Колочава — це не тільки крокуси: у чому полягає особливість одного з найвідоміших туристичних сіл у світі.

Село Колочава, розташоване в Закарпатті, стало частиною престижного списку 52-х найкращих туристичних сіл світу, складеного Всесвітньою туристичною організацією ООН (UN Tourism) і опублікованого наприкінці 2025 року. УНІАН.Туризм розповідає про унікальні особливості цього села та причини, чому варто завітати сюди.

Чарівне гірське село Колочава, розташоване в Закарпатті, славиться серед українців як одне з найпривабливіших місць для спостереження за розквітом крокусів. Проте, воно має в своєму арсеналі значно більше цікавих пропозицій. Дізнайтеся, що саме, на сайті УНІАН.Туризм.

Село Колочава розташоване у долині річки Колочавки, від якої ймовірно й походить його назва. За мірками регіону, воно доволі велике - офіційно нараховує понад 5 тисяч осіб. "Гори зліва, гори справа, всередині - Колочава", - так кажуть про нього місцеві, і недарма: якщо подивитись з висоти пташиного польоту, то його вулиці й справді розтеклись долиною на кілометри, наче обіймаючи гори. Через гірський рельєф, вочевидь, так і вийшло, що Колочава є другим за протяжністю селом в Закарпатській області - аж 15 кілометрів.

Колочава славиться своїми музеями, яких тут нараховується десять — це, за словами місцевих жителів, один із найвищих показників серед сільських населених пунктів Європи. Окрім музеїв, в селі можна знайти ще близько двадцяти пам’ятників, серед яких є й справжні раритети, наприклад, пам’ятник заробітчанину.

Колочава приймає щороку десятки тисяч туристів, причому не тільки з України, а й із-за кордону, адже відпочити тут справді можна цікаво та якісно: село розташоване на території Національного природного комплексу "Синевир", тож, окрім історичних цікавинок, неподалік є й чимало природних.

На думку Марії Шетелі, керівниці відділу туризму та комунікацій Колочавської сільради, перше, що приваблює туристів до Колочави, - це неймовірні гірські пейзажі, які відкриваються прямо за порогом.

"По-друге, люди приїжджають сюди за емоціями - повітря таке, що важко насититися ним, а вода з гір настільки смачна, як ніде більше. І, звичайно, Колочава - це село, де історія не лише в книжках, а й у кожному будинку, на стежках та в обличчях людей, які зберегли дух цього краю. Це те, що насамперед відзначають гості", - зазначає Шетеля.

Історія цього населеного пункту заслуговує на окрему оповідь, адже саме історичні події сприяли його популярності як в Україні, так і в Європі.

Перше письмове згадування про Колочаву датується 1463 роком. Історичні дані свідчать, що поселення було засноване втікачами від кріпосного ярма в першій половині XV століття. Протягом наступних століть Колочава змінювала свої політичні належності, входячи до складу Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини, Карпатської України, СРСР та сучасної України. Тут залишили свій слід представники різних національностей, зокрема румуни, угорці, чехи та євреї. Це культурне різноманіття, а також численні історичні пам'ятки, роблять Колочаву привабливою для туристів. До початку повномасштабного вторгнення сюди приїжджало чимало відвідувачів, серед яких чехи та словаки. І це не випадково.

За інформацією, наданою УНІАН, дослідник закарпатської історії Михайло Маркович зазначив, що епоха Чехословаччини залишила по собі унікальний слід. Спосіб, яким чехи описували села, дійсно вражає та захоплює.

Колочава. З одного боку, вузька долина Стримби з її вершиною, завжди прихованою під пеленою туману, а також Стременіс, Дарвайка та Горб; з іншого - Квасний Верх, Красна та Ружа (гірські масиви Карпат, - УНІАН). Тут лише гори. Їхні сланцеві та пісковикові шари, здавалося, були зім'яті, немов непотрібний папір, скручені, погнуті, зіжмакані та виштовхнуті до самого неба. Гори, пагорби і знову гори. Вони розділені яругами, розколоті ущелинами, прорізані долинами, що не перевищують чотирьох військових кроків у ширину; пронизані тисячами джерел і десятками потоків, які з шумом спускаються по кам'янистих порогах, а в спокійних плесах сяють прозорими відтінками зелених самоцвітів... Саме так описав Колочаву чеський репортер і письменник Іван Ольбрахт, завдяки чому вона стала популярною туристичною локацією, - зазначає Маркович.

Згідно з дослідженнями, видатний чеський письменник Іван Ольбрахт довгий час мешкав у Колочаві, де створив чотири літературних твори, один з яких — "Микола Шугай - розбійник". Цей роман був екранізований та перекладений на багато мов, що сприяло підвищенню популярності села на території колишньої Чехословаччини. Багато чехів і словаків прагнули на власні очі побачити місце, де відбувалися численні події, і прибували сюди в пошуках натхнення.

"Саме завдяки цим текстам Колочава увійшла до чеської культурної уяви як "село легенд", де кожна стежка може вести до давньої історії. У цьому випадку - українсько-чеської. Це можна побачити і під час фестивалів українсько-чеської дружби, які проходять практично щороку", - розповідає дослідник.

За його словами, до початку повномасштабного вторгнення чехи регулярно відвідували Колочаву цілими автобусами, і це місце їм дуже подобалося. Оскільки попит завжди призводить до пропозиції, не дивно, що село почало активно розвивати туристичну інфраструктуру. Таким чином, поступово з'явилися пам'ятники Ольбрахту та заробітчанам (колочавцям, яких в Чехії чимало), а також нові туристичні об'єкти, цікаві місця, садиби та інші атракції.

Коли мандрівники починають досліджувати Колочаву, перше, що привертає їхню увагу, — це музеї. Як зазначає місцевий гід і туристичний менеджер Юрій Радівілов, в Колочаві налічується десять музеїв, які умовно поділені на кілька тематичних груп.

У 2007 році на туристичній мапі Колочави з'явився Музей архітектури та побуту "Старе село", який став першим сільським музеєм в Україні, що зібрав у собі традиційні хати та експонати з околиць у радіусі 25 км. Важливо не плутати цей музей із відкритими музеями, такими як той, що у Пирогові під Києвом, де представлені споруди з усіх куточків країни, чи з музеєм в Ужгороді, який охоплює всю область. У "Старому селі" акцент робиться на конкретній, невеликій місцевості, що робить його унікальним. Прогулюючись територією музею, відвідувачі можуть ознайомитися з побутом місцевих жителів за останні два століття: заглянути в часи Австро-Угорщини, побачити період Карпатської України, радянську епоху, відвідати школу та жандармерію, а також дізнатися про традиційні ремесла регіону, - зазначає він.

По суті, за словами Радівілова, це є найбільший скансен Закарпаття, де просто неба зібрано понад 20 автентичних будівель та допоміжних господарських споруд. Серед них - хатини селянина-бідняка, вівчаря, швеця, шустера, ткача, столяра, церковно-приходська школа, приміщення радянської та чеської шкіл, сільська баня, кузня, помешкання сільського голови.

Цікавою буде й тематична екскурсія "Голет у Колочаві", яка розкриває багатогранну історію та культуру єврейської громади, що протягом століть жила в цьому закарпатському селі. Єврейський комплекс у скансені демонструє повсякденне життя та традиції єврейської частини населення Колочави. Тут відвідувачі можуть оглянути єврейську оселю з комфортабельним побутом і затишним інтер'єром, одна з кімнат якої була призначена для гостей, а також корчму, що була важливою складовою зайнятості євреїв у цьому регіоні.

Окрім скансена, в Колочаві є музеї, експозиції яких присвячені різним воєнним періодам. Це, зокрема, музей-меморіал "Воїнам-інтернаціоналістам", де вшановуються жителі села, яким доводилося воювати далеко за межами держави. Найбільше колочавців воювало в Афганістані.

Музей "Лінія Арпада", розташований у Колочаві, є важливим центром мілітарі-туризму, що презентує інженерні конструкції, зведені угорськими військами в період з 1939 по 1944 роки для оборони від наступу Червоної армії. У складі музею знаходяться чотири відновлені бункери, в яких можна побачити оригінальні зразки озброєння, військового спорядження та побутових предметів угорських солдатів. Крім того, музей містить найдовшу в Європі відреставровану лінію оборони, що має довжину сто метрів.

Окрему сторінку в історії населеного пункту представляє музей "Бункер Штаєра" (названий на честь Михайла Штаєра - одного із колочавських лідерів УПА, - УНІАН). У криївці зібрані документи, зброя, форма та речі тих, хто боровся за українську державність.

У музеї представлено місце, умовно назване "нелегальний перехід кордону". Справа в тому, що після вторгнення угорських військ багато закарпатців рятувалися від війни, намагаючись потрапити "в країну рад". Проте після перетину кордону їх одразу ж арештовували, надягали кайданки та відправляли до ГУЛАГу. Саме так понад 80 мешканців Колочави опинилися в таборах, і лише поодинокі з них змогли повернутися додому. Ця трагічна сторінка історії села також знайшла своє відображення в музеї, як зазначає Радівілов.

В Україні єдиний музей, присвячений історії вузькоколійних залізниць, що вартий відвідування — це "Колочавська вузькоколійка". У його експозиції можна знайти неповторні паровози, старовинні вагони та залізничні механізми, які ілюструють еволюцію транспорту в Карпатському регіоні. Також тут розташований музей "Колочавський бокораш", де відвідувачі можуть відчути атмосферу лісорубської колиби та дізнатися про небезпечну працю лісорубів з Колочави.

Певна річ, що в Колочаві є й музей класика чеської літератури Івана Ольбрахта, завдяки якому ця місцина стала особливо популярною за кордоном.

На завершення Радівілов радить відвідати старовинну Церкву зіслання Святого духа, яка сьогодні функціонує лише як музей. "Ця дерев'яна будівля вціліла в радянський період дивом, можливо, тому, що в ній вирішили створити Музей атеїзму... Як би там не було, три портрети - Маркса, Енгельса та Леніна - стали причиною, чому церква була збережена, а ми тепер можемо насолоджуватися цією унікальною культурною пам'яткою, що датується 1795 роком".

Гід зазначає, що в даний момент помічає цікаву тенденцію серед мандрівників, зокрема, відвідувачів зі східних та центральних регіонів країни.

"Раніше відвідувачі в основному шукали прості розваги і не приділяли уваги історичним аспектам. Але тепер ситуація змінилася: люди стали ставити запитання, замислюватися, виявляти критичне мислення. Їхній інтерес до життя українців до війни зріс. Мабуть, повномасштабне вторгнення спонукало нас глибше дослідити історію своїх предків та власну спадщину", - зазначає він.

Як зазначає Марія Шетеля, в громаді усвідомлюють, що лише історичних фактів недостатньо, щоб привернути увагу туристів на тривалий період. Тому Колочава запрошує відвідувачів вирушити в гори, насолодитися відпочинком у чанах з мінеральною водою, скуштувати традиційні страви регіону та навіть скористатися лікувальними властивостями бджіл.

Так, з активного туризму гостям пропонують походи в гори, найбільш популярні три вершини - Топас, Стримба та Дарвайка, до яких розроблені маршрути. Гори доволі стрімкі, тож іти в них місцеві рекомендують тільки підготовленим туристам.

Для тих, хто віддає перевагу водному відпочинку, в багатьох місцях проживання пропонують релакс у басейнах та чанах. Останні вкрай затребувані, бо це ще та атракція: під великим чавунним котлом розпалюють вогонь, а туристам пропонують почергово занурюватись у гарячу воду в чані, в якій зазвичай запарюють лугові трави чи ялинові гілки, а потім - у холодну воду в потічку. Кажуть, такі процедури добре тренують серцево-судинну систему. Крім того, на території села встановили чан із мінеральною водою з джерела Боркут, що корисна при захворюваннях опорно-рухового апарату.

Гастрономічний туризм - ще одна цікава сфера, що приваблює відвідувачів. У селі функціонують традиційні корчми та кав'ярні, а два форелеві господарства пропонують можливість виловлювати гірську рибу та насолоджуватися дегустацією. Звісно, тут можна спробувати багато страв закарпатської кухні, серед яких виділяються бограч-гуляш і банош (блюдо з кукурудзяного борошна з шкварками та бриндзою, - УНІАН). Проте особливою популярністю в Колочаві користується ще одна страва - ріплянка. Кажуть, що говорити про неї немає сенсу, адже її смак потрібно відчути, і обов'язково в гарячому вигляді.

У селі активно займаються бджільництвом професіонали, тому тут можна знайти мед та продукти на його основі, а також послуги апітерапії, зокрема, можливість відпочити на вуликах.

Щодо оренди житла, в Колочаві на сьогодні доступні різноманітні сільські зелені садиби, готелі та мотелі. Загалом, тут можуть зупинитися близько 500 осіб одночасно. Ціни на проживання варіюються, і найнижча вартість починається від 350 грн за добу з людини.

Як же потрапити в це мальовниче туристичне село? На жаль, це не так просто... До початку повномасштабного вторгнення до Колочави організовували автобусні тури, тому замовити поїздку було досить легко. Зараз таких пропозицій стало менше, але вони все ще існують: чимало мандрівників приїжджають до Колочави з Тернополя, Івано-Франківська та Львова.

Найзручніше дістатися до Колочави на власному автомобілі, адже це забезпечить вам необхідну мобільність у цьому великому населеному пункті. Місцеві рекомендують подорожувати автівкою зі Львова, оскільки новозбудована дорога через Долину залишається у відмінному стані. З Ужгорода, здається, відстань до Колочави не така вже й велика — всього 180 км, але на це знадобиться близько 3,5 години через вузькі та звивисті, проте надзвичайно красиві маршрути.

"На сьогоднішній день основною проблемою є відсутність прямого автобусного сполучення між Воловцем і селом, куди туристи можуть доїхати потягом з будь-якого міста України. Хоча вони можуть приїхати, виникає питання: що далі? Якщо туристи мають бронь у Колочаві, вони можуть домовитись про трансфер. А в іншому випадку, їм доведеться шукати варіанти з пересадками на різних автобусах або замовляти таксі," - зазначає Юрій Радівілов.

Згідно з інформацією, наданою Марією Шетелею, керівницею відділу туризму та комунікацій Колочавської сільради, раніше село щодня було переповнене туристами. Однак спочатку пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна агресія Росії проти України призвели до затишшя, що є цілком зрозумілим. В останні півтора-два роки Колочава знову стає популярною серед туристів, і тепер все частіше тут можна зустріти українців з різних куточків країни, серед яких чимало військових, які приїжджають до Закарпаття на відпочинок з родинами.

Додало популярності селу й визнання його одним з найкращих за версією Всесвітньої туристичної організації. Шетеля наголошує, що це не випадковість, а результат складної роботи.

"Ми довгий час працювали над підготовкою до цього, виконуючи безліч вимог, щоб стати частиною проєкту. Лише заповнення заявки, яка містила понад 50 сторінок, зайняло кілька місяців. І це не були лише описові елементи чи фотографії. Для отримання такого визнання нам потрібно було здійснити багато організаційних та інфраструктурних заходів", - підкреслює вона.

Коли до громади Колочави надійшло повідомлення про те, що їх село потрапило до списку найкращих туристичних сіл світу, спершу в це важко було повірити. Проте незабаром вони отримали запрошення на церемонію нагородження переможців, яка відбудеться в Китаї. Зрозуміло, що в умовах, коли кожна копійка важлива для підтримки захисників, село не могло виділити кошти на поїздку. Тому організатори пообіцяли надіслати нагороду в Україну, а звідти вже передати її в Колочаву.

За словами сільського голови Колочавської сільської територіальної громади Василя Худинця, визнання Колочави одним із найкращих туристичних сіл світу дало потужний імпульс промоції громади як на всеукраїнському, так і на міжнародному рівні.

"Після отримання статусу наше село стало об'єктом значної уваги, що призвело до помітного збільшення туристів, які почали частіше відвідувати нас навіть у низький сезон — восени та взимку. З моменту, коли визнання Колочави стало відомим у жовтні 2025 року, ми можемо очікувати, що результати цього року, враховуючи, що пік туристичного сезону у нас припадає на весну та літо, будуть особливо вражаючими," — зазначив сільський голова.

Худинець щиро сподівається, що після закінчення війни потік туристів до Колочави відновиться, а це дасть поштовх для розвитку місцевого бізнесу.

"Проте для нас важливо не тільки збільшувати кількість відвідувачів, але й зберігати автентичність, культурні традиції та природну спадщину Колочави," – наголошує він.

Хоча календар все ще показує лютий, Колочава активно готується до зустрічі туристів. Вже в березні тут очікують на розквіт шафранів у величезних кількостях.

"Туристи, які відвідають Колочаву приблизно в середині березня, неодмінно будуть вражені масовим цвітінням крокусів (шафранів), - зазначає Юрій Радівілов. - В залежності від погодних умов, цвітіння може починатися в різні терміни. Але якщо вам вдасться потрапити сюди, знайте, що крокусів у Колочаві дійсно дуже багато – їхній ареал простягається на 7 кілометрів на різних висотах. Тож радимо стежити за новинами Колочави в соціальних мережах або звертатися до місцевих гідів."

Багато відвідувачів приїжджають до Колочави, щоб насолодитися красою квітів та зробити фотографії. Шафрани, зокрема, стали ще однією привабливою родзинкою для туристів.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

В Україні є чимало прекрасних місць, але, на жаль, шлях туристам до них сильно ускладнює транспортне питання - якщо у вас немає власного авто, потрапити туди нереально. Хотілося б сподіватися, що колись над цим питанням почнуть працювати, в першу чергу, місцеві громади, адже вони мають бути в цьому зацікавлені більше за інших.