Перун у підземеллі та християнство в правових нормах: як насправді відбувалося хрещення Русі - На заслуженому відпочинку.

Хрещення Русі часто уявляють як одномоментну подію: один князівський указ -- і весь народ у водах Дніпра стає християнським. Проте реальна історія була куди складнішою, драматичнішою та тривала століттями. За офіційним хрещенням стояв спротив, людський страх перед змінами та зародження унікального феномену двовір'я, коли старі боги просто змінили свої імена. До Дня Хрещення Русі ми поговорили з вчителькою історії Іванною Гончар про те, чому князь Володимир наважився на цей крок, як нова віра зламала старий побут і чому відгомін язичницьких традицій ми зберігаємо й досі.

* Політичний стратегічний підрахунок замість чудес: Відмова князя Володимира від язичницьких вірувань та прийняття православ'я обумовлювалися не тільки релігійними причинами, а й, головним чином, потребою зміцнити центральну владу та інтегрувати Русь у міжнародну спільноту.

* Прихований опір і двовір'я: Процес переходу до християнства тривав кілька десятиліть і був сповнений повстань. Зусилля з повного знищення давніх вірувань виявилися невдалими, що призвело до цікавого явища двовір'я — поєднання язичницьких традицій (таких як Купала і Коляда) з християнськими святковими ритуалами.

* Цивілізаційний стрибок: Хрещення радикально змінило побут предків (утвердження моногамного шлюбу, поява шкіл та нового календаря) і стало потужним поштовхом для розвитку писемності, архітектури та європейської інтеграції держави.

Коли святкують день Хрещення Русі-України?

В Україні офіційно святкують День Хрещення Київської Русі-України 15 липня. Це свято пов'язане з пам'яттю рівноапостольного князя Володимира.

До проведення церковної реформи та переходу на новоюліанський календар, цей день святкували 28 липня. Однак, з 2024 року дата була перенесена на 13 днів раніше – на 15 липня.

Офіційно роком, коли Русь прийняла християнство, вважається 988 рік. У цей час князь Володимир Святославович сам прийняв християнську віру і проголосив її державною релігією, організувавши масштабне хрещення мешканців Києва у водах Дніпра.

У які вірування були у первісних жителів українських територій?

Історія вірувань на українських землях почалася задовго до Русі. Перші люди вірили, що душу мають дерева, річки, каміння та інші явища природи, поклонялися тваринам і використовували магічні обряди. Про це свідчать знахідки на Кам'яній Могилі та стоянці Мізин на Чернігівщині.

Вам може бути цікаво: Невідомі аспекти Хрещення Київської Русі-України.

Пізніше на цій території оселилися трипільці, що шанували Богиню-Матір, а згодом тут проживали скіфи, сармати та кіммерійці. У Причорномор'ї також виникли грецькі колонії, які мали своїх божеств. Таким чином, українські землі з давніх-давен стали місцем злиття різних культур і релігійних традицій.

Чому язичництво не було єдиною вірою

Часто виникає враження, що всі слов'яни шанували однакових богів. Однак насправді це зовсім не так.

Безумовно, релігія не об'єднувала всіх слов'ян. Кожне плем’я мало своїх богів. Для деяких найважливішими були Перун, для інших – Сварог, Дажбог або Велес. Окрім них, люди також вірять у домовиків, русалок, лісовиків та інших духів, які могли як допомагати, так і заважати людям, - зазначає Іванна Гончар.

Чому Володимир вирішив залишити віру в традиційних богів?

У завершальний період Х століття Русь перетворилася на могутню державу, однак численні племена продовжували існувати згідно зі своїми традиціями та шанували різних богів. Князь Володимир, прагнучи об'єднати вірування, спробував модернізувати язичництво, впровадивши спільний пантеон, в центрі якого стояв Перун. Проте ця ініціатива не принесла очікуваних результатів.

- Навіть модернізоване язичництво продовжувало гальмувати процес державотворення, не зміцнювало владу князя та ускладнювало зв'язки з християнськими країнами. Тому перехід від політеїзму до монотеїзму став життєвою необхідністю, - зазначає історик.

Легенда про обрання віри та справжні мотиви.

У "Повісті минулих літ" Володимир зустрівся з делегаціями різних релігій, зокрема ісламу, юдаїзму, католицизму та православ'я. Після цього він надіслав своїх послів, щоб ті ознайомилися з їхніми церковними обрядами. Найбільше їх вразив Константинополь, де, за свідченням літопису, люди "не могли зрозуміти, чи перебувають на небі, чи на землі".

Однак історики стверджують, що ключовими факторами стали політичні обставини. Княгиня Ольга вже прийняла християнство, а Русь підтримувала міцні зв'язки з Візантійською імперією, що відкривало нові горизонти для розвитку держави.

Хрещення відбулося не так спокійно, як це описується в літературних джерелах.

Літописи свідчать про те, що хрещення відбулося як велична подія, проте справжня ситуація була набагато складнішою. Язичницькі кумири були знищені, Перуна скинули в Дніпро, а населення закликали прийти на обряд хрещення за велінням князя.

- Нестор-літописець дуже урочисто описує процес хрещення, але він дивився на події очима влади. У багатьох регіонах опір тривав ще десятиліттями. Люди таємно молилися старим богам, а язичницькі повстання спалахували навіть через сто років після офіційного хрещення Русі, - говорить Іванна Гончар.

Чому язичницькі вірування збереглися попри розповсюдження християнства?

Повністю викорінити давні вірування не вдалося. Тому багато народних обрядів поступово поєдналися з новою вірою. Так виникло двовір'я.

Колядування, Купала, Зелені свята, Провідна неділя, Медовий і Яблучний Спаси мають язичницьке коріння, хоча згодом отримали християнське пояснення. Навіть окремі божества ніби "перейшли" у нову традицію: риси Перуна народ пов'язав із пророком Іллею, а Мокоші - зі святою Параскевою.

Як нова віра змінила повсякденне життя

Після хрещення Русі поступово утвердилися моногамний шлюб, церковне вінчання, сповідь і пости. При монастирях відкривалися школи, поширювалися християнські імена, змінювалися поховальні обряди, а церковний календар став орієнтиром для життя громади. Водночас багато народних традицій не зникли, а органічно поєдналися з новою вірою.

Прийняття християнства також допомогло зміцнити княжу владу, об'єднати державу та відкрити Русі шлях до повноправних відносин із європейськими країнами.

Разом із новою вірою розвивалися писемність, освіта, книжна справа, храмове будівництво, мозаїка, фресковий живопис та іконопис.

А що, якби Володимир не прийняв християнство для Русі?

Історія не підпорядковується умовному способу, тому дати точну відповідь на це питання неможливо. Однак історики висловлюють кілька ймовірних варіантів розвитку подій.

Якби Русь не прийняла християнство, їй було б важче з'єднати різні племена та встановити рівноправні стосунки з християнськими країнами Європи.

Якби ж Володимир обрав іншу релігію - наприклад, католицизм, іслам чи юдаїзм, - Русь могла б увійти до зовсім іншого цивілізаційного простору. Та більшість істориків сходиться на думці: наприкінці Х століття державі вже була потрібна єдина релігія, а вибір православ'я визначив її розвиток на століття вперед.

Наші спеціалісти

Іванна Гончар -- вчителька історії у Літинському ліцеї №2 на Вінниччині. Досліджує історію України та популяризує її серед молоді.