Латиніна має намір знищити Україну. Стаття Віталія Портникова.

Скандально відома Юлія Латиніна, яка раніше намагалася позиціонувати себе як опозиціонерка до путінського режиму, тепер фактично сподівається на перемогу російського диктатора, прагнучи завдати шкоди нашій країні.

З точки зору Латиніної, конфлікт між Росією та Україною повинен завершитися логічно, оскільки нинішній український режим та його ідеологія становлять серйозний історичний виклик для традиційної Росії. Україна, що прагне нейтралітету, багатонаціональна Україна, яка визнає свої російські корені поряд з українськими, є позитивним прикладом. Натомість проект "Галичина від річки до моря", який можна порівняти з концепцією "Палестина від річки до моря", представляє собою стратегічну загрозу для Росії.

Давайте спробуємо розібратися в тому, що висловила російська пропагандистка.

По-перше, її висловлювання, по суті, є явним віддзеркаленням наративів, які поширює Путін. Якщо провести паралелі між словами Латиніної та висловленнями російського президента, озвученими на нещодавньому Петербурзькому міжнародному економічному форумі, де він заявив: "Україна - це все наше", можна помітити вражаючу схожість.

По-друге, хотілося б дізнатися, як слід розуміти порівняння "Галичини від річки до моря" з "Палестиною від річки до моря"? Ми точно усвідомлюємо, що прихильники концепції "Палестини від річки до моря" мають на меті, щоб на землях колишньої підмандатної Палестини не залишилося жодного єврея.

А чого прагнуть українці, де б вони не жили, на Галичині, Донбасі, в інших українських регіонах? Якщо переважна більшість населення нашої країни є і політичними, і етнічними українцями, якщо переважна більшість громадян України на питання про рідну мову відповідає, що це українська мова, то кого ми хочемо тут позбутися?

Про яку саме "Галичину від річки до моря" говорить ця неосвічена пропагандистка? Які порівняння вона наводить? Я б міг висловитися з цього приводу, але не хочу, щоб мої слова потрапили в ефір і були зрозумілі російським прихильникам Латиніної, які спілкуються між собою саме такою вульгарною мовою.

Ми чітко усвідомлюємо, яку саме Україну уявляли собі Латиніна та Путін. Це була б країна, що визнає свої російські витоки і погоджується з думкою, що її підкорення Москвою стало позитивним етапом її розвитку. Це та Україна, де на площах возвеличуються пам'ятники злочинним російським монархам. Це країна, яка не цінує власну культуру і гордиться чужою, культурою, що принижує гідність українців, їх мову, історію та культурні досягнення. Це Україна, де в основних містах спілкуються російською мовою, нехтуючи українською.

Ось чому у російських шовіністів і їхніх прихильників на нашій території викликає таку злість сама ідея, що Харків, Одеса, Дніпро та Київ можуть перестати спілкуватися російською мовою. Це означає, що російська мова в цих містах та регіонах наближається до свого остаточного і ганебного кінця.

Але я хотів би нагадати, що мова йде про вільний вибір українського народу, що ніхто в Україні не намагається позбутися українців так, як вороги єврейського народу намагаються позбутися євреїв на території колишньої Палестини, на території сучасної держави Ізраїль. Нічого цього не відбувається.

Отже, якщо ми розглядаємо ініціативу "Палестина від річки до моря", то можна провести паралель із проектом Латиніної та Путіна "Росія від річки до моря" - від Амура до Чорного моря, з метою повного усунення українського населення. Росія реалізує цей план з надзвичайною наполегливістю протягом століть, починаючи від знищення Батурина і закінчуючи репресіями під час російсько-української війни 1917-1920 років і Голодомору, а також підривом Каховської ГЕС та вигнанням людей з захоплених російською армією українських територій. Російська влада безперервно прагне втілити саме цю концепцію - Україна без українців.

Можна запитати: кого ж саме атакує Росія, яка боїться історичних викликів, завдаючи ударів за допомогою КАБів, балістичних ракет, дронів та "кинджалів"? Чи не тих людей, які ще зовсім недавно спілкувались російською та залишали квіти біля пам’ятників Пушкіну? Чи не тих, хто з ентузіазмом підтримував проросійські політичні сили, сподіваючись на мирне співіснування з Росією? Чи не тих, хто щиро вірив, що їхні міста не будуть знищені, а їх самих і їхніх дітей не торкнуться жахи війни, як це сталося в Маріуполі, Ізюмі, та продовжує відбуватися щодня в Харкові і Одесі, без жодних ознак закінчення?

Латиніна щиро прагне, щоб ситуація дійшла до свого логічного фіналу, тобто щоб усі українці на рідній землі були знищені тими, від кого вона втекла у свою привабливу псевдоіміграцію, а якщо говорити точніше – за дорученням.

Можна було б і проігнорувати ці заяви сумнівної пропагандистки, але українці не можуть їх залишити без уваги. Проте ви все ще продовжуєте слухати таких, як Латинін, Арестович та інших пропагандистів, які стверджують, що "ситуація не така проста", що "варто враховувати історичну важливість Росії", що "ви маєте повне право спілкуватися російською в своїй країні, а також насолоджуватися концертами та піснями".

Коли молодь починає занурюватися в подібні роздуми, можна з упевненістю стверджувати, що у таких людей немає і не буде майбутнього, окрім одного - загинути від удару "кинджала", КАБу, балістичної ракети чи "іскандера". Смерть - це вибір, який вони роблять самі.

Не піддавайтеся на провокації тролів. Майте на увазі, що їхнє існування залежить від вашої уваги, від незнання та ваших помилкових уявлень про реальні причини конфлікту між Росією та Україною.

Україна, яка може вижити, - Україна до від річки до моря, від Ужгорода до Харкова, україномовна, україноцентрична, яка пам'ятає свою історію, свою культуру і пишається нею, і плює в обличчя Путіним, Латиніним та іншим прихильникам російських коренів, яких ніколи не було і не буде на українській землі.

Джерело можна перефразувати як "криниця" або "вихідний пункт".

Про автора. Віталій Портников — журналіст, удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.