Перші бізнес-ланчі і створення знаменитої котлети: гастрономічні традиції Києва на початку XX століття (фото)

Багаті та менш заможні кияни, а також туристи столиці насолоджувались стравами італійської та французької кухонь, смакуючи при цьому ароматну каву.

За десятиліття до появи першого стадіону в Києві, столиця вже активно впроваджувала європейські традиції. На вулицях Хрещатика та Думської площі розкривалися кав'ярні та ресторани, де відвідувачі могли насолодитися стравами з стерляді, чорної ікри, фісташкового морозива та ананасів. Ці тропічні фрукти, до речі, вирощували неподалік — в теплицях Білої Церкви, де ще на межі XIX століття на столі графині Олександри Браницької подавали не менше 15 різновидів фруктів і ягід.

Меню ресторанів в Києві було різноманітним та вишуканим. Серед російської та французької кухні, були заклади з польською, грецькою, єврейською. Саме тоді, на початку 1900-х, у Києві з'явився рецепт легендарної котлети по-київськи. У 1937 про цю страву писали в газеті в Чикаго.

Популярні були кав'ярні. Науковець Володимир Вернадський у щоденнику писав, що на Харківському вокзалі в "паштетній" зміг перекусити кавою, сиром, олією та хлібом.

Каву смакували не лише в буфетах вокзалів, а й у розкішних кав'ярнях. Найбільш популярною стала "Семадені" на Хрещатику, де до напою подавали фірмові десерти, мигдалеві драже, шоколадні цукерки, каштани в сиропі, американські ананаси, різноманітні сорти шоколаду з альпійським молоком, а також унікальні м'ятні льодяники з травами. Часто тут можна було побачити Миколу Лисенка з ананасами, вкритими вершками, або Костянтина Паустовського, що насолоджувався фісташковим морозивом.

Можна було скуштувати торти з морозива, каву та ще рідкісний на той час кефір. Для урочистостей замовляли багатоярусні торти вигадливих форм із розкішним оздобленням, солодкі кошики з квітами, а також піраміди й букети, складені з цукерок.

Більш демократичний заклад "Франсуа" на вулиці Фундуклеївській, 17, радував відвідувачів теплими пончиками, фаворками (смаженими печивом у формі метеликів) та марон гляссе (каштани в цукровому сиропі), а також фруктами в цукрі та смачною кавою.

У той час ресторани повинні були пропонувати щось більше, ніж просто їжу. Десь гості могли насолодитися свіжими газетами, десь – зіграти в більярд, а в кафешантанах звучала жива музика. Заклади з живим виконанням пісень користувалися популярністю та стали одними з перших, хто запровадив концепцію бізнес-ланчів. Наприклад, у кафешантані "Шато ле Флер" можна було придбати абонемент на обіди протягом місяця, обираючи з 3, 4 або 5 страв. Цим сервісом активно користувалися купці та чиновники, які працювали неподалік.

Раніше "Телеграф" ділився інформацією про те, яким було вигляд Золотих Воріт у Києві. Архівне фото демонструє цей історичний об'єкт до проведення великої реконструкції в 80-х роках.