Кулінарне шоу Клопотенка в Лаврі: новини від Еспресо.

Ці "тупі" християни ("націоналісти", патріоти")... Ми живемо таки в суспільстві з нульовою толерантністю, агресією до тих, хто намагається зберегти підвалини українського суспільства, української державності

Це й не викликає подиву, адже влада цим зовсім не переймається, чим користуються наші супротивники. Люди вражено замовкають, коли їх звинувачують у співпраці з ФСБ лише за те, що вони висловлюють протест проти будь-якої реклами в християнських храмах під час війни.

Оскільки дозволи на нецільове використання церков видає місцева адміністрація, пізніше вибачатися перед камерою також можна розглядати як форму реклами. А те, що ворог використовує піар у своїй пропаганді, не є провиною християн, а скоріше відповідальністю тих, хто створив цю ситуацію.

Дозвольте мені розповісти стародавню легенду, яка сталася в найменшому містечку України — Угнові, розташованому на Львівщині. Тут стоїть чудова церква Різдва Богородиці, прикрашена розписами в національному стилі, створеними Дем'яном Горняткевичем, з прихованим тризубом під величними склепіннями. На жаль, комуністичний режим закрив цю церкву, і, на щастя, не перетворив її на склад для мінеральних добрив або сіна, що легко загоряється. Натомість вирішили відкрити там магазин, хоча в напівпорожньому післявоєнному містечку вистачало інших приміщень.

Ознайомтеся також з: Хвилинку, традиції?

Що робили люди, яких тоді могли назвати "відсталими", а тепер "недалекоглядними"? Угнів славився наявністю священників. У кожній родині був свій духовний наставник, і якщо на похороні не було менш ніж трьох священників, це вважалося справжнім соромом. Незважаючи на страх перед НКВД та партійною верхівкою, люди почали відвідувати церкву, хоча й не заходили до крамниці. Вони ставали на коліна на вулиці та виголошували молитви. І на цьому все закінчувалося. Не було мітингів, не вигнали торговців із храму, просто молилися та плакали.

І це подіяло. Навіть у ті часи комуністи визнали свою поразку і прибрали товар з церкви. І долучили споруду до машинно-тракторної станції (МТС).

Були часи й гірші, коли церкви перетворювали на клуби, а в наші дні у костелі села Майдан, неподалік курорту Східниця, Спілка архітекторів створила готель. Костел зазнав значних змін, а сам готель виявився розореним, тепер усередині – справжня руїна.

Ми всі розуміємо походження того зла, яке робилося во благо (комфорт, робочі місця і т.д.) Так само вечірки золотої молоді під приводом збору "донатів" на ЗСУ. Зручна ширма для всяких неподобств.

Читайте також: Як християни впорядкували час

Я не знаю, чим мотивував свій вчинок кулінарний шоумен Євген Клопотенко, ліплячи голубці в Трапезній церкві Києво-Печерської лаври. Мені вистачило одного фото двох парубків, що повернувшись спиною до образу, на якому розпинають Христа, ліплять голубці й трясуть баняками. Навіть якби я була затятою атеїсткою, то мої естетичні почуття при цьому постраждали б. Уявіть собі мечеть, де навчають готувати плов, чи синагогу, де готують фаршировану рибу. Я бувала і там, і там, і знаю, як важливо дотримуватись правил поведінки в кожній святині. Тож уявити собі нічого подібного не можу. Що ж, я теж "тупа", коли абсолютно проти аби глумилися над релігійними почуттями християн, юдеїв, мусульман, буддистів, індуїстів. Повірте, вони відчувають справжній біль.

Існує ще один аспект.

Публічні особи, які користуються популярністю в медіа, можуть дозволити собі переходити межі дозволеного, прикриваючи свої дії благородними вчинками та донатами. Адже вони накопичили величезні суми грошей, тоді як бідна бабуся пожертвувала всього сто гривень на підтримку ЗСУ.

Ознайомтеся також: Дещо відкрите, але не заспокійливе.

Вона не має права висловлюватися про те, що в її святині, де вона щиро молиться, готують голубці або знімають відео з відвертими темами. Не лише бабусі, а й інтелектуали, художники, вчителі також обурюються. Це обурення можуть охрестити "операцією ФСБ", пов'язати з теорією змови, а також звинуватити у цькуванні популярних особистостей, що, в свою чергу, позначиться на їхній репутації та кар'єрі.

На церкву, релігію та віру впаде каміння. Християни все витримають — на них можуть плюнути, і вони просто оберуться. У тому місці, де їдять, не готують їжу. Лише пострадянські люди, звиклі до хрущовок і панельних будинків, сприймають це як норму. Вони живуть у бідності, навіть якщо можуть дозволити собі трохи більше, ніж знедолені пенсіонери, які приходять за порцією супу, що його розвозять волонтери.

Чому б Клопотенку не ліпити голубці на добродійних кухнях, а пхатися до нещодавно відвойованої в московських попів святині й таким чином налаштовувати проти ПЦУ тих, хто ще вагається переходити туди чи ні?

Хто тут у нас тупий? Чи може не тупий, а хитрий?

Ексклюзивно для Еспресо.

Про авторку: Галина Пагутяк — це талановита письменниця, яка отримала Національну премію імені Тараса Шевченка.