"Марія з Буенос-Айреса" — це не лише історія про нацистську Німеччину, а також про сучасну Росію.

У Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса відбулася прем'єра спектаклю "Maria de Buenos Aires". Під час роботи над цією постановкою актори театру вивчали іспанську мову та досліджували історію не тільки ХХ століття, але й значно давніших епох, майже середньовіччя.

Перед початком створення нової вистави колектив курбасівців запросив на допомогу знаменитого режисера Євгена Лавренчука. Він відомий своїм незвичайним способом мислення та креативним підходом до кожного проекту, за який береться.

— Це мій перший досвід роботи з цим колективом, але я відчуваю, що всі вони стали мені дуже близькими, — ділиться своїми враженнями Євген Лавренчук. — Я знайомий з Володимиром Кучинським і Андрієм Водічевим, а також з іншими учасниками театру вже багато років. Завжди вражався талантом Олега Цьони і мріяв, щоб він виконав роль Ель Греко. Коли я вирішив поставити цю виставу, то усвідомив, що вона найкраще підходить для цього театру, а не для оперної сцени. Це мій улюблений театр в Україні, і ще з дитинства я захоплювався їхніми постановками. Для мене це — єдиний театр, який реально представляє школу, поряд з театром Раду Поклітару. Коли я сюди прийшов, вперше не довелося проводити тренінги з акторами — вони вже були повністю готові до роботи. В інших колективах часто доводиться проводити підготовчі заняття, щоб активувати психо-фізичний апарат.

Щодо використання твору Юрія Винничука, що базується на лібрето Орасіо Феррери, то через алхімічний процес виникло таке оригінальне поєднання. Я також дослідив інтерв'ю з представниками нацистського режиму. Головний персонаж, який веде діалог з психоаналітиком (Олег Цьона), є вигаданим, зібраним образом. А Буенос-Айрес виступає як місто, куди втікали нацисти після закінчення Другої світової війни.

Ця тема має для мене велике значення, адже ми з нею зіткнемося після нашої перемоги. Коли представники російських військових "еліти" почнуть втекти, ховатися та запевняти, що не знали, не думали, а просто виконували накази, стверджуючи, що не мають нічого проти українців. Це вже було на Нюрнберзькому процесі наприкінці 40-х — на початку 50-х років, коли ми чули подібні виправдання від нацистських злочинців. Ці сценарії вже вичерпані, і ми повинні бути готові до їх повторення. Ця вистава саме про це: хочеться наголосити, що вона не про поляків чи Голокост, хоча згадує Янівський табір і цвинтар. Вона про Україну та агресора, яким сьогодні є Росія, хоча слово "росія" у виставі жодного разу не звучить.

"Марія де Буенос Айрес" — це знакова опера-танго, яка була створена в 1968 році композитором Астором П'яццоллою та поетом Орасіо Феррера. Вона являє собою унікальне поєднання сюрреалістичної поезії, емоційної музики танго-нуево та драми, що оповідає містичну історію про життя, смерть і відродження Марії, яка стала символом Буенос-Айреса. Єдиний жіночий персонаж — Марія — вражаюче втілює харизматична актриса Тамарі Горгішелі. Цікаво, що у її виконанні немає традиційного тексту — вона виражає свої емоції через спів, танець і пластичну взаємодію з іншими персонажами, з відвідувачами кабаре, де розгортаються події першої частини, а також з наглядачами Янівського концтабору та їхніми в'язнями. (Сценографія виконана Єфимом Руахом).

У цьому творі присутній персонаж, який з'являється виключно в титрах на балконі. Його репліки озвучує психоаналітик (Олег Цьона), і вони ведуть бесіду про події, що відбувалися в Янівському гетто в 1942-1943 роках.

У постановці Євгена Лавренчука сюжет лібрето Орасіо Феррера органічно переплітається зі сюжетною лінією роману Юрія Винничука "Танго смерті", а також з творами Євгена Наконечного та Ганни Арендт. На тлі красивої й химерної історії Марії - Фатальної Жінки, що втілює пристрасний танок Танго і є душею величного міста Буенос Айрес, розгортаються трагічні події злодіянь нацистів у Другій світовій війні, зокрема, переслідування і знищення євреїв.

У своїй версії опери режисер розмиває кордони між Львовом і Буенос-Айресом, об'єднуючи Латинську Америку з Європою, а також переплітаючи міфологію з історичними подіями. (Автор п'єси – Антон Литвинов).

Яка ж опера може обійтися без живої музики? У цій виставі, окрім акторів, беруть участь музиканти Національного симфонічного оркестру INSO-Lviv під керівництвом Юрія Бервецького.

Опера представлена іспанською мовою, супроводжується українськими субтитрами. Консультантом з іспанської виступає Соломія Чубай.

Постановка занурює глядачів у атмосферу міжвоєнного Львова, а глядацька зала перетворюється в яскравий і галасливий ресторан-вар'єте у стилі славнозвісного Casinode Paris, що діяв у 1910-1930-х роках у приміщенні Театру Леся Курбаса.