Олімпійські ігри та скандал навколо Гераскевича - які ще інциденти сталися в історії?

Італійські Мілан і Кортіна-д'Ампеццо нині приймають Зимові Олімпійські ігри. І хоча до закінчення змагань ще багато часу, можна сказати, що кульмінація вже відбулася. Нею стала дискваліфікація українського спортсмена та прапороносця національної команди скелетоніста Владислава Гераскевича, який вирішив вшанувати спортсменів, що стали жертвами російської агресії за допомогою ексклюзивного шолома.

Міжнародний олімпійський комітет, спираючись на "Правило 50" Олімпійської хартії, яке забороняє будь-які політичні прояви, суворо покарав українського спортсмена, позбавивши його можливості змагатися за медалі. Причиною таких дій чиновників стало нібито бажання уникнути політизації спорту. В умовах, коли мовчання також сприймається як політична позиція, цей крок викликав обурення та жорстку критику з боку громадськості.

Владислав Гераскевич в даний час отримує підтримку з усіх куточків цивілізованого світу, тоді як Міжнародний олімпійський комітет стикається із засудженням і справедливою критикою. 24 Канал спільно з відомим спортивним журналістом Іваном Вербицьким розглядає цю ситуацію, акцентуючи увагу на мовчазних українських спортивних легендах, а також згадуючи про інші випадки, коли політика впливала на Олімпійські ігри.

Дізнайтеся також, хто є автором шолома Гераскевича, про який обговорюють у всьому світі.

Скандал із Владиславом Гераскевичем і шоломом пам'яті - гучний, але не єдиний подібний випадок в історії Олімпіад.

Одним з найзначніших випадків є вчинок афроамериканських спортсменів на Олімпійських іграх 1968 року в Мексиці.

Тоді Томмі Сміт і Джон Карлос під час нагородження (вони отримали золото і бронзу в бігу на 200 метрів) одягнули чорні боксерські рукавички та під час виконання гімну США підняли свої кулаки вгору, показавши так званий жест Black Power, щоб продемонструвати солідарність із борцями за рівні громадянські права для темношкірих американців і привернути увагу до сегрегації у США.

Срібний призер з Австралії, Пітер Норман, висловив свою підтримку американським спортсменам, надівши значок, що символізує боротьбу за громадянські права.

Жест, який коштував спортсменам кар'єри / архівне фото

Нагадаємо, що 1968 рік став піком протестних рухів: всього кілька місяців перед Олімпійськими іграми загинув Мартін Лютер Кінг, а в Чикаго місцева влада влаштувала гоніння на активістів.

Тодішній МОК гуманістичних поривів і проявів солідарності не зрозумів і жорстоко покарав спортсменів. Американці зазнали довічних дискваліфікацій, а Норман не потрапив до складу збірної на Ігри-1972.

Ці санкції, до речі, позбавили українця Валерія Борзова конкурентів на змаганнях у Мюнхені, адже Томмі Сміт, наприклад, встановив світовий рекорд на Олімпіаді в Мехіко. Проте, він більше не зможе брати участь в Олімпійських іграх: кар'єри усіх трьох спортсменів були знищені.

МОК досі не вибачився перед спортсменами, але заднім числом ніби пробачив. Нормана запросили на відкриття Олімпіади в Сіднеї 2000 року, а Джон Карлос працював у НОК США та входив в оргкомітет Олімпіади-1984 у Лос-Анджелесі. У 2021 році Карлос в інтверв'ю The Guardian підтвердив, що МОК ніколи не вибачався перед ними за ті події, хоча вони пройшли через загрози смерті та остракізм.

Тоді МОК, пояснюючи дискваліфікації, заявив, що жест, спрямований проти расизму, нібито "не відповідає фундаментальним принципам Олімпіади".

Цікаво зазначити, що у той період президентом Міжнародного олімпійського комітету був американець Ейвері Брандідж, який славився своїм опором бойкоту літньої Олімпіади 1936 року в Мюнхені. Це була саме та Олімпіада, що проходила за часів Гітлера, з нацистським вітанням, Ленні Ріфеншталь та багатьма іншими контроверзіями.

Як голова Олімпійського руху США Брандідж тоді зробив усе можливе, щоб привести американську команду до нацистів. Зокрема, публічно заявляв, що отримав від наці письмові гарантії, що дискримінації щодо євреїв на Олімпіаді не буде.

Він жодним чином не висловлював осуду на адресу нацистів і не проводив їх критику. Натомість, у 1968 році жорстко покарав своїх співвітчизників. За інформацією того часу, дискваліфікація відбулася за його вказівкою.

Очільник МОК Ейвері Брандідж запам'ятався як одна з найсуперечливіших постатей в історії Олімпійського руху, відомий своїми расистськими поглядами / архівне зображення.

У 1972 році історія повторилась. І Брандідж знову став антигероєм. Тоді в Мюнхені стався жахливий теракт: німецькі спецслужби проспали палестинських терористів, які атакували та взяли в заручники ізраїльських спортсменів в Олімпійському селищі.

Незважаючи на трагедію, що забрала життя 11 представників олімпійської родини, Ігри не були скасовані; була лише одноденна перерва та вшанування пам'яті, яке проігнорували арабські країни та Радянський Союз. Це створило враження, що вони підтримують терористів в очах міжнародної спільноти.

Тема теракту на Олімпійських іграх 1972 року та відповідь Моссаду на цей акт насильства.

Олімпійські чиновники, навіть після виходу Брандіджа на пенсію, тривалий час відмовлялися вшановувати пам’ять жертв теракту хвилиною мовчання, погодившись на це лише в наші дні. Хвилина мовчання на честь 11 загиблих спортсменів з олімпійської збірної Ізраїлю відбулася лише під час постковідної Олімпіади в Токіо у 2021 році — майже через 50 років після трагічних подій.

Спортивний журналіст Іван Вербицький констатує, що нинішній скандал є продовженням давньої політики МОК затикати рота спортсменам і потурати злочинам.

Іван Вербицький зазначає, що Владислав Гераскевич справді зумів зосередити увагу міжнародної спільноти на жертвах російської агресії, але для цього йому довелося фактично відмовитися від своєї кар'єри.

Також експерт говорить про подвійні стандарти та розмивання позиції МОК.

Американець Наумов представляє зображення своїх батьків, які загинули внаслідок авіакатастрофи поблизу Вашингтона / фото Getty Images.

Експерт визначає, що сьогодні на дух олімпізму дуже активно впливає дух Анкориджа, тобто гібридний російський вплив. На жаль, одним із його провідників, крім уже звичних росіян, нині виступає етнічний українець та легендарний олімпієць Сергій Бубка.

Наразі він мовчить і не коментує атаку на земляка. На думку Вербицького, насправді Бубка може не обмежитися пасивною агресією.

Владислав Гераскевич можна вважати тим, хто пожертвував своєю кар'єрою, аби привернути міжнародну увагу до подій в Україні. Це нагадує вчинок Данила Мигаля, канадського українця, який 50 років тому на Олімпійських іграх у Монреалі вибіг на поле з українським прапором під час матчу команду СРСР і виконав гопак.

Данило Мигаль згадує про Україну на Олімпійських іграх 1976 року: перегляньте відео.

Тоді більшість сторонніх глядачів просто не зрозуміли, що це було і з яким прапором вибіг чоловік. Нині ж світ уже добре знає ці кольори. Можливо, колись їх будуть поважати й олімпійські чиновники.