Маланка - це стародавнє українське святкування, яке має корені ще в дохристиянську епоху.

Маланка - це давнє українське народне свято, що походить ще з дохристиянських часів. У цей час господарі вітають маланкувальників, які показують вистави та співають обрядові пісні - щедрівки. Вперше за багато років Маланку святкуватимуть 31 грудня, - повідомила PAP український етнограф Олена Громова.

Після впровадження нового юліанського календаря, більшість значних церковних свят в Україні зазнали зміщення на 13 днів. Тепер Маланка відзначається 31 грудня, а не 13 січня. Проте в окремих селах України святкування Маланки в січні відбувалося ще до запровадження нового літургійного календаря.

Як зазначила Громова, відповідно до християнських звичаїв, 13 січня святкують пам'ять святої Меланії, а 14 січня – Василія Великого. Таким чином, відзначення Нового року за старим стилем збігалося із цими святами, що й призвело до появи назви Маланка. Сьогодні традиції святкування Маланки збереглися, здебільшого, у селах Галичини, Буковини та Поділля, які розташовані в західній та центральній частинах України.

Метод святкування Маланки, а також пов'язані з цим традиції, значно відрізняються в залежності від конкретного регіону. Із давніх-давен люди одягалися в незвичайні костюми та обходили оселі, щоб сповістити про настання Нового року та побажати господарям удачі і благополуччя.

Зазвичай молодь обирає одного хлопця, який вдягається в жіночий одяг і виконує роль Маланки. Інші учасники беруть на себе образи таких персонажів, як Коза, Циган, Орач, Ведмідь, Журавель або Рогатий Чорт. Маланка та Василь є центральними фігурами цього свята, і їхні виступи завжди відбуваються в парі.

У одному з описів Маланки іронічно критикується безтурботність і недалекоглядність жінок. Можливо, саме тому, як зазначає Громова, чоловіки традиційно брали на себе жіночі ролі під час святкування. "Перевдягаючись, чоловік піднімав шум, підмітав та веселив присутніх," - підкреслила вона.

Маланка також включає в себе персонажів з повсякденного життя. Окрім Маланки та Василя, в сценічному дійстві представлені козак, єврей та поляк. На Західній Україні популярним був образ поляка та його дружини, які виконували польський краков'як під час вистави. Ця традиція має коріння в 18 столітті і, ймовірно, пов'язана з історичними змінами, коли територія України входила до складу різних держав. Це знайшло своє відображення у звичаях Маланки, - зазначила Громова.

Козу вважають важливим символом Маланки, адже для українців вона уособлює достаток. "Ця тварина забезпечувала їжею та вовною, з якої виготовляли верхній одяг. Коза в домі завжди є знаком достатку. Під час вистави козу традиційно водили по хаті, виконуючи пісню: 'Де коза ходить, там жито родить. Де коза копає, там жито колоситься'. У цих словах йдеться про щедрий врожай", - зауважив співрозмовник PAP.

"Наприкінці вистави коза помирає, що свідчить про те, що старий рік відходить, а новий народжується і має бути таким же доброзичливим. У цьому випадку традиція сягає язичницьких часів, коли зникає старе сонце і народжується нове - Божич" - пояснила етнограф.

Цей зимовий фестиваль має також іншу назву - Щедрий вечір. Під час Щедрого вечора господарі вітають маланкарів, які співають новорічні обрядові пісні - щедрівки.

"Виконання щедрівок є однією з найяскравіших та найулюбленіших новорічних традицій українського народу. Колядки вшановують народження Ісуса Христа, тоді як звичаї Маланки та щедрівок спрямовані на те, щоб наступний рік приніс більше щедроти та врожаю, ніж минулий", - підкреслила етнограф.