Монах, який рятував євреїв і загинув у Бутирській в'язниці: хто такий Климентій Шептицький?

Благородне коріння та призначення.

Климентій Шептицький, справжнє ім'я якого Казимир граф Шептицький, з'явився на світ 17 листопада 1869 року в Прилбичах, що на Львівщині, у родині з аристократичними коренями.

Батьком був граф Іван Шептицький, а матір'ю - Софія, нащадок родини Фредрів, яка походила від знаменитого польського драматурга Александра Фредро. Незважаючи на своє походження з польської аристократії, їхня родина мала глибокі українські корені.

На початку свого життєвого шляху Казимир обрав шлях світської освіти: він отримав юридичну освіту у Кракові, Мюнхені та Парижі, проходив службу в армії та займався юридичною практикою.

Проте, у віці 40 років, після багатьох років духовних шукань, він приєднався до студитського монастиря в Уневі, взявши нове ім'я Климентій. Цей рішучий крок не лише змінив його власне життя, але й вплинув на долі сотень інших.

Кліментій невдовзі зайняв важливе місце в монашому середовищі УГКЦ, ставши ігуменом Унівської лаври, а згодом отримав звання архимандрита Студитів.

Його робота включала не тільки духовне наставництво, але й підтримку молоді, сиріт та нужденних. Монастирі під його керівництвом перетворилися на осередки духовності, освіти та соціального служіння.

Протягом нацистської окупації Львова з 1941 по 1944 рік Климентій Шептицький, спільно з братом Андреєм, активно займалися порятунком єврейських дітей. Вони знаходили безпечні притулки для малечі в монастирях, серед яких були Унів та Святоюрський комплекс, а також у сестер-студиток.

За свідченнями тих, кого врятували, Климентій особисто надавав їм їжу, одяг, нові документи, піклувався про їхню безпеку і не раз ставив під загрозу своє життя. Серед тих, кого вдалося врятувати, були діти з родин медиків, інтелектуалів та рабинів.

Ці дії не були поодинокими - у Львові в ті роки існувала ціла підпільна мережа духовенства УГКЦ, яка займалась порятунком. Але саме Климентій був її опорою - спокійною, мудрою і жертовною.

Після "звільнення" Західної України радянськими військами у 1944 році Українська греко-католицька церква була визнана "зрадницькою" та припинила своє існування. Це призвело до масштабних репресій проти священства. У 1947 році було заарештовано Климентія Шептицького.

Його обвинувачували в антирадянській діяльності, у зв'язках з Ватиканом та в підтримці євреїв під час війни, що розглядалося як "контакт з ворожими елементами". Свідчення проти нього здобули шляхом тортур.

Його доставили до Москви, в Бутирську в'язницю - відомий національний слідчий ізолятор. Саме там він покинув цей світ 1 травня 1951 року, у віці 81 року - знесилений, хворий, але з непохитним духом.

Ім'я Климентія Шептицького на протязі тривалого часу не згадувалося в офіційних історичних джерелах. Проте ті, кому він надав допомогу, ніколи не забули про його героїчні вчинки. У 1995 році Ізраїль удостоїв його звання Праведника народів світу — найвищої нагороди для неєвреїв, що рятували євреїв під час Голокосту.

У 2001 році під час візиту до України Папа Іван Павло II проголосив Климентія блаженним, визнавши його мучеником за віру. Церковна громада вшановує його пам'ять 1 травня.

Сьогодні ім'я Климентія Шептицького знову набуває популярності в українському суспільстві. Його життєвий шлях досліджують науковці, про нього створюються кінопродукції, проводяться лекції.

У Львові, Києві та інших містах встановлено пам'ятні дошки. Його приклад - це не лише приклад віри, а й громадянської мужності.