о. Яків Шумило, ЧСВВ - місто Ватикан
"Довіра не є простим наївним оптимізмом, а сміливим вибором, що виникає з глибокого розуміння реальності, яке зберігає надію навіть у найскладніші часи", - зазначив о. Роберто Пазоліні, капуцин, під час проповіді, виголошеної в п'ятницю, 13 грудня 2024 року, для Святішого Отця та Римської курії в залі Павла VI. У своїй другій проповіді під назвою "Двері довіри" він розглянув приклади поведінки юдейського царя Ахаза, римського сотника та святого Йосифа Обручника.
Обговорюючи царя Ахаза, отець Пазоліні підкреслив, що цей монарх не покладався на Бога. Замість того, щоб залишитися в Єрусалимі, як це радив пророк Ісая, він обрав укласти союз з Ассирією, підпорядкувавшись їй. Проповідник зауважив, що Ахаз не вірив у Боже провидіння, проте, попри це, Бог не відвертається від нього, а навпаки: момент його недовіри стає приводом для пророцтва про Еммануїла: "Ось дівиця зачне, і народить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл" (Іс. 7,14).
Отож, за словами о. Пазоліні, Бог залишається близьким до нас навіть тоді, коли ми виявляємось негідними довіри. "Бог поважає нашу свободу і радіє, коли ми використовуємо її, щоб уподібнитися до Нього. Він поважає цю свободу навіть тоді, коли ми вирішуємо замкнутися в собі і в егоїзмі, - зауважив проповідник. - Однак, якщо ми відвертаємося від Його погляду, Бог не може відвернути Свого погляду від нас".
Говорячи про римського сотника, о. Пазоліні зауважив, що він, хоч був поганином, однак вирішує довіритись Ісусові і просить Його зцілити свого хворого слугу. Ба більше, він намагається не завдавати Христові неприємностей з огляду на ритуальні особливості юдаїзму, кажучи: "Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає" (Мт. 8,8), що виражає велику довіру до Бога.
Крім того, довіра сотника, зазначив проповідник, є проявом людяності та "сильним нагадуванням для нас і для наших шляхів віри", на яких ми часто опиняємося "закритими, недовірливими і егоїстичними". Тому бути віруючим ніколи не може призвести до зменшення, але завжди і тільки до "помноження нашої людяності і збільшення нашої любові".
Отже, віра в Бога та турбота про інших тісно переплетені між собою. Це означає, що ми повинні "всім серцем прагнути зрозуміти відчуття іншої людини", слідуючи за Господом, який ніколи не залишає нас у важких ситуаціях, "навіть у моменти, коли ми грішимо", адже "він є світлом, що постійно сяє, навіть у найглибшій темряві".
Проповідник Папського дому звернув увагу слухачів на постать святого Йосифа, якого Папа Франциск називає "символом довіри". Він підкреслив, що, попри свою спантеличеність через неймовірну вагітність Марії, святий Йосиф не виявляє злості, не утікає, а навпаки, залишається поруч, підтримуючи найвразливіших: Діву Марію та дитину. За словами отця Пазоліні, покладаючись на Господа, він усвідомив важливу істину: необхідно любити більше, ніж він міг би собі уявити.
Приклад Йосифа залишається актуальним і для нас, коли ми опиняємося в складних ситуаціях, охоплені панікою або гнівом, ми не зупиняємося, щоб подумати, а лише намагаємося уникнути проблеми, боячись "подивитися реальності в обличчя". Однак найбільш справжнім актом справедливості буде "не виправлення того, що нас дратує або не подобається, але в спробі змінити себе, переформувати наші очікування відповідно до потреб або труднощів тих, хто нас оточує".
На завершення, о. Пазоліні підкреслив, що, як і святий Йосиф, у найскладніші та найтемніші періоди нашого існування, коли нам здається, що ми втрачаємо щось надзвичайно цінне, Бог завжди освітлює наш шлях, спонукаючи нас до творчості та навчаючи не відмовлятися від своїх прагнень, а жити ними в новому світлі.
#Стародавній Рим #Боже. #Юдаїзм #Пророк #Язичництво #Справедливість (чеснота) #Єрусалим #Гріх #Проповідь #Пророцтво #Яків #Віра #Ритуал #Пресвята Богородиця #Ватикан #Ікона #Ахазе! #Монарх #Егоїзм #Божественне провидіння #Ассирія #Римська курія #Васал #Орден Братів Менших Капуцинів #Книга пророка Ісаї #Ісайя #Папа Павло VI #Господь #Папа Франциск
