27 жовтня, через три роки після кривавого нападу ХАМАС 7 жовтня, в Ізраїлі відбудуться парламентські вибори, які багато хто називає найважливішими в історії держави. Вони не лише визначать політичне майбутнє Біньяміна Нетаньягу та його опонентів, а й наочно покажуть, чого хоче ізраїльське суспільство після пережитих воєнних і політичних потрясінь.
Багато аналітиків вважають, що після 7 жовтня питання вже не стосується протистояння лівих і правих ідеологій, оскільки лівий спектр політики в Ізраїлі значно зменшився.
На цих виборах ізраїльтяни будуть голосувати не лише за особистість, яка зможе запропонувати новий підхід до забезпечення безпеки — це питання, яке стоїть в центрі національного обговорення, але й за кандидата, готового дати відповіді на численні соціальні запитання, що виникли. Зокрема, як стало можливим трагічне масове вбивство 7 жовтня, хто несе за це відповідальність, а також яке майбутнє чекає на демократичні інститути країни.
У Кнесеті на 120 місць змагаються 37 політичних партій. Прогнозується, що лише приблизно 11 з них зможуть подолати виборчий бар'єр у 3,25% і отримати доступ до парламенту. Після цього одному з кандидатів належить створити життєздатну коаліцію для формування уряду.
Щоб здобути більшість у парламенті, партії або блоку потрібно заручитися підтримкою 61 депутата.
Формально прем'єр-міністром може стати лідер будь-якої партії, що подолала виборчий бар'єр, якщо він здатен сформувати коаліцію, яка користується підтримкою більшості депутатів Кнесету. Проте зазвичай право першою спробувати сформувати уряд отримує лідер партії, яка здобула найбільшу кількість мандатів.
Крім того, за певними угодами можлива реалізація схеми зміни голови уряду.
Хто бере участь у перегонах за крісло прем'єр-міністра, якими є шанси Біньяміна Нетаньягу втриматися при владі та як результат виборів позначиться на близькосхідному регіоні?
Біньямін Нетаньягу йде на ці вибори, вдаючись до перевіреної тактики, яка десятиліттями допомагала йому перемагати. Однак, цього разу, як вважають багато експертів, її може виявитися недостатньо.
Нещодавно він заявив, що питання стоїть так: або знову правий уряд, або палестинська держава, яка неодмінно з'явиться за будь-якого іншого уряду.
Політолог та екс-радник Нетаньягу Аріель Бульштейн висловив думку, що після подій 7 жовтня перспектива створення палестинської держави більше не обговорюється. Він вважає, що Нетаньягу має підстави ставити це питання саме з такої позиції, з огляду на чисто математичні розрахунки.
"У передвиборчих розмовах жодна партія не згадує вголос тему палестинської держави. Але не мине й дня після виборів, коли треба буде формувати коаліцію, як у противників Нетаньягу не буде жодної математичної альтернативи, окрім як спертися на арабські списки. А для них створення палестинської держави є найголовнішим питанням", -- каже Бульштейн в інтерв'ю ВВС.
Опоненти Нетаньягу стверджують, що він протягом тридцяти років спирається на одні й ті ж передвиборчі лозунги, які в сучасних ізраїльських умовах втратили свою актуальність.
Після трагедії 7 жовтня представники лівого крила ізраїльської політики навіть не піднімають питання про створення палестинської держави. Для жодної зі сторін це питання не є пріоритетом. Тим не менше, для Бібі це залишається основною темою кожної його виборчої кампанії, що виглядає абсолютно абсурдно, – вважає ізраїльська політична аналітикиня Таль Шнайдер.
За її словами, ізраїльське суспільство найбільше боїться зовнішніх ворогів, і в очах більшості Нетаньягу все ще більше за інших здатний протистояти їм, але до нього накопичилося надто багато запитань.
Досі не була сформована комісія для розслідування обставин атаки 7 жовтня, і жоден з керівників країни не поніс відповідальності за цей жахливий провал у сфері оборони. ХАМАС не було знищено, а Іран так і не вдалося зупинити.
У сфері внутрішньої політики, як зазначають опоненти, Ізраїль все більше змінює свою природу з ліберальної демократії на авторитарну державу, де поступово підриваються механізми стримування, зменшується незалежність судової системи, а релігійний вплив стає все більш вираженим.
Шнайдер зауважує, що для багатьох ізраїльтян наступні вибори можуть стати останньою можливістю зупинити цей процес.
"Те, що Нетаньягу постійно здобуває перемоги, викликаючи невдоволення у своїх опонентів, ілюструє суть демократії — так вона функціонує. Він просто володіє великими політичними навичками, і це все, що потрібно," – вважає Бульштейн.
Передвиборчі дослідження свідчать, що Нетаньягу та його союзники відстають від опозиційного блоку, очолюваного Гаді Айзенкотом.
Всього за дев'ять днів до президентських виборів у США Дональд Трамп зрештою вирішив публічно висловити свою підтримку Бібі.
У дописі в соціальних мережах Трамп назвав Нетаньягу "великим прем'єр-міністром-воїном" і висловив йому свою "повну й беззастережну підтримку".
Трамп також дав зрозуміти, що можливе відновлення спільних військових дій проти Ірану залежить від того, чи "іранське керівництво швидко не змінить свій курс".
Іранська загроза та перспектива її усунення є надзвичайно важливими питаннями для ізраїльтян, тому, можливо, заява Трампа дещо зміцнить позиції Бібі в дні, що залишилися до голосування.
Гаді Айзенкот - ключовий опонент Бібі.
Протягом історії Ізраїлю політичні альянси зазвичай формувалися на основі спільних ідеологічних принципів. Проте, за часів прем'єрства Біньяміна Нетаньягу, який найтриваліше займає цю посаду, на політичній арені країни стали виникати союзи, які раніше виглядали неможливими.
На сьогоднішній день, основним опонентом Нетаньягу та його ультраправої коаліції виступає Гаді Айзенкот, лідер партії "Яшар" ("Уперед"). Вже зараз партії з найрізноманітнішими політичними поглядами – праві, ліві та центристи – готові об'єднатися, щоб спільно позбавити Нетаньягу влади.
Багато експертів вважають, що Айзенкот є найзначнішим суперником Нетаньягу за останні десять років. Як центрист, він має правий ухил у питаннях безпеки, що дозволяє йому потенційно залучити частину традиційного електорату Бібі, яка вже давно прагне знайти альтернативу в рамках свого ідеологічного спектру.
Айзенкот, що підтримує ідеї відповідальності винних, політичних змін та національної єдності, жорстко засуджує дії керівництва Нетаньягу як до, так і після нападу ХАМАС 7 жовтня.
Підтримуючи військові операції Ізраїлю, він водночас стверджує, що уряд не має чіткої стратегії, і закликає провести незалежне розслідування провалів, пов'язаних із нападом 7 жовтня.
Гаді Айзенкот — екс-глава Генерального штабу, нині йому 66 років. Співробітники характеризують його як людину, що вирізняється серйозністю та прямотою, але не має навичок дипломатії.
"Він також є батьком, який переживає гірке горе. У грудні 2023 року він втратив сина, що загинув у бою в Газі. Це робить його ситуацію особливою, оскільки Ізраїль досі перебуває під враженням від жахів 7 жовтня. Люди сприймають його як людину, яка заплатила найбільшу ціну в цій війні — життя свого хлопця," — зазначає політична аналітикиня Таль Шнайдер.
Вона зазначила, що він не планує працювати над формуванням палестинської держави, проте гарантовано дбатиме про виконання ізраїльських законодавчих норм. Наприклад, він запевнив, що відновить покарання для поселенців, які вчиняють насильство щодо палестинців на Західному березі.
"Він був на чолі ЦАХАЛу, тому його думка щодо питань безпеки заслуговує на увагу. Приблизно 90% цих виборів зосереджені саме на аспектах безпеки," – зазначає Шнайдер.
Політолог Аріель Бульштейн висловлює думку, що служба в Генеральному штабі значно підвищує репутацію Айзенкота, проте вважає його неавтономною політичною особистістю.
Противники Нетаньягу знову знайшли собі нового лідера, як це було протягом останніх двох десятиліть, коли роль месію виконували спочатку Ципі Лівні, потім Яір Лапід, а згодом Бені Ганц, зазначає Бульштейн. Нині ж на сцену виходить Айзенкот. Ми досі не маємо уявлення про нього як про окрему політичну особистість. І якщо він зазнає поразки, то, напевно, ніколи й не дізнаємося про його потенціал, адже через чотири роки акцент буде зроблений на іншого кандидата.
Математичні аспекти виборчого процесу та арабський вплив
Соціологічне опитування одного з провідних ізраїльських новинних ресурсів Walla, опубліковане рівно за тиждень до виборів, показало цікавий результат. Внаслідок виходу з перегонів лідера партії "Кахоль-Лаван" Бенні Ганца та перерозподілу його голосів в опозиційному блоці розрив між двома найбільшими партіями -- "Яшар" ("Уперед") Гаді Айзенкота та "Лікудом" Біньяміна Нетаньягу -- збільшився до чотирьох мандатів на користь опозиції.
За попередніми прогнозами, "Яшар" може розраховувати на 23 місця в Кнесеті, "Лікуд" -- на 19.
Партія Нафталі Беннета "Бе-Яхад" ("Разом"), що входить до опозиційного блоку, також покращила свої позиції і має шанси на отримання до 14 депутатських мандатів. Інші союзники Айзенкота, Яїр Голан з партії "Демократи" та Авігдор Ліберман з "Нашого дому Ізраїлю", на даний момент мають дев'ять і вісім місць відповідно.
Праві релігійні партії, такі як ШАС, "Яхадут га-Тора", "Оцма Єгудіт" під керівництвом Ітамара Бен-Гвіра, а також "Релігійний сіонізм" Бецалеля Смотрича та націонал-ліберали з "Зеут" на чолі з Моше Фейгліним, за даними соціологічних досліджень, можуть розраховувати на середньому 6-8 місць у парламенті.
Арабським політичним силам, що не є частиною жодної коаліції, передбачають отримання в сумі 15 мандатів у парламенті.
Таким чином, жоден із блоків не набирає необхідних 61 мандата. Це означає, що склад майбутнього уряду, ймовірно, залежатиме від кількох невеликих партій, які балансують на межі подолання виборчого бар'єра у 3,25%.
"Цього разу зліва не спостерігається втрати голосів, оскільки там відбулося успішне об'єднання. Для Нетаньягу результати виборів будуть залежати від кількості партій, які не зможуть подолати виборчий бар'єр, а також від кількості втрачених голосів. Наразі існує декілька малих списків, які входять до право-релігійного блоку і можуть не досягти необхідного мінімуму. В сумі ці списки можуть зібрати щонайменше 200 тисяч голосів, що в контексті ізраїльської політики становить чотири мандати в Кнесеті," - зазначає Аріель Бульштейн.
Також критично важливо, наскільки Нетаньягу зможе підвищити явку в традиційних для "Лікуду" районах хоча б до середнього показника по країні, зазначає експерт. Він підкреслює, що в минулий раз правий блок здобув вражаючу перемогу, проте в містах, які зазвичай підтримують "Лікуд", явка була досить низькою.
Одне з ключових питань на цих виборах -- чи готові опозиційні партії об'єднатися з арабськими списками заради формування уряду.
Зазвичай єврейські партії не прагнуть залучати арабів до складу урядових коаліцій, проте існують кілька випадків, коли це все ж відбувалося.
У 2021-2022 роках до урядової коаліції Нафталі Беннета входила арабська партія, хоча її члени не займали міністерських позицій.
Досі обидві сторони ізраїльської політичної арени наголошували на своїй відмові від коаліції з арабськими партіями. У такій ситуації може виникнути патова ситуація, коли жоден з політичних блоків не зможе набрати необхідні 62 мандати для формування уряду. Проте, в ізраїльській політиці все може змінитися за одну ніч, що вже не раз підтверджувалося. Таль Шнайдер зазначає: "Я не буду здивований, якщо деякі передвиборчі обіцянки просто зникнуть у повітрі".
Вона зазначила, що важко довіряти передвиборчим опитуванням через специфіку виборчої системи в Ізраїлі.
"Але можна точно сказати, що ми очікуємо високу явку. І зокрема -- серед арабської меншини, що може суттєво вплинути на результат виборів", -- вважає Шнайдер
Яке значення мають вибори в Ізраїлі для всього регіону?
Багато аналітиків зазначають, що у зовнішній політиці, на відміну від внутрішньої, між головними ізраїльськими гравцями немає принципових розбіжностей у порядку денному, принаймні на рівні передвиборчих обіцянок.
Після 7 жовтня питання про створення палестинської держави зникло з порядку денного навіть у тих партіях, які раніше були відкриті до його обговорення. Тому блок Айзенкота, у разі перемоги, докладатиме всіх зусиль, щоб уникнути формування коаліції з арабськими партіями.
Проте існує загальна переконаність, що під керівництвом Айзенкота можуть відбутися процеси, які або забуксували, або взагалі не були ініційовані за часів Бібі.
Для палестинців у Газі зміна уряду в Ізраїлі може означати припинення бойових дій і початок міжнародних зусиль із відновлення сектору згідно з 20-пунктами плану, який запропонував Трамп у вересні 2025 року. Для палестинців на Західному березі -- захист від насильства з боку поселенців.
"Якщо Ізраїль продемонструє, що не дозволить безконтрольні дії єврейських поселенців на Західному березі стосовно палестинців; якщо країна покаже, що готова до співпраці з західними союзниками в питаннях Гази; якщо ми переглянемо наш підхід до Лівану, можливо, тоді почнуться позитивні зміни," - висловила свою думку політична аналітикиня Таль Шнайдер.
Ці дії сприятимуть відновленню зв'язків Ізраїлю з його ключовими партнерами в регіоні — Єгиптом і Йорданією, а також можуть зменшити міжнародну ізоляцію, що виникла внаслідок конфлікту в Газі.
Загалом, експерти вважають, що навіть у разі зміни уряду не слід очікувати значних змін у регіональній політиці, за винятком, можливо, ситуації в Сирії. Як повідомляється, в ізраїльських політичних і військових колах продовжують обговорювати стратегію встановлення відносин з новим керівництвом Дамаска, яке очолює Ахмед аш-Шараа.
Найбільш складним аспектом для врегулювання ситуації залишається Ліван, незважаючи на те, що влітку цього року сторони уклали у Вашингтоні рамкову угоду, яка окреслює шляхи досягнення миру між Ізраїлем та підтримуваним Іраном угрупуванням "Хезболла".
"Хезболла" продовжує відігравати важливу роль у політичному житті Лівану та залишається потужною військовою силою на ізраїльському кордоні. Жоден, навіть найбільш помірний уряд, не зможе залишити без уваги загрозу, що виходить з північних територій.
Більшість фахівців вважає, що подальша стратегія Ізраїлю стосовно Лівану та Ірану буде визначатися рівнем участі Сполучених Штатів та їхніми планами на Близькому Сході.
Ступінь та природа цієї участі будуть визначатися підсумками проміжних виборів у США, які відбудуться в листопаді.
"Якщо демократи здобудуть більшість в одній або обох палатах Конгресу, вони отримають нові можливості для впливу на політику стосовно Ізраїлю та Палестини. Найважливішим є те, що законопроєкти, які вони запропонують, стануть основою для політики, якою керуватиметься майбутня адміністрація демократів," – зазначає Хаді Амр, експерт програми з Близького Сходу та Північної Африки у британському Королівському інституті міжнародних відносин Chatham House.
#
