Після богослужіння в переддень Різдва наші предки собиралися на Святвечір, аби спільно повечеряти та вітати один одного з народження Ісуса, -- ділиться Ніна Главацька, етнографка і старша наукова співробітниця Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. -- Святкове богослужіння відбувалося також уночі. А вранці, після церкви, родичі вітали тих, хто залишався вдома, виголошуючи: "Христос народився!", на що у відповідь звучало: "Славімо його!"
В народних традиціях Різдва живуть обрядодії, які пов'язані з цим святом. Після спільної молитви всі розговлялись. Піст закінчився і вже можна було їсти скоромне, яке готувалось раніше (але не подавалось на Святвечір): ковбаси, голубці, запіканки, смажені гуски-кури, свинину, а ще пироги, вареники з різною начинкою, заготовлені овочі тощо. На свято не снідали доти, поки не збереться вся родина після церкви, чекали, поки трапезу благословляв господар. Вся родина намагалася збиратися разом, ходили на кутю до родичів, кумів, вводночас не забували й предків. Наступний день за Різдвом -- День Марії, жінки особливо шанували її і не завантажували себе роботою в цей час. Здавна вважали, що Різдво оберігало рід, а як свято пройде, таким і рік буде.
У другій половині XIX століття на території сучасної України починають набувати популярності ялинки як різдвяні атрибути. На початку XX століття українські селяни традиційно відводили почесне місце в оселі Дідуху (снопу від жнив), але в Святвечір у заможних родинах вже прикрашали хвойне дерево. Сьогодні ялинка, будь то натуральна чи штучна, стала невід'ємною частиною наших святкових традицій.
Головною обрядодією свята здавна було колядування. Колядники -- "рокові" (від слова "рік") гості, вісники добра. Їх чекали з нетерпінням і щедро віддячували за різні побажання. Дітей, зокрема, обдаровували яблуками, горішками, книшами (спеціальними маленькими хлібами), бубликами. Вірили, чим більше колядників, тим щедрішим буде рік.
Читайте також: Коли в Україні колядують та кому це можна робити
У традиціях народу колядники виступають як посланці своїх предків. З цієї причини, щоб усе йшло добре, вони повинні відвідати кожну оселю і отримати певну матеріальну винагороду. Це є гарантією зв'язку між поколіннями та виявом пошани до пам'яті тих, хто вже покинув цей світ.
У більшості регіонів України колядування починається зранку на свято, хоча іноді це відбувається і на Святвечір або після обіду в день Різдва. Мелодії колядок звучать від Святого вечора до Щедрого вечора (31 грудня) або навіть до Водохреща (6 січня). Склад колядницьких груп варіюється: це можуть бути дівочі колективи (які співають увечері на Різдво, не заходячи до хати), парубочі, чоловічі, змішані або дитячі (які, навпаки, заходять до осель). Священнослужителі заохочують колядників відвідувати кожну хату, не залишаючи осторонь хворих, бідних, вдови чи сиріт. В Покутті діти починали колядувати вже на Святий Вечір, тоді як в колишній Гетьманщині, Слобідській Україні та Гуцульщині колядки лунали в перший день Різдва, після богослужіння. На Західному Поділлі колядували зранку другого святкового дня. Першими зазвичай були діти, які виходили колядувати на світанку в Різдво, коли ще темно, оскільки сутінки вважаються магічним часом. Частіше за все колядували хлопчики, адже за традицією, перші, хто входять до хати на великі свята, повинні бути представниками чоловічої статі ("полазники"), що приносять щастя домовласникам. Вони співали як поодинці, так і гуртом, виконуючи дитячі колядки та виголошуючи віншування.
У різдвяно-новорічній обрядовості хлопчик-полазник -- дух щедрого бога Ладо й достатку. Втілений в образі "благовісника" -- маленького хлопчика, він приносить родині щастя. В перший день Різдва полазники ходять до схід сонця вітати родичів чи найближчих сусідів зі святом. Вважалося, що до хлопчиків щедрий бог найбільш прихильний.
У перший день Різдва, ближче до вечора, хлопці виконували колядки, -- зазначає Ніна Главацька. -- Група колядників складалася з п'яти осіб: "Береза", "Звіздоноша", "Дзвонар", "Міхоноша" та "Запасний", який виконував роль помічника "Міхоноші". Ці колядники приходили до домівок, щоб співати колядки перед іконами. Старші хлопці використовували восьмикутну зірку, яка символізувала Різдво Христове і одночасно була астральним знаком новонародженого Сонця. Існували також варіанти з семикутною та шестикутною зірками, проте вони зустрічалися рідше. У Західній Україні зіркам надавали особливого значення, виготовляючи їх великими та з багатьма променями.
Колядували часто з різдвяною виставою -- вертепом. Вертепи могли бути лялькові, актори носили від хати до хати "шопку" -- одно- або двоповерхову скриньку, в якій розігрувалася вистава з багатьма діючими особами. Сюжет присвячений появі на світ Ісуса, якого народила від Святого Духа Марія (донька Анни та Йоакима, нащадка ізраїльського царя Давида). Марія, заручившись з теслею Йосипом з Назарету, прибула з ним до Віфлеєму. В печері, де свята родина зупинилась на ночівлю, Марія і народила Сина. Янгол сповістив про це пастухів, а Віфлеємська зірка вказала мудрецям зі Сходу про цю подію. Волхви прийшли в Єрусалим розпитати у царя Ірода про юдейського царя, чим і стривожили Ірода (боявся приходу Месії). Мудреці за допомогою світла зірки знайшли печеру з немовлям. Волхви прийшли до Ісуса з дарами (золотом, ладаном і смирною) -- на знак того, що Христос стане Царем, першим серед священників, а помре на хресті. Ірод велів вбити всіх немовлят до 2-х років. Попереджена янголом, свята родина втекла до Єгипту, де перебувала до смерті Ірода. Христос був врятований.
Наразі на сцені домінують костюмовані вертепи, де класичний сюжет про народження та переслідування Христа цікаво поєднується з актуальними соціальними і політичними темами.
Колядування, особливо в виконанні дорослих, проходило за певним сценарієм: отримавши дозвіл, колядники сповіщали радісну новину про народження Христа. Потім, відповідно до традицій, вони розважали господарів співами та танцями, а також виголошували добрі побажання, за що неодмінно отримували винагороду, щоб їхні побажання здійснилися. Зокрема, звучали такі слова: "Тож ми вас віншуємо, шановне та величне панство, усім добром і щастям, що ви бажаєте від Господа Бога, і що про це мрієте, нехай так і станеться! Нехай допоможе вам, Боже, спокійно провести ці свята і дочекатися радості та веселощів, а нас, колядників, ласкаво прийміть у вашому дорогому та шанованому домі. Поверніть до вас, Господи Боже, своєю небесною благодаттю на цілий рік! З цими словами ми вас віншуємо, а самі перед усіма шанованими та ввічливими низько схиляємося. Будьте здорові та щасливі!"
Із давніх-давен в українському народі існував звичай бажати один одному та своїм господарям щастя, здоров'я, а також матеріального благополуччя в домі та родині. Старовинні колядки мали різноманітні теми — як християнські, так і ті, що стосуються небесних світил і створення світу. Ці пісні виконували як дорослі, так і діти. Особливо виділялися дівочі колядки, а також пісні, призначені для хлопців, вдовиць, та навіть для померлих. Наприклад, на Поліссі існували колядки, присвячені худобі, зокрема волам. Господарі раділи, коли до їхнього дому приходила велика кількість колядників, адже вважалося, що це приносить сімейне багатство і добробут у наступному році. Варто відзначити, що між колядками, щедрівками та засівалками є помітна різниця. Колядки виконують зазвичай на Різдво, щедрують напередодні Нового року, а засівають уже в перший день нового року. Колядки в основному мають релігійну тематику, тоді як щедрівки спрямовані на побажання добробуту і щедрих врожаїв (серед них — Маланка зі щедрівками, що відзначається 31 грудня). Засівалки, які нагадують щедрівки, виконуються вранці на свято святого Василя (1 січня) з традиційним "сію-вію, посіваю" та супроводжуються обсипанням зерном домівок родичів і сусідів.
Традиційно на свято не можна було відмовляти в допомозі, милосерді, не віддячити колядникам, бити посуд (це до сварки в домі), різати худобу, брати і давати в борг (бо буде щастя витікати з хати). Свято треба зустрічати охайними, тож не слід ходити в старому і брудному одязі.
А якщо справляли весілля на Різдво, то це було запорукою щасливого сімейного життя. Якщо у вікно на свято постукав птах -- невдовзі з'являться гарні новини. Куплена на Різдво річ прослужить довго.
Для хліборобів було важливим мати прогнози на врожай, від якого залежало життя і добробут родини. Тож спостерігали, що відбувалось в природі. Якщо сонячний день -- бути врожаю на хліб, сніг піде -- гарно вродить озимина, без морозу та снігу, то Великдень може бути холодним і навіть під сніг. Запримітили, який день на Різдво, такий і на Петра. Яскравий місяць на безхмарному небі -- до значного похолодання. Як свято випадає на молодий місяць, то чекай неврожайного року. На Різдво багато бурульок -- вродить ярина, особливо ячмінь. Дивились на дату Різдва: на який день тижня воно випадає, в такий же в липні слід починати жнива.
Читайте також, що треба зробити у Щедрий вечір 31 грудня, напередодні Нового року, щоб здійснилися святкові побажання миру, здоров'я й добробуту.
На фото в заголовку: Українське Різдво. Фото: згенеровано ШІ, Телеграф
#Різдво #Боже. #Ісусе. #Єгипет #Ізраїль #Єрусалим #Вдень #Назарет #Христос (назва) #Вифлеєм #Колядка #Люди #Ірод Великий #Святий Дух #Новий рік #Свобода Україна #Василій Кесарійський #Календарі #Капустяний рулет #Вертеп #Святвечір #Кутя #Ялинка #Коляда #Щедрівки #Сонце #Покуття #Козацька Гетьманщина #Поділля #Національний музей народної архітектури та побуту України #Гуцульщина #Сноп (сільське господарство)
