РДК: чому російська ліберальна опозиція не має суттєвих відмінностей від імперських поглядів.

Поговоримо ще про Дениса Капустіна та загалом про РДК, порівнюючи їх з "добрим росіянами", які, з одного боку, ніби підтримують Україну, але водночас рішуче виступають проти війни та всього, що пов'язане з нацизмом.

ГОЛОВНЕ: У концепції "національної Московської держави", запропонованій "нациками", я вбачаю певні можливості для реалізації, хоч і сумніваюся в реальності такого сценарію. Натомість, в імперських "ліберальних" ініціативах не відчуваю жодних шансів на зміни. Для того, щоб кардинально трансформувати проект "Росія", необхідні збройні зусилля.

Ця позиція є дуже зручною для певних груп людей: "русскіх", "агресивно патріотичних" та "хороших русскіх" (хоча вже давно втратила сенс). Вони стверджують, що за Україною стоять різноманітні "нацисти", і тому "СВО" нібито є спробою (навіть якщо невдалою і засуджуваною) денацифікувати нас. Проте насправді це лише цілеспрямоване знищення України як антиімперського проєкту, що руйнує всі вигадані Росією основи її "історичного існування". Адже неможливо, щоб дві держави співіснували на одній історії та одному міфі. Одна з них у результаті має зникнути.

Щодо Капустіна (хоча він не єдиний у цьому) - він глибоко відчуває ненависть до російської влади, зокрема з ідеологічних причин, адже є антиімперіалістом. На певному етапі він усвідомив, що необхідно активно боротися з цим режимом, приєднавшись до ЗСУ зі зброєю в руках. Він спостерігав, як ті, хто намагався боротися ненасильницьким шляхом, навіть маючи значний вплив, ставали жертвами (як, наприклад, Нємцов і Навальний). Це цілком узгоджується з нашими інтересами: зменшення чисельності російської армії та прагнення до фрагментації Росії для створення національної російської держави "в історичних межах Москви та московського регіону".

Дійсно, в рядах РДК можна зустріти чимало так званих "нациків". Але це, насправді, єдиний можливий спосіб взаємодії між росіянами та українцями. Адже у таких "нациків" домінує не імперське, а національне мислення: "За свою державу, а не за імперію, що охоплює всіх". Вони не прагнуть створити "етно-Франкенштейн", штучний конгломерат з різноманітних елементів, яким Росія стала з часів Петра I, заперечуючи при цьому традиції, що становлять основу Московського царства.

А ті, хто не є нацистами, вперто сприймають Росію (разом із ліберальним проєктом "Прекрасна Росія майбутнього") виключно як імперію, що ґрунтується на викраденій історії та міфі про спільні корені з Києвом і Володимиром (з чим нам завдав шкоди Прокопович та інші). Вони розглядають лише територіальний аспект – величезну землю, інакше їм не уявляється. Вони прагнуть лібералізованої, демократичної та будь-якої іншої системи, але в межах масштабної мілітаризованої імперії, щоб отримати повагу. У такій імперії вони можуть продовжувати обслуговувати владу, заробляти гроші та подорожувати світом. Їм важко уявити російську національну державу в іншому форматі.

Оскільки в російській національній державі особи на кшталт Шендеровіча, Ходорковського, Навального, Невзорова та Чічваркіна не зможуть знайти собі місце, вони виступають проти цього сценарію. Українці, євреї та татари більше не матимуть можливості брати участь в обслуговуванні російського державного проекту, як це було протягом останніх трьох століть, коли вони допомагали придушувати свої власні народи.

Для таких осіб, як ХР, "українське питання" є лише моментом тимчасової підтримки. Вони не відрізняються від імперців у своїх поглядах. Для них сучасна та історична російська імперія є зразковою в усіх аспектах, за винятком недостатнього представництва "русскіх" у ключових сферах. Отже, потрібно лише зробити "русскіх" домінуючими в усіх галузях, щоб влада стала моноетнічною, а все інше могло функціонувати нормально.

До речі, Путін намагався цим маніпулювати. Проте він усвідомив, що спроби нав'язати "істинно російський" наратив (це видно на прикладах Чечні, Татарстану та інших регіонів) призводять до протилежного ефекту. Адже поняття "істинності" не сумісне з ісламом, іншими релігіями та різними способами життя. Протягом трьох століть території, населені племенами, що склали "русських", постійно опиняються в занепаді та безвиході. Це й сприяє виникненню "націоналістичних" настроїв.

Цікаво, що "національне питання" викликає значні суперечки серед росіян, незалежно від їхніх ідеологічних переконань. Чи можна вважати себе "русскім", якщо ти вихований у російських традиціях, говориш російською, сприймаєш російську культуру, але твоє коріння не пов'язане з ерзя, мокша чи іншими етнічними групами, а, наприклад, з татарським або єврейським походженням? Це питання, до речі, викликає чималий інтерес у коментарях до інтерв'ю Капустіна, де військові досягнення та позиції обговорюються зовсім не так активно.

Не забудьте підписатися на "Прямий" у Facebook, X, Telegram та Instagram!