На Хрещатику курсували тролейбуси: у соціальних мережах опублікували історичне зображення центру Черкас.

Назва Хрещатик в усьому світі міцно асоціюється з Києвом - саме так називається головна вулиця української столиці. Втім, ця назва не ексклюзивна. Так само називається і центральна вулиця Черкас.

Про історію черкаського Хрещатика можна дізнатися з видання "Черкаський хронограф". Хоча його минуле не таке насичене подіями, як у київського аналога, воно все ж заслуговує на увагу та цікаве.

Перші свідчення про цю вулицю датуються 1879 роком. На той час вона носила ім'я Дахнівська. Однак у 1893 році її перейменували на Дубасівську. Це було зроблено в Черкасах на честь градоначальника Москви Федора Дубасова. Можливо, таким чином місцева адміністрація прагнула вшанувати його внесок у Російсько-турецьку війну.

У 1908 році вулицю розділили на дві частини. Ділянка, що простягалася до Парадної вулиці (тепер Остафія Дашковича), отримала ім’я Дахнівська, тоді як інша частина залишилась відомою як Дубасівська. Однак на цьому зміни не закінчилися. У період з 1916 по 1919 рік перша частина була перейменована на Миколаївську через її близькість до Свято-Миколаївського собору. У 1919 році обидві частини знову об’єднали під назвою вулиця Урицького, на честь більшовика Михайла Урицького, який був родом з Черкас. Під час окупації німецькими військами вулиця носила назву Українська, а в 1992 році їй повернули історичну назву Хрещатик, яка, можливо, використовувалася ще раніше для всього навколишнього району, аналогічно київському Хрещатику.

Черкаський Хрещатик, як і належить головній вулиці, завжди виконував роль ділового, комерційного, адміністративного та фінансового осередку міста. Тут можна було знайти безліч магазинів, банків, державних установ, готелів та кінотеатрів. Серед архітектурних шедеврів виділяється особняк Адріана Щербини, зведений у 1892 році, який був головою грабарської артілі. Багато мешканців міста знають його як будівлю РАГСу. Неподалік, на місці сучасної школи №17, у 1904 році діяла приватна жіноча гімназія Самойловської, що складалася з трьох одноповерхових будівель. У центральному корпусі знаходився басейн із фонтаном. Після революційних подій тут була відкрита фабрично-заводська семирічна школа.

На місці нинішнього Будинку вчителя раніше розташовувалася стара церква старообрядців, зведена за фінансової підтримки підприємця Каурова. У 1950-х роках будівлю перетворили, адаптувавши її під вимоги навчального закладу, який і досі функціонує в цьому приміщенні.

Звісно, на головній вулиці міста можна було знайти безліч банківських установ. У часи царювання найбільшими з них були Громадський, Орловський та Мінський банки. Будівля Громадського банку, яка була збудована у 1914 році за проектом Владислава Городецького, збереглася до сьогоднішнього дня. З напису на фасаді можна дізнатися, що ця споруда була зведена на честь 50-річчя банку в Черкасах ("1864-1914"). Вона розташована за адресою Хрещатик, 251, і нині в її стінах працює редакція газети "Черкаський край".

Якщо пройти Хрещатиком далі, можна побачити Черкаську філармонію, будівлю якої звели у 1950-х роках. Раніше на її місці був заїжджий двір із двоповерховим готелем, де зазвичай зупинялися селяни, що привозили товари на центральний ринок Черкас.

Наступним на нашому шляху є один із знакових об'єктів Черкас – готель "Слов'янський", раніше відомий як "УкрСоцБанк", або просто Блакитний палац. Цей казковий будинок неодноразово змінював свій колір, перш ніж отримати свій теперішній вигляд. Цікаво, що на старих фотографіях будівлі можна помітити унікальну контактну мережу – раніше по цій вулиці курсували тролейбуси.

Далі, під номером 225 на Хрещатику, розташований маєток підприємців Тиверовських, який був зведений у 1912 році. Перед революцією на першому поверсі функціонували аптека, магазин та казино, тоді як на другому розташовувався міський комерційний банк. Поруч можна знайти квартал, обмежений бульваром Шевченка, Хрещатиком, а також вулицями Дашкевича і Вишневецького. Раніше тут існував міський ринок. Єдиною будівлею, що збереглася з тих часів, є Рибні ряди, спроектовані Владиславом Городецьким. Їх було побудовано у 1909 році під час чергової реконструкції ринку.

Ще одна архітектурна пам'ятка черкаського Хрещатика – будівля Цибульських, яка сьогодні функціонує як музей "Кобзаря". Зведена у 1852 році, вона стала першою багатоповерховою спорудою в Черкасах. На сьогоднішній день це, напевно, найстаріша будівля в місті. Відзначається тим, що саме тут зупинявся видатний поет Тарас Шевченко.

На території, де раніше стояв "Юний технік", колись функціонував торгівельний дім підприємців братів Тиверовських та Зільбермана разом із їхніми синами. Якби ця архітектурна споруда збереглася до наших днів, вона могла б стати гідним суперником Блакитному палацу та особняку Щербини. Проте її спіткала трагічна доля: під час серпневих погромів денікінців наприкінці 1919 року будівлю знищили. Пізніше залишки були повністю демонтовані, а в 1955 році на цьому місці звели житловий будинок, в якому згодом відкрили "Юний технік".

Через дорогу, на місці сучасного медичного коледжу, до революції стояв будинок купця першої гільдії Абрама Житомирського. Він звів його приблизно в той самий час, що й Цибульські свою садибу навпроти. У цій будівлі розміщувалися Черкаський об'єднаний банк і великий суконно-мануфактурний магазин.

У середині кварталу, обмеженого сучасними вулицями Вишневецького та Святотроїцькою, в 1902 році підприємець Іван Яровий збудував театральну споруду. На жаль, під час революційних подій ця будівля була знищена внаслідок пожежі. Проте це не була єдина власність Ярового на Хрещатику. У сусідньому кварталі він придбав земельну ділянку площею 1,5 гектара, де заснував комерційний парк "Сад Ярових", оснащений електричним освітленням, що на той час вважалося справжнім технічним досягненням.

На місці нинішнього кінотеатру "Салют" колись розташовувалася будівля з компактним концертним залом, а поруч існував маленький цирк. З сусіднього парку доносилися звуки військових маршів, які виконували оркестри різних полків. У парку також діяла бібліотека, але не та, що тепер носить ім'я Лесі Українки, а також біоскоп — пристрій, який показував серії зображень, створюючи ілюзію руху.

Навпроти парку й досі стоять три старовинні будинки, які відомі під назвою комплекс Школьникова. Хоча нині вони мають занедбаний вигляд, ці споруди, як і подібні їм, дають можливість зазирнути у Черкаси столітньої давнини. Комплекс належав єврейському купцеві першої гільдії Шмерку-Мордуху Школьникову. На фронтоні головної будівлі збереглися лише дві цифри - "18...", тож точний рік її зведення залишається невідомим. Будинок з'єднується арками з двома іншими будівлями, зведеними у 1901 та 1909 роках. У 1916-1917 роках тут розташовувалося Комерційне і Громадське зібрання, де проходили ділові зустрічі, бали, концерти для міської еліти, а також аматорські театральні вистави.