Ми стали свідками однієї з найбільш фантасмагоричних ситуацій. Коли одна зі сторін повномасштабної війни майже не зазнала військових втрат, тоді як інша опинилась практично на порозі краху.
Президент США Дональд Трамп оголосив, що Ізраїль і Іран досягли угоди про повне припинення вогню. Він підкреслив, що обидві країни проявили "достатньо терпіння, сміливості та мудрості", щоб завершити військові дії. Тепер війну можна буде охарактеризувати як "12-денну".
"Ця війна могла б тривати багато років і призвести до руйнування всього Близького Сходу, але цього не відбулося і ніколи не трапиться!" - зазначив президент США.
Попри те, що ситуація, очевидно, залишається далеко від свого остаточного розвитку, ця заява надає можливість зробити певні висновки про конфлікт між двома державами.
Конфлікт між Іраном і Обіцяною Землею розпочався 13 червня.
Ключовими завданнями для Ізраїлю стали розвиток ядерної програми та вдосконалення інфраструктури балістичних ракет Ісламської Республіки, які становлять загрозу для єврейської держави. Іран не раз підкреслював, що його основною метою є ліквідація Ізраїлю.
Хоча багато років всі передбачали можливість війни, для Ірану вона, здається, стала абсолютно неочікуваною подією.
Ще на початку операції Ізраїль вдарив по ядерній інфраструктурі Ірану, а одночасно з цим вбив високопосадових іранських військових і фахівців з ядерних розробок.
Унаслідок атак був вбитий командувач Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Хоссейн Саламі. Це можна порівняти з тим, якби українці в перший день війни знищили Патрушева, Бортнікова або Наришкіна (КВІР фактично є основою іранського режиму).
Також було вбито начальника Генерального штабу Збройних сил Ірану генерал-майора Мохаммада Багері, а потім - командувача Центрального штабу "Хатам аль-Анбія" Алі Шадмані. Вбитих іранських учених-ядерників ніхто вже навіть не рахує.
Оцінити матеріальні збитки Ірану складніше, проте вони, безсумнівно, є величезними.
Серед іншого ізраїльтяни знищили або пошкодили Нетензький ядерний об'єкт, Еракський ядерний комплекс і Ісфаханський центр ядерних технологій і досліджень (останній вважають найбільшим атомним науковим центром Ірану).
На сьогоднішній день знищено десятки, а можливо й сотні іранських систем протиповітряної оборони та пускових установок для балістичних ракет.
У відеозаписах, опублікованих в Інтернеті, видно, як знищують рідкісні американські винищувачі F-14, які Сполучені Штати передали Ірану до Ісламської революції 1979 року. На одному з цих літаків зовсім нещодавно виконував трюки актор Том Круз у стрічці Top Gun: Maverick.
Невдовзі після ізраїльських нападів Тегеран підняв червоний прапор помсти, проголосивши "початок знищення Ізраїлю".
Тель-Авів виявляв деякі ознаки занепокоєння.
На початку конфлікту Іран розпоряджався тисячами безпілотників та ракет, серед яких були мобільні одноступеневі твердопаливні балістичні ракети Sejjil з дальністю дії від 2000 до 2500 км (відстань між Тегераном та Тель-Авівом становить приблизно 1600 км). Вага бойової частини цих ракет коливається від 500 до 1500 кг.
І хоча сам Sejjil виглядає загрозливо, більша частина іранських ракет має набагато більш скромні показники.
Так, дальність Fateh-110 становить лише 300 км, тоді як її бойова частина має вагу близько 500 кг. Така зброя може бути ефективною у війні в Сирії, однак проти Ізраїлю її цінність більш ніж сумнівна.
Жодна з протиракетних систем не здатна збивати балістичні ракети зі 100-відсотковою гарантією. Тим не менш, багаторівнева система ПРО Ізраїлю, до складу якої входять "Хец", "Праща Давида" і "Залізний купол", справилась із поставленою задачею.
За даними експертів, ізраїльські системи протиракетної оборони здатні перехоплювати від 80 до 90% балістичних ракет, що надходять з Ірану. Цей показник вважається надзвичайно високим. Загальні втрати Ізраїлю внаслідок цих атак складають лише кілька десятків осіб, серед яких переважно цивільні особи.
Згідно з експертними оцінками, в перші три дні обміну ударами Іран здійснював запуск приблизно 40-50 балістичних ракет в бік Ізраїлю, роблячи це з інтервалом у кілька годин. Проте згодом проміжок між пусками почав збільшуватись, а кількість ракет в одному залпі знизилась до 10-20, з періодичністю раз на півдня.
Російські пропагандисти назвали це "війною на виснаження". Мовляв, іранці просто накопичують сили для довготривалої війни. Насправді причина зменшення кількості пусків була простішою.
Ізраїль успішно не лише перехоплював ракети, але й ліквідовував їх на землі.
За інформацією, наданою ізраїльськими джерелами, до старту конфлікту Іран володів близько 360 установками для запуску балістичних ракет. Варто зазначити, що 17 червня ЦАХАЛ повідомив про знищення вже понад ста з них.
Кадрів ураження пускових установок в мережі дуже багато, але треба враховувати, що принаймні частина з них може виявитись макетами. Та навіть якщо було знищено "лише" чверть - це видатне досягнення. Ті, що залишилися, іранці будуть ховати і вже не зможуть так активно використовувати.
Остаточні сподівання іранців на успіх (хоча вони й були досить примарними) поховав фактичний вступ США в конфлікт.
Нагадаємо, 22 червня під час американської операції Midnight Hammer сім стратегічних бомбардувальників В-2А, які вилетіли з авіабази Вайтмен на території США, скинули 14 важких проникаючих бомб.
Шість невидимих літаків здійснили скидання 12 бомб на ядерний комплекс у Фордо, тоді як один бомбардувальник В-2А викинув дві бомби на ядерний об'єкт у Натанзі. Їхню операцію супроводжували винищувачі F-15E та F-22A, які не тільки ескортували бомбардувальники, але й завдавали ударів по позиціях протиповітряної оборони.
Американські сили також здійснили запуск 30 крилатих ракет Tomahawk з атомних підводних човнів, націлившись на ядерні об'єкти в Натанзі та Ісфахані.
Безумовно, ключову роль у цій операції відіграли не підводні човни, а літаки В-2А, і, зокрема, їхні бомби GBU-57.
На сьогодні важко визначити масштаби збитків, завданих іранській стороні, проте є інформація, що GBU-57 здатна занурюватися в землю на глибину близько 60 метрів або пробивати до 19 метрів армованого бетону. Це робить її найбільшою протибункерною бомбою у світі.
Незалежно від обставин, пов'язаних із ядерною програмою, ця війна вже залишить свій слід в історії як одна з найбільш "парадоксальних".
Досить зазначити, що на кінець червня ізраїльська сторона не зазнала жодних втрат у пілотованих літаках. Уся інформація, що з'являлася в Інтернеті, зокрема про "збитого ізраїльського пілота Макаревича", виявилася або жартом, або частиною іранської пропаганди.
Яка конкретно тема обговорюється?
Розглянемо відомі війни та збройні конфлікти, в яких активно використовувалася реактивна авіація.
Всі давно звикли, що авіація під час війни (якщо це реальна війна, а не полювання за бойовиками) зазнає чималих втрат. Так було в Кореї і В'єтнамі. Так було під час Афганської війни. Сам Ізраїль під час війни Судного дня втратив до 120 літаків і гелікоптерів.
У ході зразково-показової операції зі звільнення Кувейту в 1990-1991 роках (війна в Перській затоці) підсумкові втрати Багатонаціональних сил склали більше 70 літаків і вертольотів.
Під час бомбардувань Югославії Сполучені Штати зазнали втрати, зокрема, знаменитого стелс-літака F-117 Nighthawk. У той же час, під час п'яти днів російсько-грузинської війни, Російська Федерація втратила дальній бомбардувальник, ймовірно, це був Ту-22М3.
Зрештою, сучасна російсько-українська війна призвела до значних втрат для Росії.
Згідно з інформацією, наданою ресурсом Oryx, з 2022 року Росія втратила близько 40 бомбардувальників Су-34, а число знищених ударних гелікоптерів Ка-52 вже перевищило 60. Загалом втрати російських літаків і вертольотів оцінюються приблизно в 330 одиниць, більшість з яких були знищені.
Отже, обстановка в повітряному просторі Ірану не лише вражає своєю унікальністю. Вона є аномальною в усіх сенсах цього терміна.
Проте, кожна аномалія має своє пояснення, і ця ситуація не є виключенням.
У вказаних вище конфліктах на полі бою зустрілись військові системи, які належать до приблизно одного етапу розвитку. Безперечно, технічна домінантність була на боці західних країн, проте йшлося про озброєння, розроблене в подібний історичний період, а саме під час Холодної війни.
Одночасно, в контексті війни між Іраном та Ізраїлем обстановка виявилася зовсім іншою.
Нагадуємо, що на сьогодні в Ізраїлі налічується приблизно півсотні сучасних винищувачів п'ятого покоління F-35I Adir. Ці літаки не лише мають «невидимі» технології, але й оснащені різноманітним арсеналом озброєння різних типів.
Крім того, Військово-повітряні сили Ізраїлю володіють значно модернізованими винищувачами четвертого покоління, які включають приблизно 170 літаків F-16 різних модифікацій та близько 60 винищувачів F-15.
Ізраїльські розробники виготовили численні авіаційні ракети, здатні до дальніх польотів. Серед них як класична Delilah, так і новітня Wind Demon, яка має можливість вражати мобільні об'єкти на відстані до 200 км. Важливою перевагою Ізраїлю є доступність недорогих високоточних боєприпасів, які можуть бути використані в значних обсягах.
А що мав у своєму розпорядженні Іран?
На перший погляд, країну охороняла потужна об'єктова система протиповітряної оборони. Ісламська республіка мала на озброєнні щонайменше 32 пускові установки (чотири дивізіони) ЗРК С-300ПМУ2. Крім того, Тегеран володів приблизно 30 одиницями "Торів", старими радянськими системами С-75 та численними власними зенітними комплексами.
Однак, глибший аналіз виявляє значну невідповідність цих систем реальним загрозам, з якими вони зустрічаються.
Тридцять років тому "Тори" та системи С-300, напевно, залишалися на піку своєї актуальності, здатні збивати десятки ізраїльських літаків. Проте, у сучасних умовах вони виявилися перед загрозою новітньої зброї, розробленої спеціально для нейтралізації подібних комплексів.
"Іранська протиповітряна оборона була створена на основі радянських моделей та кількох типів систем, які були надані Росією, - зазначає авіаційний експерт та член громадської ради при Державіаслужбі Богдан Долінце в інтерв'ю УНІАН. - Частина цих систем була знищена або пошкоджена вже в перші дні військового конфлікту. Для атак використовувалися безпілотники, що нагадує українську операцію "Павутина" на території Росії."
Якщо зенітні системи Ірану просто застаріли, то винищувальна авіація останні десятиліття перебувала у відверто жалюгідному стані.
Немає сенсу описувати "зоопарк" з літаків радянського, американського і французького виробництва, які знаходились (або знаходяться) на озброєнні Ісламської Республіки.
Варто зазначити, що в цьому списку відсутні будь-які сучасні літаки, а загалом авіаційний парк винищувачів Ірану нагадує середній авіапарк африканської країни, розташованої на південь від Сахари.
Усі зусилля розробити власний винищувач, які мали місце в різні періоди, виявилися безрезультатними – серед них можна згадати Kowsar, Saeqeh та Azarakhsh. Особливо яскравим прикладом є іранський винищувач-"невидимка" Qaher-313, що виявився лише міфом.
Росіяни переконані, що Су-35 стали єдиною надією для Ірану. Насправді, у різні періоди з'являлися повідомлення про те, що Ісламська Республіка могла отримати від 25 до 50 літаків цього типу.
Однак, навіть сьогодні, після багатьох років переговорів, не існує жодних переконливих доказів того, що Іран отримав значну кількість Су-35.
Чому іранські військові не змогли придбати нові бойові літаки?
Основною причиною, за словами експертів, є те, що Російська Федерація не здатна виготовляти достатню кількість літаків. Виробництво, яке наразі існує, ледь покриває втрати, понесені під час війни.
"Це все пов'язано з електронікою, - говорить УНІАН авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. - На Су-35 є велика кількість західних компонентів, які дозволяють цим літакам більш-менш відповідати сучасним вимогам. Сьогодні на заводі у Комсомольську-на-Амурі стоять вже зібрані літаки, але на них частково відсутня авіоніка".
Справді, варто звернути увагу на статистичні дані, оскільки вони можуть пролити світло на багато аспектів.
У 2014 році Збройні сили Російської Федерації отримали приблизно 100 нових бойових та навчально-бойових літаків. Однак до 2018 року ця кількість знизилася до 50, що стало наслідком санкцій, введених Західними країнами після анексії Криму, які значно вплинули на авіабудівну галузь.
У минулому році ЗС РФ могли отримати лише кілька десятків нових бойових літаків. У цьому році їх кількість, вочевидь, буде приблизно такою ж.
"В даний момент росіяни активно займаються розвитком власного виробництва електроніки, однак це не відповідає сучасним вимогам", - зазначає Анатолій Храпчинський.
Експерт вважає Су-57 одним з найбільших провалів російського оборонного комплексу, оскільки цей літак досі не отримав стандартного обладнання. На сьогоднішній день було виготовлено лише кілька десятків таких апаратів.
Відсутність сучасного озброєння є лише ознакою більш глибокої проблеми, що вразила Іран.
Цікаву оцінку свого союзника дають самі росіяни з доволі відомого Центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ).
На їхню думку, Іран є яскравим прикладом того, як спроби реалізувати "великодержавну політику" без належних ресурсів та розвитку призводять до імітації "великої держави".
Іран сформував цілу культуру ілюзорних досягнень, що стосується як внутрішньої ситуації, так і зовнішньої політики. Усі ресурси використовувалися для створення видимості успіху та пропаганди, в той час як реальні кроки для зміцнення оборонних спроможностей Ісламської Республіки залишалися на задньому плані.
КВІР за довгі роки перетворився з елітного військового формування в справжню опричнину. Яка була зацікавлена лише в постійному розширенні свого політичного впливу і просто в розкраданні майна.
Зрештою, величезні ресурси витрачались на союзників у цьому регіоні, які, як показали події в Сирії та досвід з "Хезболлою", виявилися не надто ефективними у бою. Це тривало до того моменту, поки їх не почали підтримувати серйозно.
На останок варто додати, що для самого Ізраїлю слабкий, відсталий і корумпований Іран - майже ідеальний ворог. Адже Тегеран не тільки програє війни, але й наочно демонструє науково-технічні досягнення Ізраїлю.
#Євреї #Дональд Трамп #Росія #Радянський Союз #Росіяни #Північна та Південна Америка #Американці #Іран #Ізраїль #Іранська революція #Тегеран #Корпус вартових ісламської революції #Літак. #Тель-Авів #Близький Схід #Хезболла #Сирія #Українське незалежне інформаційне агентство #Африка #Південна Корея #Ракета. #Балістична ракета #Боєголовка #Винищувальна авіація #Кувейт #В'єтнам #Протиповітряна оборона #Бомба. #McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle #Протиракетна оборона #Бомбардувальник. #Гелікоптер. #Ісфахан #Зенітний ракетний комплекс #Ракетна установка #Томагавк (ракета) #Сухий Су-35 #Grumman F-14 Tomcat #Комсомольськ-на-Амурі
