ефектною фігурою, цього виявилося недостатньо для тодішніх стандартів (на жаль, вони не змінилися досі). Стен категорично відмовилася. Переживши голод у юності в Києві, вона не могла зрозуміти, як можна свідомо відмовлятися від їжі. Упродовж всього свого життя акторка демонструвала здатність говорити "ні!", незалежно від можливих наслідків своєї відмови.
Акторка періодично організовувала Borsch Party, на яких виконувалися українські пісні, подавалися традиційні страви, такі як борщ, тости з кістковим мозком, салат "редис у вершках", пиріжки та запечена риба. У книжці Васюра наводить біографічні дані багатьох голлівудських продюсерів, композиторів і режисерів, пов'язаних з Україною, які також відвідували ці заходи. У домі Стен можна було побачити вишиті роботи, а в інтерв'ю вона підкреслювала, що є українкою з козацькими коріннями. Проте, голлівудські піарники постійно намагалися представити її як "інтелектуальну росіянку".
Анна Стен вирішила вивчити російську мову, щоб отримати можливість працювати в Москві. Після цього вона освоїла німецьку для зйомок у Німеччині та англійську для роботи в США. Вивчення мов давалося їй нелегко. У книзі зазначено, що вона витрачала по чотири години на день на заняття з репетитором — як вранці, так і ввечері, не враховуючи час, присвячений самостійному читанню та заучуванню.
Історія Анни Стен вражає своєю надихаючою силою. Вона демонструє, як талант, трішки удачі, рішучість та підтримка вірного партнера (з яким вона провела понад півстоліття) можуть стати запорукою успішної кар'єри. Вражає, що Наталія Васюра змогла розкрити для нас цю видатну особистість.
"Хіросіма", Джон Герсі, "Човен"
Цю книгу автор написав 80 років тому. Загальний наклад у світі -- 3 мільйони екземплярів. Після ядерного удару влада США забороняла згадувати про застосування ядерної зброї, але деяким американським журналістам вдалося прорватися до Японії. Серед них був Джон Герсі, який через кілька місяців після вибуху у Хіросімі поспілкувався з шістьма вижившими японцями.
Журналіст ретельно розповів про дії кожного з них під час вибуху та в перші дні після цього. Така увага до деталей у його роботі справляє враження. Крім того, Герсі повернувся до своїх героїв через 40 років, щоб дізнатися, як склалася їхня доля. На жаль, у більшості випадків історії виявилися досить сумними.
"Хіросіма" -- моє перше літературне знайомство з трагічною подією, яку Японія пережила 6 серпня 1945 року. Прочитавши цю книгу, кілька днів ходила під враженням. У Хіросімі на час війни жило 250 тисяч мешканців. За одну мить від удару американської бомби Little Boy загинуло 80 тисяч. Згодом ще 60 тисяч. Люди помирали страшною смертю. Мені запам'ятався описаний випадок, як один з героїв книги на шляху зустрів чоловіків, в яких витікали очі.
Чимало тих, хто залишився в живих, страждали від променевої хвороби. Практично всі до самої смерті відчували постійну слабкість, запаморочення та нудоту. На "хібакушу" (так називали тих, хто пережив атомний удар) влада не приділяла особливої уваги, адже основною метою було забути про події, що сталися в місті в 1945 році.
"Хіросіма" — це приклад того, як можна передати всю історію людства, через призму життя однієї людини. На жаль, це божевільне людство не вчиться на своїх помилках.
"Чари Єви Фольк", Девід Бейкер, "Книгоноша"
Дивлячись на свого агресивного сусіда, часто виникає думка: "Як можуть ті, хто регулярно відвідує церкву і говорить про Бога, підтримувати конфлікт у сусідній країні?". Ця книга пропонує роздуми на цю тему.
Головна героїня — дочка німецького пастора, який не вирізняється активним характером. Проте, він першим усвідомив, що "найефективніше сприймається брехня, якщо в ній є значна частка істини".
Єва довгий час зневажає батька за його не завжди патріотичні погляди, коли більшість населення у захваті від "порядного християнина Гітлера". А також коли священники різних конфесій долучаються до ідей фюрера. Розпʼяття прикріплене на фоні прапору зі свастикою, поруч з вівтарем стоїть портрет Гітлера, дехто зі священників пропонує зняти надгробки з єврейського кладовища, і зробити з них доріжку до вбиральні в церковному саду. І звідусіль щось подібне до слів богослова Пауля Альтхауса: "Ми, як християни, дякуємо Богові за те, що в цей важкий час Він дарував нашому народові благочестивого і вірного правителя -- нашого фюрера. А також за те, що в системі націонал-соціалізму Він готує для нас форму правління, наділену порядком і честю".
У цій книзі є безліч знайомих елементів. Історія має властивість повторюватися... Книга миттєво захоплює увагу і ще раз підтверджує: людину можна змусити повірити в будь-яку нісенітницю. Головне — щоб вона сама цього забажала.
#Євреї #Німеччина #Європа #Адольф Гітлер #Німецька мова #Україна #Християнство #Англійська мова #Журналіст #Росія #Українці #Російська мова #Історія #Москва #Продюсер #Композитор #Голлівуд #Голод #Японія #Риба #Кістковий мозок #Дієта (харчування) #Київ #Українські народні пісні #Хіросіма #Марлен Дітріх #Бог #Америка #Режисер #Книга #Вибух #Суп із буряка #Анна Стен #Грета Гарбо #Сценічне мистецтво
