Поки на передовій триває боротьба за виживання українського народу, в тилу розгортається ще одна, не менш значуща битва — за право на захист від принижень та дискримінації відповідно до закону.
Громадський діяч і політик Микола Томенко порушив важливу проблему: чому в Україні, яка бореться за свою ідентичність, досі дозволяється без наслідків популяризувати українофобські ідеї?
Минуло вже кілька років відтоді, як путін видав свою статтю-маніфест, де назвав Україну "штучною державою". Проте, як виявилося, боротися з подібними випадами всередині нашої країни юридично майже неможливо. Микола Томенко б'є на сполох: незважаючи на офіційне визначення терміну "українофобія" в законі, реальної відповідальності за неї не існує. Чому петиції про захист української гідності відхиляються, а пропагандисти "руського міра" почуваються вільно навіть в освітніх закладах? Розбираємося, чому державна машина гальмує там, де йдеться про самоповагу цілого народу.
Микола Томенко нагадує, що коріння нинішньої агресії росло з ідеологічного підґрунтя, сформульованого Кремлем ще до великого вторгнення. Там чітко проголосили: українці -- не суб'єкт, мова -- не мова, а історія вигадана. Україна відповіла на це законодавчо лише у 2023 році, але відповідь виявилася "беззубою".
"До теперішнього часу, незважаючи на наші настійливі заклики, не було накладено жодних санкцій, навіть адміністративного характеру, за виявлення українофобії," – зазначає Микола Томенко.
Він підкреслює дивну вибірковість влади: в той час як закон, що накладає кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму, вже підписано, ініціативи, які спрямовані на захист прав українців, залишаються без уваги. Більш того, Офіс Президента навіть не зареєстрував петицію на цю тему.
#Антисемітизм #Політик #Україна #Українці #Історія #Дискримінація #Антиукраїнські настрої #Московський Кремль #Активізм #Агресія #Кримінальна відповідальність #Микола Томенко #Задній (військовий)
