Авторка Анна Бродські-Кроткіна є керівницею програми славістики в університеті Вашингтона та Лі, що розташований у штаті Вірджинія, США. Вона доктор філологічних наук та також працює як журналістка.
Кажуть, що в окопах атеїстів немає. Це зрозуміло: страх змушує людей сподіватися на диво й може навіть навернути у віру. Але ось що цікаво: американці в окопах не сидять, на території Штатів із давніх-давен війн не ведуть. Однак у суспільстві наростає тривожність. Згідно з опитуваннями цього року, 62% американців відчувають її високий рівень. Причому їхня тривожність посилилася порівняно з минулим роком. Головні причини -- економіка, війна з Іраном, неадекватна охорона здоров'я, злочинність, війни на інших континентах.
Схоже, що це дедалі сильніше окопно-облогове відчуття призупинило колись стабільне збільшення кількості невіруючих у країні й посилило вплив релігії в політиці та житті -- насамперед у середовищі республіканців, але також і серед демократів.
Яскравим прикладом інтеграції релігійних принципів у суспільне життя може слугувати законодавство щодо викладання релігії в державних навчальних закладах Техасу. Минулого року Сенат штату Техас, де переважають республіканці, ухвалив рішення про обов'язкове розміщення в кожному класі плакатів із десятьма заповідями. У червні цього року консервативна Рада з освіти Техасу підтримала ініціативу щодо внесення біблійних текстів до шкільної програми з літератури.
Цікаво, що в минулому році законопроєкт, що стосувався запровадження десяти заповідей у навчальних закладах, викликав численні суперечки по всій країні. Однак цього року загальне ставлення до навчання Біблії серед дітей стало більш співчутливим або ж апатичним.
Як викладачка літератури в американському університеті я могла б лише порадіти, що деякі мої студенти нарешті знатимуть біблійні сюжети. Але не все так просто: історія Ноєвого ковчега розповідає про Бога, який знищив майже все живе на землі, а історія Адама та Єви пропонує ієрархічне уявлення про роль чоловіка й жінки. Такі тексти варті критичного обговорення, але навряд чи в школі їх буде можливо аналізувати як літературу.
У Сполучених Штатах зв'язок між Республіканською партією та релігією почав формуватися ще в середині 1950-х років. Сьогодні суспільні страхи часто використовуються в політичних цілях, а релігійна риторика стала звичним засобом у гонитві за голосами виборців. У цьому контексті віцепрезидент США Джей Ді Венс не є винятком. Як видається, він планує висунути свою кандидатуру на президентських виборах 2028 року від Республіканської партії, а вихід його автобіографічної книги "Причастя", в якій він ділиться своїм шляхом до віри, слугує першим кроком у його політичній кар'єрі.
У цій книзі Венс ділиться своєю історією, яка починається з протестантського виховання, проходить через етапи атеїзму і завершується прийняттям католицизму у 2019 році. Він зазначає, що його віра тепер суттєво впливає на його погляди на родину та суспільство. Однак, вибір на користь католицизму самостійно виглядає для нього досить незвично. Венс згадує, що деякі його протестантські знайомі не підтримують практику молитви до святих, підкреслюючи, що "просити друга помолитися за близьку людину — це нормально". Проте, коли йдеться про молитви до покійних, він вважає це "занадто": "Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої". Цікаво, що, ставши католиком, Венс сам визнає, що ця практика може бути дивною, і навіть називає Діву Марію "померлою людиною", не враховуючи, що згідно з католицьким вченням, вона є живою у Бозі.
У своїй книзі про власне воцерковлення Венс майже не торкається теми душі, любові чи співчуття. Натомість, він зосереджений на просуванні політичних концепцій популістських та християнських націоналістичних рухів, які стверджують про переваги своєї віри над іншими. "Християнство приносить найкращі результати. Воно створило більше доброти, істини та краси, ніж будь-що інше, що я бачив у своєму житті," - зазначає віцепрезидент країни з багатьма релігіями. Венс вважає, що християнство є тією мовою та "соціальним клеєм", який має об'єднувати всю націю незалежно від переконань та релігійних належностей її громадян. Водночас, йому необхідний ворог, щоб згуртувати своїх прихильників і спрямувати їхнє невдоволення на конкретну ціль.
По-перше, ворогами Венса вважаються іммігранти. Його не турбує той факт, що більшість мігрантів у США є католиками з Центральної Америки. Він неодноразово висловлював своє неприязне ставлення до них, але завжди пояснював це своїми уявленнями про християнську мораль: "Я вважаю, що це справжня християнська ідея - спочатку любити свою родину, потім свого сусіда, далі свою громаду, а потім співгромадян у своїй країні, і лише після цього можна звернутися до проблем іншого світу". Венс навіть зробив крок, який видається немислимим для католика - він публічно вступив у суперечку з Папою Римським, який не поділяв його поглядів щодо іммігрантів та ієрархії любові в християнстві.
Венс вважає своїми супротивниками еліти, які, прагнучи до професійних досягнень, відкладають народження дітей, вирішують питання рівності статей і рідко відвідують церкву.
Венс вважає Західну Європу своїм опонентом, оскільки, на його думку, вона переживає часи занепаду. "Серед основних ознак занепаду, — зазначає він у своїй книзі, — можна виділити порожні церкви та відсутність християнської присутності в політичному житті". Він висловлює своє невдоволення тим, що на Мюнхенській безпековій конференції 2024 року "не було місця для християнства" і "Бога не згадували". Його критика моральних цінностей європейських політиків стає зрозумілішою, коли він реагує на їхню заяву про те, що "Путін — це зло". Венс вважає, що популярність Путіна серед російського населення робить його важливим лідером, з яким варто рахуватися. Схоже, Венс прагне наблизити США до російського президента та бачить можливість для перетворення країни на режим, подібний до путінського, використовуючи релігію як інструмент та прикриття.
Протиотрутою для Венса може стати 37-річний представник Палати представників штату Техас Джеймс Таларіко. Він швидко здобуває популярність на національному рівні як кандидат від Демократичної партії на виборах до Сенату від Техасу цієї осені. За професією Таларіко є вчителем середніх класів, а в даний час навчається в духовній семінарії. Він активно використовує соціальну мережу TikTok і часто з'являється в популярних подкастах та на телевізійних каналах.
Християнство диктує Таларіко зовсім інші принципи, ніж у Венса. Таларіко категорично проти жорсткого поводження з мігрантами. "Не можна любити Бога й водночас ненавидіти іммігрантів", -- каже він і як доказ наводить притчу про доброго самарянина, де Христос розповідає про єврея-подорожнього, якого побили розбійники. У притчі священник і левит проходять повз чоловіка, який помирає, але самарянин жаліє його й рятує. "Для слухачів першого століття самаряни були не просто іншою релігійною групою. Самаритяни були їхніми заклятими ворогами. Отже, Христос розсуває кордони того, як ми визначаємо "ближнього" й кого маємо любити", -- пояснює в одному з інтерв'ю Таларіко, вочевидь, полемізуючи з Венсом. Учення Христа, каже він, велить любити тих, кого суспільство вважає чужими. Сьогодні це мігранти.
Його позиція щодо абортів особливо примітна. На відміну від Венса, Таларіко проти криміналізації абортів. Він і тут пояснює свою позицію через емпатію та Святе письмо. Таларіко звертається до історії Марії -- "бідної єврейської дівчини, яка жила під гнітом імперії", якій Бог відкрив, що вона народить дитину, здатну змінити світ. Але, наголошує Таларіко, Бог спочатку запитує її згоди. "Янгол спускається й запитує Марію, чи хоче вона цього. І вона каже: якщо це воля Божа, нехай буде так". Для Таларіко ця історія демонструє важливий принцип: навіть Божий задум не здійснюється через примус. "Створення світу має відбуватися за згодою. Не можна змусити когось творити", -- каже молодий політик.
Заперечує він і проти плакатів із десятьма заповідями у школах його рідного Техасу. На відміну від християнських націоналістів, включно з Венсом, Таларіко проти того, щоб до релігії схиляли силоміць. Він вважає закон про десять заповідей у школі несумісним із ученням Ісуса. Християнство, каже він, -- це насамперед турбота про тих, хто опинився осторонь. Тому його особливо тривожить думка про дітей іншої віри або переконань, які через таке рішення можуть почуватися зайвими й небажаними: "І я просто думаю: якби Ісус побачив це, він би заплакав над долею цих учнів і закликав любити їх як самих себе".
У зовнішній політиці Таларіко -- теж пряма протилежність Венсу: він обіцяє підтримувати Україну й притягти до суду лідерів РФ. Це логічно: політик, для якого емпатія є реальною цінністю, не може відвернутися від країни, що потерпає від російської агресії. У заявленій програмі він обіцяє зробити все, щоб "забезпечити збереження свободи та незалежності України" й "підтримати заходи, які дадуть змогу США, Україні та європейським союзникам вести переговори з позиції сили, аби гарантувати довготривалу безпеку України, захист стабільності Європи та притягнення Росії до відповідальності за наслідки її агресії".
У кінцевому підсумку суперечка між Венсом і Таларіко -- це суперечка про сенс християнства в політиці. Про те, чи має воно виправдовувати силу або ставати на бік тих, хто став жертвою насильства. І для США, і для України від відповіді на це питання залежить багато чого. Судячи з опитувань, християнська етика Таларіко наразі знаходить відгук у виборців. У глибоко республіканському Техасі цей демократ уже йде ніздря в ніздрю з республіканцем Кеном Пакстоном, політиком із того самого табору, що й Венс.
#Євреї #Суспільство #Європа #Україна #Християнство #Республіканська партія (США) #Демократична партія (США) #Релігія #Біблія #Атеїзм #Росія #Історія #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Американці #Мюнхен #Імміграція #Техас #Десять заповідей #Католицька церква #Чоловік #Протестантизм #Нобелівська премія з літератури #Ноїв ковчег #Вірджинія #Сенат #Ієрархія #Центральна Америка #Ісус #Бог #Америка #Вчитель #Міграція людей #Мораль #Додому #Христос (титул) #Іран
