"Прагматизм здобув перемогу". Експерт Герасимчук коментує висловлювання польських політиків 11 липня.

Ілюстрація, отримана з публічних джерел.

"11 липня прогнози були значно менш оптимістичними."

Шановний пане Сергію, нещодавно польський президент оголосив про ряд рішучих заходів, які плануються на 11 липня – день пам'яті жертв Волинської трагедії в Польщі. Яким чином пройшов цей день? Чи зробив якісь значущі заяви президент Польщі Кароль Навроцький? І, що особливо важливо, чи були вжиті конкретні кроки у подальшому?

Як на мене, то передусім увагу треба звернути на трьох ключових політиків, які виступали з заявами і до цього, і вчора, 11 липня. Це, власне, президент Навроцький, це прем'єр Туск і міністр оборони Косіняк-Камиш. Коли ми говоримо про них, то очевидно, що в кожного є свій порядок денний і кожен у свій спосіб використовує ситуацію.

Останнім часом Кароль Навроцький активно піднімав питання двосторонніх відносин, зокрема через конфлікт навколо "Білого Орла" (ордену – ред.). Проте, на даний момент, я б зазначив, що його висловлювання виявилися досить стриманими, без ознак серйозної ескалації. Він дійсно почав розділяти українців і націоналістів з УПА на два окремі наративи. При цьому акцент робиться не на УПА загалом, а на конкретних націоналістах, і підкреслюється, що українці в цілому не винні, а відповідальність лежить саме на тих націоналістах, які вчиняли насильство щодо цивільного населення Польщі.

Подібні висловлювання можна почути і від Дональда Туска. Він також наголошує на важливості примирення та закликає до перших кроків з боку України. Проте, він усвідомлює, що українсько-польські відносини в контексті безпеки мають значну вагу. Таким чином, можна стверджувати, що Туск намагався знайти компроміс у межах чинної політичної ситуації. Відомо, що в Польщі існує явище коабілітації, коли президент і прем'єр мають протилежні позиції. Очевидно, Дональд Туск усвідомлює, що його намагаються втягнути в ситуацію, де він повинен висловити підтримку Україні, що, у свою чергу, може призвести до негативної реакції з боку Навроцького.

Отже, Косіняк-Камиш, який навіть мав можливість відвідати Україну, побував в одному з прикордонних сіл. Його коментар виявився менш різким, ніж ми очікували. Він лише закликав "не завдавати гіркоти і болю своїм друзям", проте загалом ситуація виглядає набагато краще, ніж ми припускали.

Єдине, що справа ще не завершилась і сьогодні, 12 липня ми ще очікуємо "Волинський марш" у Варшаві. Цей марш організовується уже не чинними провладними політиками, а Гжегожем Брауном, який зараз в опозиції. І ось там можливі інциденти, але загалом сподівання на ескалацію чи навпаки, очікування ескалації наразі не виправдались вповні.

На думку Навроцького, його призначення було зумовлене позитивною підтримкою Зеленського з боку Трампа.

Міністр оборони Польщі здійснив візит до України, зокрема, відвідав Волинь. У відповідь, посол України в Польщі Василь Боднар на День пам'яті жертв Волинської трагедії поклав вінок до меморіалу у Варшаві. Варто зазначити, що 11 липня не було зроблено жорстких заяв. Чи означає це, що, принаймні, на офіційному міжурядовому рівні напруга починає знижуватися?

Я з вами погоджусь, і я думаю, тут треба дивитися на кілька контекстів, які, власне, призвели до цього примирення. Точніше не примирення, будемо відверті, але принаймні зниження градусу напруження у двосторонніх відносинах. Якоюсь мірою зіграв свою роль саміт в Анкарі, де президенти зустрілися, і хоча порозуміння щодо історії вони не досягнули і навряд чи можуть досягнути, але принаймні було сказано, що Польща підтримуватиме Україну.

Сергій Герасимчук. Зображення: Facebook.

Ще одним важливим аспектом, напевно, є усвідомлення потенційних ризиків, які можуть загрожувати самій Польщі. У двосторонніх відносинах існує безпековий вимір, і для Польщі важливо, щоб Україна мала достатній потенціал для стримування агресії з боку Росії. Крім того, відновлення України стане значним проєктом для європейських держав. Якщо ми продовжимо конфліктувати через історичні питання, це може призвести до того, що Польща опиниться в тіні західноєвропейських країн, які підходять до ситуації з більш прагматичної точки зору.

Деякі мої колеги вважають, що підтримка Трампа щодо Зеленського могла суттєво вплинути на ситуацію. Навроцький, в свою чергу, більше орієнтується на США. Тому те, що Дональд Трамп цього разу не висловлював критики на адресу Зеленського, а навпаки підкреслював силу України та виявляв інтерес до неї, могло також зіграти важливу роль.

Я вірю, що ми ще станемо свідками спалахів, адже це питання безсумнівно залишатиметься актуальним протягом виборчої кампанії 2027 року. Проте на даний момент спостерігається певне затишшя.

Президент Зеленський та президент Польщі Кароль Навроцький зустрілися під час саміту в Анкарі. За інформацією Дмитра Литвина, радника з комунікацій президента України, зустріч тривала досить довго. Які теми могли обговорювати глави держав?

Ми можемо обговорити різні питання, які наразі активно обговорюються в суспільстві.

По-перше, це свідчить про перехід до більш транзакційного підходу у двосторонніх відносинах. Польські партнери настійливо заявляють, що етап, коли Польща безкоштовно надавала Україні свою допомогу, завершився. Тепер вони очікують, що Україна також зробить певні кроки у відповідь на отриману підтримку.

Я вважаю, що питання передачі літаків МІГ залишається актуальним. Польська сторона зазначає, що Україна поки не відмовилася від цих літаків, і Польща також не планує їх утилізацію. Тому є ймовірність, що цей трансфер може відбутися. Однак, ймовірно, ремонт цих літаків доведеться проводити в Україні. Крім того, поляки зацікавлені в отриманні від України підтримки в сфері дронових технологій, тож діалог між сторонами триває.

Другий момент - це, очевидно, безпекова ситуація і в Україні, і ті "зливи" у медіа, в яких йшлося про те, що, можливо, атака на Польщу. Я думаю, що координація з цього приводу між Україною та Польщею є життєво необхідною.

Ну і, звісно, я переконаний, що не обійшлося без теми історичного примирення. Наразі польський наратив полягає в тому, що Україна все ж таки має визнати провину тих упівців, які були причетні до злочинів проти цивільних. Однак, як ми бачимо, тут є певне стишення. З іншого боку, ця тема, хоча і буде обговорюватись між президентами, і ми бачимо цілком конструктивні кроки з обох сторон, поки що в мене є відчуття, що польська сторона хоче від Києва більше і цю тему порушуватиме і надалі. Але основного вони досягли: ми отримали заяву з боку керівника Інституту національної пам'яті України про те, що ексгумації триватимуть. Тобто поляки, принаймні, на цьому треку отримали те, що хотіли. І зараз головне, аби ці ексгумації відбувалися належним чином і документувалися ті злочини, які будуть виявлятися надалі.

Згодом мені хотілося б, хоча я не впевнений, чи це справді станеться, щоб цю тему було передано історикам для оцінки подій, що мали місце на Волині.

11 липня переміг не здоровий глузд, а прагматизм

Керівник Офісу президента нещодавно висловив думку, що Польща може вжити непродумані ескалаційні заходи до 11 липня, в день вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії. Як видно, цих дій не сталося. Що стало причиною? Можливо, переміг раціональний підхід?

У мене є відчуття, що переміг прагматизм, а не здоровий глузд. Тобто чекати перемоги здорового глузду нам ще доведеться. Але принаймні те, що зараз ескалювати цю тему невигідно, стало зрозуміло і з боку України, і з боку Польщі. Польща, як я вже казав, це і втрачені шанси потенційно брати участь у відновленні України, і втрачені безпекові шанси. Для України ж треба пам'ятати про той аргумент, що Польща як держава-член Європейського Союзу, причетна до рішень щодо відкриття нових кластерів, щодо відкриття і закриття переговорних розділів, щодо членства України в Європейському Союзі в цілому. І тут ми теж маємо трохи стишувати свою риторику, тому що з одного боку так, ми маємо право на своїх героїв, це було неодноразово підкреслено українською стороною. З іншого боку, ескалювати зараз на цьому етапі, коли Польща може там виступити гравцем з голосом вето, замість того ж самого Віктора Орбана, напевно, теж не варто.

"Якщо польська поліція не зреагує оперативно, 12 липня можуть статися непередбачувані ситуації."

Шановний Сергію, на початку ви згадали про марш, запланований на 12 липня. Які можуть бути потенційні ризики, і чи пов’язані з цим маршем офіційні особи, про яких ми говорили?

Ні, офіційні представники не мають жодного відношення до цього маршу. Його ініціатором виступає Гжегож Браун, який нещодавно активно проявив себе в усіх конфліктах, пов’язаних з Україною. Він брав участь у справі з українським зерном і загалом має репутацію консервативного політика з тенденціями до антисемітизму та ультраконсерватизму.

Так ось його ідея полягає в тому, щоб провести цей марш у Варшаві для того, щоб відзначити річницю трагедії, яку в Польщі називають різнею. Примітно те, що напередодні він відзначився ще одним скандалом з єврейським населенням Польщі, тобто він виступає не суто проти українців, він ще влаштовує скандали з євреями, тож можна віднести його не лише до антиукраїнських політиків, але й до антисемітів.

Такі марші, як правило, включають до своїх рядів прихильників радикальних сценаріїв, тому я не виключаю там інцидентів, які могли би виникнути, скажімо, з автами на українських номерах або з атаками на українців, якщо поліція Польщі буде діяти недостатньо швидко.

Нагадаю, що, по суті, Браун є політиком, який очолює партію "Конфедерація Корони Польської", і ця партія є навіть більш радикальною за "Конфедерацію", про яку ми багато чули. Вона, по суті, відкололася від неї. Тому це дійсно тривожні дзвіночки.

Проте в майбутньому це може стати ще більш занепокоєнням. Якщо підтримка Гжегожа Брауна продовжить зростати, є ймовірність, що партія "Право і справедливість" почне зміщуватися вправо, намагаючись конкурувати за голоси виборців у крайньому правому сегменті політичного спектру разом із Брауном.

Врешті-решт, ми спостерігаємо, що навіть представники партії, які займають посади в уряді, такі як Косіняк-Камиш, також схильні до використання антиукраїнських наративів. Хоча цього разу він проявив стриманість, його увага зосереджена на аналогічному електораті — зазвичай це консервативні, праві, сільські жителі. Тому подібна риторика може періодично з'являтися у деяких політиків з чинної правлячої коаліції. Проте сподіваємось, що 12 липня обійдеться без насильства.