Польські комерсанти ворожнечі

Нацисти визначили євреїв як своїх ворогів, комуністи націлилися на багатіїв, а польські праві звернули свою агресію на українців. Ненависть до українського народу, яка накопичувалася роками, перетворилася на інструмент політичної вигоди. Замість того, щоб займатися подоланням історичних травм, польським політикам стало вигідніше експлуатувати ці травми минулого, спираючись на польський комплекс жертви.

Тут все частіше лунають скарги на те, що ставлення поляків до українців стало гіршим. Можливо, не варто було підживлювати антиукраїнські настрої?

Дійсно, ставлення поляків до українців суттєво покращувалося після певних подій, а потім обов'язково погіршувалося.

На графіку - багаторічні дослідження варшавського Центру досліджень суспільної думки. Що вони показують?

Після відновлення незалежності України у 1991 році переважна більшість поляків ставилася до українців негативно (65-66%), і лише 9-12% - позитивно: українці не виглядали "сексі" - бідна країна з великою злочинністю. Ну, і не забуваймо про важку спадщину спільного минулого.

На початку 2000-х років спостерігався тренд до зростання позитивних оцінок: українці поступово відновлювали економіку, покращували рівень життя, а також важливими подіями стали відновлення Цвинтаря орлят у Львові та спільна заява двох парламентів щодо трагічних подій на Волині, що також суттєво вплинули на це.

У 2004 році Помаранчева революція справила сильне враження на поляків, і багато з "апостолів Солідарності" встигли проявити свою підтримку українському народу на помаранчевому майдані. Проте згодом виникло "розчарування", але згодом "крига скресла".

Аж раптом щось сталося у 2007 році і ставлення поляків до українців знову різко покращилося.

Польські ЗМІ були впевнені, що 18 квітня 2007 року - це виключно досягнення української сторони. У цей день Мішель Платіні оголосив, витягнувши картку з написом "Польща та Україна", про те, що ці дві країни стануть спільними господарями ЄВРО 2012.

Однак згодом український народ підтримав кандидатуру Януковича, що призвело до певного розчарування.

У відповідь на Революцію Гідності в Польщі виникла нова хвиля підтримки українців. Однак, як це зазвичай буває, ці почуття не протрималися надто довго.

Невдовзі після цього польські праві почали активно піднімати питання "відповідальності" українців за минулі гріхи, при цьому, здавалося б, забуваючи про власні прорахунки. Протягом всього періоду правління партії PiS (Prawo i Sprawiedliwość) ми стали свідками численних маніпуляцій щодо історичних образ. Політика польських правих зводилася до того, щоб максимально використати історію складних відносин між поляками та українцями у своїх інтересах.

Польські праві політики перешкодили зусиллям українців щодо налагодження діалогу про спільне минуле. Це проявилося у закритті Польсько-українського форуму істориків, ініційованого Українським інститутом національної пам'яті, внесенні поправок до законодавства, яке регулює діяльність Польського інституту національної пам'яті, а також у спробах легалізувати порівняння ідеології ОУН з нацизмом і комунізмом. Додатково, були зафіксовані дії, які призвели до погіршення відносин з українською стороною, що також було ініційовано Польським інститутом нацпам'яті.

До цього доклалася міграційна криза у Європі. Польщу також охопила хвиля ксенофобії, яка погіршила ставлення до всіх іноземців. І все це разом призвело до кількох провалів на графіку: симпатії поляків до українців зменшувалися, антипатія - зростала.

Початок масштабної агресії Росії проти України викликав потужний сплеск співчуття серед усіх небайдужих громадян Польщі. В умовах таких подій підтримка дій РФ виявлялася лише з боку явно проросійських груп.

У 2023 році ми стали свідками історичного рекорду: 51% громадян Польщі висловили позитивне ставлення до українців.

А потім на сцену знову вийшли ті, хто живе ненавистю, розповідаючи вигадки про "отруйне українське зерно" та те, що "українці ніколи не вибачалися за Волинь". До цих професіоналів ненависті приєдналися представники правлячої коаліції, які знову почали повторювати застаріле гасло: "З Бандерою ми вас до ЄС не пропустимо!"

Популярний жарт, що гуляє в мережі: "Чим пошуковик Google відрізняється від України? – У Google історія довша!" Спостерігаються спроби деяких поляків зменшити значення внеску українців у світову історію, які набирають популярності. Проблема полягає в тому, що багато поляків навіть не усвідомлюють, як такі висловлювання сприймаються з української точки зору. Адже під час боротьби з нацизмом на території сучасної Польщі загинуло близько 700 тисяч українців, тоді як загальні втрати польських військових за весь період Другої світової війни становили 240 тисяч.

У Другій світовій війні польське військо капітулювало через 28 днів після початку агресії. Українці стримують агресивні спроби найбільшої армії в Європі вже 11 років, а сценарій "Київ за три дні" провалився три роки тому. З цієї перспективи "хіханьки" деяких жартівників у Польщі виглядають як блюзнірство: адже з української перспективи нині - поляки за свою незалежність і не боролись.

Наразі продавці ненависті користуються популярністю по всьому світу. Легше спростити складні ситуації, звинувативши у всьому ворогів.

Нацисти визначили євреїв своїми ворогами, комуністи — багатих, а польські праві — українців. За роки ненависть до українців стала потужним політичним ресурсом.

Замість того, щоб працювати над вирішенням травм минулого, польським політикам стало зручніше експлуатувати ці травми. Вони використовують польський комплекс жертви на свою користь.

Навіть деякі польські праві почали називати це "політикою гієни", маючи на увазі висловлювання очільників теперішньої урядової коаліції та забуваючи, що саме їх політична сила роками працювала над тим, щоб перетворити ненависть до українців у політичний товар.

Спроби представників правих сил у Польщі "шкодувати" через погіршення ставлення поляків до українців нагадують "крокодилячі сльози": це, в першу чергу, результат ваших висловлювань і дій.

Мине деякий час, і хід актуальних подій знову вплине на сприйняття українців у Польщі.

Перемога українського народу над Росією викликала б новий сплеск поваги з боку поляків до українців. Але незабаром знову з'являться ті, хто сіє ненависть, прагнучи здобути собі кілька місць у парламенті або навіть президентське крісло.

На сьогоднішній день цей графік демонструє, що підвищення симпатій поляків до українців, як правило, стало наслідком історичних досягнень українців. Всі ж негативні моменти пов'язані з агресивною і безпідставною діяльністю ненависників у Польщі, яких часто підбурював до активності Кремль.