П'ять років після жахливого теракту в Ганау: які уроки ми винесли?

Трагедія, що сталася в Ганау у лютому 2020 року, призвела до загибелі дев'яти людей, більшість з яких мали міграційне походження. Незважаючи на цю жахливу подію, у землі Гессен спостерігалося збільшення підтримки правопопулістської партії АдН.

19 лютого 2020 року в Ганау, неподалік Франкфурта-на-Майні, стався жахливий теракт, здійснений стрільцем з ультраправими та расистськими переконаннями. Зловмисник націлився на заклади, пов'язані з мігрантами, внаслідок чого загинули дев'ять осіб, а ще семеро отримали поранення. Після цього він застрелив свою матір, а потім вчинив самогубство, використавши той же вогнепальний засіб.

Незадовго перед здійсненням нападу зловмисник переглядав різноманітні відео на YouTube, серед яких були також виступи Бйорна Гекке, одного з ключових діячів ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) та лідера її осередку в Тюрингії, якому суд дозволив офіційно використовувати термін "фашист".

Через п'ять років мати одного із загиблих каже, що Німеччина робить недостатньо для запобігання подібних трагедій у майбутньому. Серпіль Теміз Унвар втратила того дня 23-річного сина Ферхата.

"Ця жахлива подія викликала значний резонанс у суспільстві, що стало можливим, зокрема, завдяки невтомній боротьбі постраждалих сімей, які прагнули, щоб їхні голоси були почуті", - зазначає Унвар у бесіді з DW. "Ці зусилля, а також підтримка, проявлена багатьма людьми, призвели до того, що суспільство цього разу об'єдналося більшою мірою, ніж у подібних ситуаціях у минулому. Однак зусиль окремих осіб, як би важливими вони не були, недостатньо для радикальних змін у суспільстві", - додає вона.

Незабаром після нападу Унвар запустила просвітницький проєкт, назвавши його на честь свого загиблого сина, з метою боротьби з расизмом. У місті з'явилися й інші соціальні та політичні проєкти. У багатьох випадках їх заснували - або підтримали - сім'ї та друзі загиблих, які прагнули виявити помилки, що призвели до кровопролиття, зберегти спогади про своїх близьких і привернути увагу до проблеми расизму в німецькому суспільстві.

До 2026 року в Ганау на одній з площ буде встановлено пам'ятник, на якому увічнять імена дев'яти загиблих: Гекхана Гюльтекіна, Седата Гюрбюза, Саїда Несар Хашемі, Мерседес Кірпач, Хамзи Куртовіча, Вілі Вьорела Пеуна, Фатіха Сарачоглу, Ферхата Унвара та Калояна Велкова. Цю площу перейменують на Площу 19 лютого. Монумент планують розмістити поряд із Будинком демократії та різноманіття, створеним як простір для діалогу, освіти та вшанування пам'яті. Завершення будівництва цього закладу заплановано на наступний рік.

Теракт у Ганау не є єдиним інцидентом. За підрахунками фахівців, з моменту возз'єднання Німеччини внаслідок нападів ультраправих загинуло понад 200 осіб. Хоча Німеччину часто відзначають за її пам'ятну культуру щодо Голокосту та злочинів націонал-соціалістів, багато людей вважають, що в повоєнний період країна виявила меншу готовність боротися з численними випадками насильства, що виникає на расовому ґрунті.

До критиків німецької культури пам'яті належить і Фуркан Юксель, учасник Коаліції за плюралістичний суспільний дискурс і педагог, який працює у сфері історії та політики. "Я думаю, що цей образ Німеччини як нації, яка винесла для себе уроки з Другої світової війни й успішно залишила своє минуле позаду, дещо оманливий", - каже він DW.

Директорка центру документації історії націонал-соціалізму в Мюнхені, Мірьям Цадофф, акцентує увагу на важливості усвідомлення зв'язку між історичними подіями та сучасністю Німеччини. "Необхідно продемонструвати спадкоємність, оскільки існують люди, які стають жертвами тієї ж самої ідеології, і іноді вони навіть походять з однієї родини, як у випадку Мерседес Кірпач, чий прадід загинув в Аушвіці, а сама вона стала жертвою трагедії в Ганау," - зазначає Цадофф. Мерседес, 35-річна мати двох дітей, разом з іншими загиблими в Ганау, належала до ромської та синті громади, які зазнали жорстоких гонінь під час нацистського режиму.

"Ідея однорідного суспільства, яке сприймає себе німецьким, тоді як решта людей, які сповідують іншу релігію або є представниками іншої національності, залишаються чужинцями, - це продовження обох німецьких диктатур", - підкреслює співрозмовниця DW.

Читайте також: У західній частині Німеччини спостерігається збільшення ксенофобських тенденцій.

Коли уряд канцлера Олафа Шольца (Olaf Scholz) вступив у свої повноваження наприкінці 2021 року, у коаліційній угоді було зазначено, що Німеччина має намір розширити свою культуру пам'яті, звертаючи увагу на колоніальне та міграційне минуле. Офіційно Німеччина визнала себе країною іммігрантів лише в 1999 році. Проте, мігранти почали масово прибувати до Західної Німеччини ще в 1950-х роках, а до Східної – у 1980-х. Історія африканської громади в Німеччині налічує свої корені ще з XIX століття.

На півночі Німеччини, в містах Гамбург та Бремерхафен, вже функціонують два музеї, присвячені історії німецької еміграції. Проте перший в країні музей, який розкриває тему міграції до Німеччини, заплановано відкрити лише у 2029 році в Кельні. Цей заклад носитиме назву Документаційний центр і музей міграції до Німеччини (Dokumentationszentrum und Museum über die Migration in Deutschland, DOMiD). Ідея створення такого музею виникла з ініціативи турецьких мігрантів, яка була висунута наприкінці 1980-х років.

Пропозиції щодо розширення пам'ятної культури, які озвучила держміністерка та уповноважена уряду Німеччини з питань культури та медіа Клаудіа Рот у 2024 році, були в результаті відкладені через критику, зокрема, з боку керівників меморіальних комплексів, присвячених жертвам Голокосту. Вони висловили занепокоєння щодо можливого релятивізування Голокосту — систематичного вбивства близько шести мільйонів євреїв, а також сінті, ромів, політичних опонентів та інших груп, що було організоване нацистським режимом.

Проте в деяких соціальних інституціях ситуація починає змінюватися. Після трагічних подій у Мюнхені в 2016 році, коли загинуло дев'ять осіб, центр документування історії націонал-соціалізму в Баварській столиці розширив свою експозицію, включивши до неї матеріали про насильство з боку ультраправих у сучасній Німеччині. У 2024 році центр представив інсталяцію американської художниці Талії Фельдман під назвою "Ми тут". Ця робота є частиною її цифрового проекту, над яким вона наразі працює. Інсталяція вшановує пам'ять жертв ультраправого терору та поліцейського насильства за останні 40 років, зокрема трагедії в Ганау. Фельдман трактує свій проект як заклик до "активної пам'яті".

Досліджуйте також: У Німеччині спостерігається зростання як антисемітизму, так і ісламофобії. Які ж причини цього явища?

Фуркан Юксель висловив бажання бачити транснаціональні підходи до викладання історії в школах Німеччини, підкреслюючи необхідність визнання присутності расизму та правого екстремізму у всіх культурних контекстах. Педагог наголосив на важливості введення антидискримінаційної освіти як обов'язкового елемента підготовки вчителів у Німеччині, а також на потребі підвищення усвідомленості щодо структурного расизму у сферах, таких як освіта, правоохоронні органи та охорона здоров'я.

Крім того, Юксель розкритикував політичний дискурс у питанні міграції у зв'язку зі спірними пропозиціями АдН про "рееміграцію", планом депортації мільйонів громадян. Слід привернути увагу суспільства до того, що насильство правих є "не просто явищем, пов'язаним з окремими божевільними зловмисниками". "Насильство виникає не лише при оголенні зброї", - пояснив педагог.

Незважаючи на трагедію, що сталася в Ганау в 2020 році, ультраправий політичний рух "Альтернатива для Німеччини", частина якої визнана правоекстремістською, зайняв друге місце на виборах у Гессені в 2023 році, отримавши 18% голосів. У найбільшому місті регіону, Франкфурті-на-Майні, восени 2024 року виникла необхідність відновити 27-метровий мурал, присвячений пам'яті жертв Ганау, оскільки на ньому були намальовані свастика та руна "зіг", що використовувалася в нацистській Німеччині для ідентифікації загонів СС.

Батько злочинця неодноразово намагався зв’язатися з Серпіль Теміз Унвар, надсилаючи їй численні листи, незважаючи на судову заборону. У жовтні минулого року адвокат Унвар вимагав призначити йому 18 місяців тюремного ув’язнення. Проте суддя вирішив, що, хоча Ганс-Ґерд Р. (Hans-Gerd R.) "безперечно є расистом", покарання у вигляді ув’язнення не є виправданим. Схоже, що батько стрілка має намір продовжувати свої дії, але, як зазначає Унвар, "суспільству доведеться це терпіти".