Київ виступає з ініціативою щодо запровадження повноцінного 30-денного режиму припинення вогню, в той час як Москва пропонує лише три дні символічної паузи у зв'язку з проведенням військового параду. Україна планує перемир'я з 7 травня для забезпечення гуманітарної допомоги та евакуації, тоді як Росія наполягає на короткостроковій паузі з 8 по 10 травня, що збігається з парадом, і не надає жодних гарантій для цивільного населення. В минулому РФ використовувала навіть мінімальні перемир'я для перегрупування своїх сил. Для досягнення справжнього миру потрібні не просто паузи, а чітко визначені та контрольовані дії — саме це пропонує Україна.
Українська ініціатива є закликом до гуманітарного перемир'я, а не просто політичною виставою. Україна прагне досягти припинення вогню з метою збереження людських життів, тоді як Росія більше орієнтується на створення ефектної телевізійної картинки. Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що перемир'я має бути реальним шансом на гуманітарну паузу, а не лише формальним заходом. Більше ніж 1,7 мільйона українців опинилися в зонах, де щодня відбуваються обстріли, і короткочасна пауза не вирішує проблеми. Росія продовжує блокувати гуманітарні місії, навіть під час оголошених "перемир'їв".
Запропонована Кремлем пауза не містить механізмів для моніторингу чи контролю, в той час як українська ініціатива отримує підтримку від ООН, яка виступає за безпечний доступ гуманітарних конвоїв. Пропозиція України про припинення вогню є викликом дипломатичній нещирості Москви. Київ заважає Кремлю реалізувати символічні "жести", які не мають нічого спільного з справжнім миром. Росія використовує триденне перемир'я як засіб пропаганди для легітимації своїх дій в очах світової спільноти.
Київ активно протистоїть спробам Кремля повернутися до міжнародного діалогу через меморіальні заходи. Участь у святкуванні 9 травня не є просто вшануванням минулого, а слугує інструментом російської пропаганди. Парад у Москві в 2025 році стане символом підтримки режиму Путіна. Багато країн світу вже відмовилися від участі в цьому заході на високому рівні. Присутність світових лідерів на параді створює хибну уяву про міжнародну підтримку російського уряду, що порушує норми міжнародного права. Участь у святкуванні послаблює ефект санкцій, підриває єдність Заходу та деморалізує тих, хто став жертвою агресії. Кремль, побоюючись за безпеку заходу, сподівається, що присутність Сі Цзіньпіна допоможе стримати можливі загрози.
Візит Сі Цзіньпіна в Росію сприймається як своєрідний "живий щит" та сигнал для стримування можливих атак під час його перебування. Той факт, що Кремль розраховує на зовнішнє "стримування" Києва, вказує на зниження впевненості у власних силах оборони. Усі ризики, пов’язані з іноземними делегаціями на параді 9 травня, походять безпосередньо з Росії, а не з боку України.
Понад 15 років тому Володимир Путін висловив думку, що СРСР міг би здобути перемогу над Третім Рейхом і без участі українців. Проте, варто зазначити, що Радянський Союз не зміг би подолати нацистську Німеччину без активної участі британських сил, підтриманих американцями та іншими союзниками на заході Європи, у Північній Африці та в Італії. Крім того, без військової допомоги США Радянський Союз опинився б у вкрай важкому становищі. Отже, сам по собі радянський військовий апарат не мав жодних шансів на перемогу над Вермахтом. Володимир Путін, як людина, що займає високу посаду, мав би це розуміти. У часи існування СРСР пропаганда не акцентувала увагу на конкретній нації як вирішальній у боротьбі з нацизмом, хоча між рядками завжди підкреслювався особливий внесок російського народу.
Тобто, червоний прапор над Рейхстагом начебто підняв російський солдат. Хоча відомо, що наказ підняти червоний прапор віддав українець, а підняли його над Рейхстагом грузин та росіянин. Тому начебто всі радянські народи долучились до перемоги, але мовляв без сумніву росіяни найбільше. Цей міф пропагувався десятиліттями і якось багато радянських людей та іноземців хибно вважали, що росіяни зробили вирішальний вклад перемогу над Гітлером. Але ні! Серед 20 мільйонів загиблих радянських людей, майже 10 мільйонів складали українці. А серед 27 мільйонів демографічних втрат громадян СРСР - 14,3 мільйони припадало на Україну. Отже головний вклад в перемогу над нацизмом вніс саме український народ - це найбільші втрати серед усіх європейських націй.
Росіяни займають друге місце за кількістю загиблих — 8,5 мільйона осіб, в той час як єврейська спільнота втратила 6 мільйонів, а Польща понесла втрати у 5,1 мільйона людей. Для порівняння: серед німців, які воювали проти всього світу, загинуло 6,5 мільйона. Більше українців у Другій світовій війні загинуло лише в Китаї — 15 мільйонів. Проте важливо врахувати відсоток від загального населення, щоб зрозуміти масштаби втрат. Світ повинен пам’ятати про значний внесок українського народу у перемогу над Третім Рейхом та його союзниками, зокрема угорцями і словаками, а також колишніми союзниками нацистів, які в останній момент приєдналися до Антифашистської коаліції — італійцями та румунами. Не випадково Україну запросили до числа засновників ООН як важливу частину Антифашистської коаліції.
Нагадаю, що словацький прем'єр Р.Фіцо збирається до Москви на парад Перемоги, як і сербський президент А.Вучич. Але варто знати, що Словаччину визволили від нацизму бійці Другого Українського фронту, де більшість воїнів були українцями, мобілізованих з центральних областей України, а Белград звільняли бійці Третього Українського фронту, як власне і Софію, Бухарест, Будапешт та Відень. Там було 60% українців, мобілізованих з південних регіонів України. А Перший Український фронт, який звільняв Краків та Берлін у більшості складався з українців північних областей України. Тож Фіцо, Вучичу чи Орбану треба їхати дякувати за визволення своїх країн від нацизму не до Москви, а до Києва.
Протягом тривалого часу радянська та російська пропаганда намагалися підтримувати ілюзію про значну участь українців у формуваннях СС, зокрема постійно акцентуючи увагу на дивізії "Галичина". Ця дивізія спочатку створювалася як загальновійськовий підрозділ, а згодом усі національні військові формування Вермахту, за винятком німців, були підпорядковані СС. Варто зазначити, що кількість росіян у СС перевищувала українців у десять разів. Зокрема, це стосується 29-ї та 30-ї гренадерських дивізій СС, які відомі як перша та друга російські дивізії. До того ж, існував 15-й козачий корпус СС, в якому служили представники донських, уральських, сибірських та кубанських козаків.
Не забудемо і російську дивізію СС "Руссланд", а також російську окрему бригаду СС "Дружина", російський окремий полк СС "Варяг" і ще 30 окремих російських батальйонів СС. При чому російська пропаганда буде замовчувати, що два такі батальйони були сформовані з етнічних росіян Севастополя. Ці два батальйони активно воювали проти кримських партизан, хоча сталінська пропаганда хотіла найбільше повісити гріхів на кримських татар, які малою частиною були присутні в німецьких охоронних підрозділах. Велика їх частина була бійцями Червоної армії, багато з них стало Героями Радянського Союзу, та це не зупинило Сталіна та його більшовицьке кримінальне оточення прийняти злочинне рішення про повне виселення кримських татар зі своїх домівок в травні 1944 року.
Дивізія "Галичина" наприкінці квітня 1945 року стала знову загальновійськовим підрозділом і вийшла з СС. Тому її бійців не судили під час Нюрнбергського процесу. 1-а російська дивізія СС заплямувала себе у страшних злочинах зі знищення мирного населення. Під час Варшавського повстання 1944 р. ця дивізія допомагала Вермахту придушити його. За масові злочини перед цивільними громадянами за наполяганням німецького генерала Йодля Гітлер віддав команду на розстріл командира 1-ої російської дивізії СС Камінського. Це унікальний випадок, коли фюрер наказав розстріляти свого генерала за звірячу поведінку у відношенні до цивільних осіб. Значними злочинами над цивільними також був сумно відомий 15-й Козачий корпус СС. Він був розташований на Балканах та охороняв стратегічну залізну дорогу від Салонік до Відня. Більша частина цієї залізниці проходила територією Югославії і місцеві партизани часто коїли диверсії проти німецьких потягів.
Тоді російські козаки відправлялися у каральні операції та нищили усе живе на своєму шляху. Місцеві жителі говорили, що неймовірно, з якою злобою одні слов'яни (росіяни), нищили інших слов'ян (серби, хорвати, македонці). Тому Путін точно не може заявляти, що росіяни головні в перемозі над нацистами. Вони беззаперечно після українців. Тож і не дивно, що так складно їм дається війна проти українського воїна, який боронить Україну. Ну а щодо святкування 9-го травня, то мабуть вперше в сучасній історії, російські фашисти - рашисти (а зараз це вже науковий політологічний термін), славлять перемогу над іншими фашистами, які були їх союзниками до червня 1941 року відповідно до Пакту Ріббентропа-Молотова. Путінський рашизм, який є наступником сталінізму, та гітлерівський нацизм - дві сторони однієї і тієї ж людиноненависницької ідеології.
#Євреї #Нацизм #Європа #Друга Польська Республіка #Адольф Гітлер #Україна #Росія #Британський народ #Радянський Союз #Організація Об'єднаних Націй #Українці #Росіяни #Російська мова #14-та ваффен-гренадерська дивізія СС (1-ша Галицька) #Москва #Володимир Путін #Реклама #Нацистська Німеччина #Відень #Ескадрилья охорони #Словаччина #Італія #Німці #Кремль (фортифікаційна споруда) #Агресивна війна #Московський Кремль #Балкани #Йосип Сталін #Державна пропаганда в Російській Федерації #Югославія #Угорці #Грузини #Партизани (військо) #Батальйон #Збройні сили #Салоніки #Північна Африка #Парад #Дивізія (військова) #Київ #Радянська армія #Серби #Рейхстаг #Росія за часів Володимира Путіна #Альфред Йодль
