"Колискова у Голлівуді" та "Український танок" у Японії: факти про Василя Барвінського, які варто знати.

20 лютого 1888 року народився композитор Василь Барвінський. Отримавши музичну освіту у Празі, він мав перспективи успішної європейської кар'єри, його твори активно купували і виконували у різних країнах, авторська обробка народної пісні стала основою опери голлівудського композитора та позачасової джазової пісні. Втім, радянська влада заслала талановитого музиканта на 10 років на Сибір, а всі ноти знищила. До кінця життя Василь Барвінський відтворював з пам'яті їх і називав себе композитором без нот.

Знамените інтелектуальне сімейство Барвінських має свої корені в Лемківщині. Прадід Василя став першим українським ректором Львівського університету. Один із дядьків заснував українську газету "Діло", а інший займався написанням історичних драм. Батько Олександр Барвінський був ініціатором створення Наукового товариства імені Шевченка, а також обіймав посаду депутата в австрійському парламенті, видаючи шкільні підручники та періодичні видання.

Мама Євгенія, яка була піаністкою і очолювала хор, привела до музики Василя Барвінського. Саме вона першою виявила талант юної Соломії Крушельницької.

Подружжя Олександра та Євгенії Барвінських (сидять за столиком) та їхні діти. Василь крайній ліворуч

Дружиною Барвінського стала піаністка Наталка Пулюй, яка є дочкою відомого фізика Івана Пулюя. Старшого сина Барвінські вирішили назвати Іваном-Себастьяном на честь великого композитора Баха.

Василь Барвінський з'явився на світ у Тернополі, де здобув освіту в Львівській консерваторії. Після цього, за бажанням батька, він вирішив продовжити навчання на юридичному факультеті університету. Проте, ніжний і ліричний молодик не знайшов себе в правознавстві, тому врешті-решт вмовив батька дозволити йому поїхати до Праги, щоб присвятити себе музиці.

Його наставником був знаменитий чеський композитор Вітезслав Новак, який спонукав до створення власних музичних творів та заохочував інтегрувати в них народні мотиви. Барвінський виявився видатним піаністом, що вмілого поєднував народний мелос у своїй творчості. Ноти його композицій користувались великим попитом за межами країни, зокрема в Європі, США та Японії.

Василь Барвінський під час своїх студій у Празі.

Перебуваючи за межами країни, він не забував про рідну землю, регулярно відвідуючи концерти та святкові заходи. Для участі в конкурсі Львівського музичного товариства імені Лисенка, присвяченому кращим симфонічним композиціям, він створив свою "Українську рапсодію", яка здобула популярність і стала одним з його найвідоміших творів.

Коли Станіслава Людкевича мобілізували в австрійську армію і в Першу світову він потрапив у російський полон, Василя Барвінського запросили очолити Вищий музичний інститут у Львові, що згодом став консерваторією. З 1915 року починається львівський період його життя.

Станіслав Людкевич, Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, Василь Барвінський та Євген Козак (зображення з родинного архіву Колес)

Окрім своїх обов'язків у адміністрації та педагогічній діяльності в музичному закладі, Барвінський також взяв на себе керівництво хором "Боян". Хоча ця роль не була йому зовсім до вподоби, в умовах війни існувала значна нестача фахівців, а хор виконував важливу місію: популяризував українські народні пісні та підкріплював національний дух українців. Про це розповідає Мар'яна Зубеляк, зберігачка фондів музею Станіслава Людкевича у Львові. Учасники хору виступали на підтримку січових стрільців і здійснювали гастролі народними домами Галичини.

Василь Барвінський постійно займався композиторською діяльністю, створюючи переважно фортепіанні мініатюри в модерністському стилі. Одночасно він продовжував досліджувати фольклор, популяризуючи його через збірки фортепіанних творів, колядок, щедрівок та музичних композицій для дітей.

Василь Барвінський здійснив аранжування народної колискової "Ой ходить сон коло вікон". У 1920-х роках, під час світового туру Республіканської капели, диригент Олександр Кошиць адаптував цю пісню для хорового виконання. У США композитор Джордж Гершвін, який походив з одеських євреїв, почув цю мелодію і використав її для створення арії Summertime у своїй опері Porgy and Bess. Цей твір став класикою джазового жанру і його виконували такі зірки, як Біллі Холідей, Елла Фіцджеральд та Луї Армстронг.

Брат Джорджа Ґершвіна, Айра, зафіксував у своєму щоденнику, що мелодія "Колискової" Барвінського-Кошиця справила на Джорджа глибоке враження. Він запозичив цю мелодію для своєї опери "Поргі і Бесс". З часом арія "Summertime" набула статусу джазової класики (фото Сhаrlіереnnеl).

У світі музики Василь Барвінський став першим, хто впровадив змінну метричну систему (музичного ритму), розробив концепцію кластерності та застосовував гру на фортепіано, використовуючи затиснутий кулак. Ці новаторські ідеї проклали шлях до передової техніки музики XX-XXI століть, зокрема сонористики, зазначає музикознавиця Лілія Назар-Шевчук.

Незважаючи на поширені в той час течії модернізму та авангарду, Барвінський не втратив зв’язок із фольклором. Його твір "Шість мініатюр на українські теми" здобув велику популярність серед музикантів у всьому світі, і фортепіанні партії були адаптовані для різних інструментів, включаючи духові оркестри та орган.

"Тріумфальний хід "Мініатюр" розносив славу нашого земляка по цілому світі так, що "Український танок" був надрукований аж у Японії. Японці поруч з Вагнером, Грігом, Дебюссі, Бізе, Шубертом, Бартоком, Бузоні, Шопеном і Скрябіним умістили Барвінського", - писали в "Українському календарі" 1970 року, виданому у Варшаві. Твори Барвінського часто вмикали в радіо- та телепрограмах Європи та США.

У 1948 році Барвінського, котрий протягом 33 років очолював Вищий музичний інститут імені Лисенка (згодом перетворений на консерваторію), було засуджено за сфабрикованими звинуваченнями та вислано на 10 років до таборів у Мордовії. Йому примусово запропонували підписати угоду про знищення його творів, що було виконано публічно на подвір'ї консерваторії.

Повернувшись до Львова, подавлений Барвінський останні п'ять років свого життя записував з пам'яті втрачені ноти. Помер композитор 1963  року, його поховали у родинному гробівці на Личакові.

У 1970 році в Білому домі, резиденції президента США Джиммі Картера, виконали концерт для віолончелі Василя Барвінського, який він написав у Мордовії. Музику слухали дипломати, культурні атташе та інші офіційні особи. У Радянському Союзі, попри реабілітацію композитора у 1964 році, твори Барвінського практично ніде не звучали до кінця 1980-х.