Мы не воспринимали поставку оружия Украине как "подарок": размышления советника Анджея Дуды.

#Політика

Якуб Кумох - чинний посол Польщі у Китаї, а в 2021-2023 роках - керівник Бюро міжнародної політики в Канцелярії президента Анджея Дуди.

Таким чином, він активно брав участь у розгляді більшості питань, що стосуються взаємин між Києвом і Варшавою, а також у затвердженні дій Польщі щодо підтримки України в умовах війни.

Завершення каденції Дуди підштовхнуло дипломата написати велику академічну статтю "Роль Анджея Дуди та президентського центру у розробці та реалізації польської відповіді на російську агресію проти України (2022-2023).

Ця публікація нещодавно з'явилася в квартальному журналі Bezpieczeństwo Narodowe ("Національна безпека").

Оскільки спогади Якуба Кумоха є надзвичайно цінними, особливо для української аудиторії, "Європейська правда" вирішила опублікувати переклад вибраних частин його статті.

Польща отримала перші дані про збільшення російської військової присутності біля українських кордонів від американських розвідувальних служб. Ймовірно, ця інформація надійшла наприкінці жовтня або на початку листопада 2021 року під час зустрічі в центральному офісі НАТО.

В останні дні листопада прем'єр-міністр Матеуш Моравецький організував конфіденційну зустріч з членами опозиції.

Президенту Польщі також було передано інформацію про майбутні повідомлення, і я повністю поділяв його глибокий скепсис щодо реалістичності викладених подій (згідно з ним, Росія повинна була захопити Київ протягом 72 годин, а одне з повідомлень навіть стверджувало, що це може статися за 3 години).

Президент порушив питання повідомлень, які вже з'являлися в той час у ЗМІ, у телефонній розмові із Зеленським, коли проводив серію консультацій під час штурму мігрантами польсько-білоруського кордону 8 листопада 2021 року .

Наступна, орієнтовно годинна бесіда відбулася 24 листопада, а через тиждень, 2 грудня, це питання стало темою розмови президентів Польщі, України та Литви.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

У цих умовах наприкінці січня відбулася триденна зустріч між Дудою та Зеленським у "Віслі" — заміській резиденції польських президентів.

Ця зустріч, організована кілька місяців тому, спочатку передбачалася як можливість для "нового початку" у стосунках між президентами після завершення періоду пандемічної ізоляції.

Головною метою було дослідити, в якій мірі російськомовний лідер з центральної України, який походить з асимільованої єврейської сім'ї, що не має зв'язків з традиціями УПА, здатний знайти нові підходи до історичних питань і наскільки він може стати надійним союзником.

Перший спільний захід, нарада в "Віслі", спочатку планувався на початок 2022 року. Проте, через ряд непередбачених змін у графіку, він відбувся з 19 по 21 січня 2022 року. Цей захід проходив у той час, коли його первісна тема майже повністю була затінена новинами про наближення війни.

Зустріч у "Віслі", що стала об'єктом численних чуток, на мою думку, поклала початок формуванню міцної довіри між Володимиром Зеленським та його командою. Під час цього заходу були ухвалені важливі рішення, що стали основою для майбутньої військової співпраці між Польщею та Україною.

Саме у "Віслі" Анджей Дуда заявив, що в разі початку війни він має намір домогтися відкриття Польщею кордону для біженців і діяти на користь створення хабу для постачання зброї Україні. Водночас він вимагав від "Укрзалізниці" розблокувати транзит з Китаю та Центральної Азії, запроваджений у середині січня.

Україна також зобов'язалася інформувати Польщу про хід переговорів з Росією.

У історичних питаннях президент повідомив українській стороні, що польська громадськість і він сам будуть дуже гостро реагувати на прояви культу осіб, відповідальних за волинське побоїще, Романа Шухевича, Клима Савура та інших винуватців масового вбивства, яке ми вважаємо геноцидом.

З того, що я зрозумів, Дуда висунув пропозицію повністю відмовитися від цього культу, натомість Польща не буде пред'являти надмірних вимог щодо засудження всіх аспектів українського націоналістичного руху часів міжвоєння та Другої світової війни.

Я особисто ініціював укладення тимчасового договору, згідно з яким відповідальні за геноцид на Волині будуть виключені з українського пантеону, а Польща утримається від коментарів щодо інших аспектів діяльності УПА, хоча й не братиме участі в жодних заходах на їхню честь.

Угода про зупинку культу винуватців волинського трагедії в цілому була виконана.

До кінця обговорюваного періоду я не спостерігав жодних висловлювань представників центральної влади України, в яких би згадувалися Шухевич та інші винуватці волинського побоїща.

Окремі ініціативи українських військових іноді трапоялися, але блокувалися - також без нашого втручання (за даними ЄвроПравди, йдеться про ініціативу присвоїти одній з частин ЗСУ ім'я Романа Шухевича), а також не присвоювалися нові назви вулицям і громадським місцям.

Проте, хочу наголосити, що це було, так би мовити, "тактичне затишшя", а не тривала угода між Польщею та Україною, яка на той момент ще залишалася в сфері можливого майбутнього.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Проте перш ніж перейти до обговорення, слід акцентувати увагу на глобальному контексті зустрічей у "Віслі".

З середини листопада президентська адміністрація Джо Байдена розробила стратегію для запобігання потенційному російському вторгненню в Україну, активно інформуючи провідні американські медіа про можливі терміни цього вторгнення.

Ми сприймаємо це як спробу затримати вторгнення з боку Росії. Одну з таких дат запланували на 22 січня. Проте президент Зеленський не скасував свій візит до "Вісли".

Оскільки ми свідомо утрималися від публікації будь-яких повідомлень з конференції, а весь розклад візиту Зеленського в закритий президентський центр залишався під грифом секретності, це створило враження, що Польща та Україна мають узгоджений план дій проти агресії, про який Польща не інформує навіть своїх партнерів у НАТО.

З моменту початку війни ключові рішення ухвалювалися на "військових засіданнях" у Бюро національної безпеки, де обговорювалися питання між Анджеєм Дудою, Матеушем Моравецьким та Ярославом Качинським. Я не пригадую жодного випадку, коли б виникали сумніви щодо ухвалених рішень.

Качинський, виступаючи в ролі лідера парламентської більшості та віцепрем'єра, що курирує питання безпеки, під час одного з засідань акцентував, що "не йдеться про те, чи повинна Польща надати допомогу Україні, а про те, яким чином це реалізувати". Враховуючи структуру тодішнього уряду, ця заява одразу стала вказівкою для всіх установ, представники яких були залучені до обговорень.

24 лютого вранці зібрався перший "військовий кабінет",

протягом якого за короткий час різним службам і установам вдалося упорядкувати інформаційний безлад. У той момент я координував переговори з адміністрацією Зеленського, і українська сторона знову висунула запит щодо хабу.

Одна з перших нарад, 25 лютого, відбулася в той самий час, що й експрес-саміт "Бухарестської дев'ятки", який розпочався одразу після неї і видав декларацію солідарності з Україною, але, перш за все, збігся в часі з організованим ad hoc віртуальним самітом НАТО.

Під час наради того ж дня я отримав зелене світло, щоб у проєкті виступу президента включити фразу, що "Польща готова стати хабом для постачання зброї Україні" .

Цю фразу президент Польщі озвучив на саміті, а через два дні її опублікував Жозеп Боррель, Високий представник Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки. Це викликало занепокоєння серед польських урядовців, оскільки в умовах хаосу, що панував у перші години війни, а також недостатньої довіри, вони сприйняли це як спробу зірвати проєкт через його публічне обговорення.

За кілька днів після цього Сполучені Штати поставили питання про те, яке місце Польща може запропонувати для потенційного хабу, і за ініціативою президента було обрано аеропорт Ясьонка, розташований поблизу Жешува.

Я впевнений, що причиною цього рішення стало розташування 82-ї повітряно-десантної дивізії армії США, яка, відповідно до принципів холодної війни, забезпечує безпеку міста та аеропорту.

Я вважаю, що переконання Сполучених Штатів щодо хабу, навіть якщо воно співпало з діями інших учасників як у самих США, так і за їх межами, є одним з найбільш значущих досягнень польської зовнішньої політики останніх років.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Іншою складовою процесу стало прийняття біженців.

Відповідно до заяви президента Дуди, яка була узгоджена з урядом, Польща призупинила вимогу щодо пред'явлення українцями паспортів та значно збільшила пропускну здатність прикордонних переходів.

З українського боку виникла проблема, пов'язана з тим, що місцеві служби дуже ретельно дотримувалися правил щодо виїзду з країни. Це призвело до загрози гуманітарної кризи, на кордоні відбувалися сутички, а деякі евакуйовані іноземці почали звинувачувати українські служби в расизмі. Ці звинувачення також були висунуті ненадійними ЗМІ на адресу польських служб, хоча вони не мали прямого стосунку до цих інцидентів.

Після проведення консультацій Польща надіслала Україні запит про тимчасове призупинення перевірок.

Президент Дуда акцентував цю проблему для президента Зеленського, і я звернувся до Андрія Єрмака з проханням терміново зупинити перевірки жінок і дітей, що Україна швидко виконала.

Це призвело до зростання потоку біженців, втягнутих у війну, але відбувалося це в період, коли спостерігалася значна громадська реакція, і стало очевидно, що на нашій стороні кордону гуманітарної кризи не існує.

Третій аспект, що є особистою ініціативою президента Дуди, полягає в використанні воєнної обстановки та несподіваного проукраїнського зсуву в більшості західних країн для пришвидшення інтеграції України з євроатлантичними структурами, що було в порядку денному всіх попередніх польських урядів.

Під час зустрічі, що відбулася 26 лютого, на третій день війни, президент Польщі оприлюднив заяву, в якій країна закликала до прискорення процесу вступу України до Європейського Союзу, зокрема, вимагала термінового надання Україні статусу кандидата на членство.

Цей аспект також сприймався як підвищення бойового духу для України, що перебуває на захисті, адже підкреслювався її можливий розвиток у післявоєнний період.

Безумовно, це питання вже стало темою обговорення з адміністрацією президента Зеленського. Обидві держави мали спільні інтереси в цій сфері.

"Польща виступає за підтримку України на її шляху до європейської інтеграції. Статус кандидата повинен бути наданий без зволікань, а переговори щодо членства мають стартувати відразу після цього", - зазначено в декларації, опублікованій польською та англійською мовами.

Через два дні, 28 лютого, вісім президентів Центральної та Східної Європи опублікували заяву з цього питання. Відмовились її підписати лише президент Угорщини, який послався на брак компетенції, а також президент Румунії - через відсутність згадки про Молдову.

У той же день, коли вісім президентів підписали лист, Україна також висловила бажання приєднатися до членства - президент Зеленський зробив це зі свого бункера, який перетворено на резиденцію, разом із прем'єр-міністром Денисом Шмигалем та головою парламенту Русланом Стефанчуком.

Польща володіла певною кількістю пострадянської військової техніки, яка в окремі моменти війни виявилася надзвичайно важливою для українських збройних сил.

Якщо не враховувати постачання, як оплачувані, так і неоплачені, гаубиць, безпілотників та зенітних систем (значення ПЗРК Piorun у відбитті російського десанту під Гостомелем, що сприяло швидкому захопленню Києва, важко переоцінити), тепловізійних та нічних систем спостереження, а також понад 100 гаубиць "Краб", я вважаю, що особливу важливість мають два види техніки: танки та винищувальна авіація. Ці два аспекти тісно пов'язані між собою.

Президент Дуда, прем'єр-міністр Моравецький та віцепрем'єр-міністр Качинський розглядали передачу зброї не як "подарунок" Україні, а як її використання в боротьбі проти країни, яка загрожує незалежності Польщі.

На мій погляд,

Поставки озброєння з боку Польщі стали елементом стратегії, спрямованої на примушення Західних країн вжити аналогічні заходи.

Отже, я вважав, що потрібно постійно підвищувати вимоги та розширювати обмеження на деякі категорії озброєнь, які ще не були офіційно заборонені.

Ключовий момент виник під час обговорення поставок літаків МіГ-29.

Міністр оборони Олексій Резніков звернув увагу на цю тему, хоча я впевнений, що посол Дещиця вже повідомляв мені про це раніше (можливо, в той же день або напередодні). Тим часом військове керівництво отримало запит на постачання певної кількості танків Т-72.

У обох ситуаціях ключовим аспектом стало не стільки небажання державної влади, скільки відсутність підтримки з боку інших партнерів, зокрема США.

Ця тема стала основою для численних переговорів між президентами Дудою та Зеленським. При цьому, американські партнери повідомили Зеленському, що остаточне рішення залежить від Польщі. Однак, під час розмов із польською стороною, американці висловлювали цю ідею зовсім по-іншому, наголошуючи на необхідності ухвалення рішення всім Альянсом.

Особливу тривогу викликала заява державного секретаря Ентоні Блінкена на початку березня, коли він висловився про "суверенне рішення Польщі" та підтвердив готовність США замінити передані МіГи на винищувачі F-16.

Це не відображало реального стану переговорів між Польщею та США та могло призвести до того, що Польща стане співвідповідальною за невдачу України у ще триваючій битві за Маріуполь.

У цих умовах я спільно з Міхалом Дворчиком, головою канцелярії прем'єр-міністра, виступив із пропозицією зробити публічну заяву про нашу готовність передати МіГи, щоб поставити наших союзників перед фактом.

Польща зрештою заявила, що передасть парк МіГів уряду США та відправить їх на базу НАТО в Рамштайні. Через день Міністерство оборони США відхилило цю пропозицію (що очікуввалося нами), але це змінило динаміку відносин у переговорах щодо постачання озброєнь.

Питання, що стосується МіГів, дивовижним чином покращило взаємодію з американською стороною.

26 березня 2022 року президенти Дуда та Байден зустрілися на особистій бесіді, після якої була ініційована поставка польських танків.

Через кілька днів я отримав ясну інформацію від Джейка Саллівана: Сполучені Штати не оцінюють питання МіГів з військової перспективи. Вони вважають, що це може спровокувати російську реакцію проти Польщі, але в той же час, якщо це трапиться, вони дотримаються своїх союзницьких зобов'язань перед Варшавою.

Через кілька днів, отримавши необхідні вказівки від президента, я повідомив міністра закордонних справ Дмитра Кулебу, котрий перебував у Польщі з візитом, про те, що на даний момент Польща не має наміру передавати МіГи. Проте українська сторона отримала можливість купувати до них запчастини. Згодом також було скасовано ембарго на передачу літаків.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Останній раз я став свідком, а частково й натхненником, порушення ембарго на передачу Україні певних типів зброї у Львові 12 січня 2023 року. Це сталося під час зустрічі в рамках Люблінського трикутника, де обговорювалася можливість постачання танків Leopard Україні.

Основною метою цієї операції було не знищення польських танків Leopard, а їх часткова передача, щоб обійти ембарго та подолати спротив з боку німецького уряду.

Отже, українська сторона однозначно висловила свою готовність розглянути також і варіанти з пошкодженими автомобілями, які потребують значних витрат на відновлення.

Основним переживанням польської сторони було те, що навіть якщо ми оголосимо про передачу автомобілів, нам слід очікувати на подальші труднощі з боку уряду Олафа Шольца.

Це питання висіло на волосині до останнього моменту.

Однак президент Дуда вирішив піти на політичний ризик, зробивши односторонню заяву у Львові. Він оголосив, що "буде передано роту танків Leopard", додавши при цьому фразу, яку можна трактувати різними способами: що це відбудеться "в процесі створення коаліції".

Німецькі ЗМІ також сприйняли це як політичний тиск на Німеччину. Проте 18 січня канцлер Шольц оголосив про намір передати танки Leopard, підкреслюючи, що це сталося не під впливом Польщі, а внаслідок його домовленостей з президентом Байденом.

Литва проявляла інтерес до тристоронньої зустрічі, так само як і Україна, яка, на мою думку, прагнула відновити динаміку контактів між Дудою та Зеленським після подій 15 листопада, коли в Пшеводові сталася ракетна атака, що призвела до загибелі двох польських громадян.

Початкова реакція України та відмова визнати, що сталася аварія з уламками української зенітної ракети, викликали конфлікт між адміністраціями обох президентів.

Особливо після того, як Україна, використавши важливий момент, оголосила про призначення Андрія Мельника, колишнього посла в Німеччині, на пост заступника міністра закордонних справ. Його висловлювання, які зменшували значення Волинської трагедії та порівнювали довоєнну Польщу з СРСР та нацистською Німеччиною, викликали значне обурення в Польщі.

У середині грудня 2022 року під час зустрічі радників президентів Польщі, Литви та України українська делегація висунула пропозицію провести зустріч у Києві, в той час як Литва віддала перевагу Луцьку як місцю зборів.

Польща була готова прийняти Луцьк, але відмовилася від Києва, зазначивши, що цей формат візитів вичерпав себе.

Проте разом із послом Бартошем Ціхоцьким та Аркадіушем Кудельським, експертом з питань BPM у східній політиці, який мене супроводжував, ми настійливо підкреслювали, що зустріч у Львові повинна передбачати спільний візит президентів Польщі та України до Личаківського цвинтаря.

Я вважав, що символічний візит допоможе подолати недовіру, яка виникла після Пшеводова...

Для нас було надзвичайно важливо, щоб Україна визнала спадщину Першої Речі Посполитої та акцентувала на нашій ролі як транспортного хаба. Я сподівався, що це, разом із законом про поляків, надасть Польщі конкурентну перевагу над іншими західними державами в процесі відновлення України.