"Російська 'хахаганда': гумор, щедро приправлений пропагандистськими елементами"

"Гумор є своєрідною духовною зброєю в боротьбі за виживання", - зазначав колишній в'язень нацистських концтаборів і психіатр Віктор Франкл. Водночас, дослідження показують, що сміх сприяє покращенню імунної системи, здоров'я серця, якості сну та зниженню рівня стресу. Проте існує і інша сторона гумору. Чи може він слугувати інструментом пропаганди? Так, це не новий феномен, а має навіть свою назву - "хахаганда". Від початку Великої війни цей метод активно використовує Росія. У наступному тексті ми розглянемо, як Кремль, уплітаючи жартівливі елементи, поширює токсичні наративи та в чому полягає їхня загроза.

ЩО ТАКЕ "ХАХАГАНДА" І ЯК ВОНА ВИНИКЛА?

"Хахаганда" — це форма пропаганди, що використовує гумор для досягнення своїх цілей. Основна мета таких систематичних глузувань, що супроводжуються образливими висловлюваннями, полягає в підриві довіри до певних осіб, організацій або навіть до держави в цілому. Цей термін був введений латвійською науковицею Солвітою Дениса-Лієпніце ще в 2010 році.

"Хахагандою" можна охарактеризувати як сатиричний жанр, що поєднує в собі різкі критичні нотки та гумор. Цей вид вираження думки традиційно слугував інструментом політичної пропаганди. Наприклад, масові політичні рухи в епохи Реформації та Просвітництва у XVI-XVIII століттях активно використовували сатиру, прагнучи або здобути, або ж зберегти владу.

Сатира мала обмежену популярність у диктаторських режимах, таких як нацистська Німеччина та СРСР, де найбільш поширеним її проявом були карикатури. Наприклад, у щоденній газеті Der Angriff, що виходила в Німеччині, Йозеф Геббельс, який згодом став міністром пропаганди нацистського уряду, публікував ці малюнки. На основі його творчості було випущено три книги, метою яких було висміювання та дискредитація руху опору. Основною ж ціллю таких "жартів" стали євреї, яких зображали в образливому світлі: з надмірною вагою, неприємним запахом та великим носом.

У 1934 році газета Die Brennessel опублікувала карикатуру, на якій були зображені дві сцени з євреями: вгорі - єврей-банкір, що захоплює німецьку ферму, а внизу - поліція, яка б'є єврея по руці, примушуючи його повернути чужі володіння. Цей "гумор" насправді слугував інструментом для поширення антисемітських настроїв та виображення євреїв як жадібних. У той час у Німеччині вже активно реалізовувалася расова політика, яка включала заборону євреям займати певні посади. Такі карикатури грали значну роль у формуванні суспільної думки.

Чи застосовує Росія "Хахаганду" у конфлікті з Україною?

Гумор у схожому стилі, тобто "хахаганду", активно застосовують росіяни для дискредитації України, біженців, міжнародних партнерів тощо. Вони створюють фейкові обкладинки, меми, мультфільми та навіть штучний інтелект. Нижче розглянемо основні засоби російської "хахаганди".

ОБКЛАДИНКИ ДЛЯ ЖУРНАЛІВ

Звичайні текстові повідомлення вже не викликають такої довіри, як раніше. Тому російські пропагандисти шукають нові способи, щоб відвернути увагу від військового вторгнення своєї армії, акцентуючи на "проблемах" в Україні. Для посилення цього ефекту вони використовують гумор та обкладинки світових новин. Цю інформацію розповсюджують не лише в російських телеграм-каналах, а й у англомовному медіапейзаже, намагаючись вплинути на сприйняття України серед іноземців.

Зазвичай для цього використовується справжній журнал, який наслідує його стилістику, при цьому змінюючи лише обкладинку. Такі видання не лише висміюють українців, але й поширюють ті ж наративи, що звучать в ефірах Соловйова, Скабєєвої та інших кремлівських рупорів. Основна стратегія російської пропаганди полягає в тому, що чим частіше повторюється неправда, тим швидше у неї вірять.

Один із таких наративів стосується начебто "знищення" військових ЗСУ вищим військово-політичним керівництвом України. Наприклад, у лютому 2024 року росіяни поширили обкладинку німецького журналу Titanic із фото екскомандувача ЗСУ Валерія Залужного, який "знущається" з українських військових. Вочевидь, це фейк. На оригінальному випуску цієї обкладинки зобразили німця в образі птаха.

Росіяни також не ігнорують Володимира Зеленського. Наприклад, на одній з підроблених обкладинок німецького журналу Eulenspiegel його зобразили як "ляльку" Заходу.

Росіяни не зупинилися на дискредитації держави і почали адаптувати свої фальшиві матеріали відповідно до актуальних подій. Зокрема, після наступу Сил оборони на Курщину в серпні 2024 року, фейкомети поширили зображення обкладинки німецького видання Handelsblatt, яка нібито говорила про "значні втрати" ЗСУ в цьому регіоні. Однак на справжній обкладинці немає жодних згадок про події на Курщині. Цими фейковими новинами російські пропагандисти намагаються продемонструвати "велич" Росії, яка, за їхніми словами, успішно відбила наступ ЗСУ. Щоб підвищити довіру серед звичайних росіян, вони активно використовують міжнародні медіа.

Обкладинки одних і тих самих світових медіа можуть набриднути читачам. Тож росіяни довго не думали та створили своє медіа - Rodib Reb. Насправді цього журналу нема, але в російських телеграм-каналах регулярно можна побачити обкладинки, героями яких традиційно стають президент, українські військові та біженці.

Чому фейкомети завжди підробляють іноземні медіа, якщо росіянам постійно наголошують на "поганому" Заході? Головна мета – продемонструвати, що навіть "ворожі" країни схвалюють позицію РФ, що підсилює вплив на слухачів. Крім того, це дозволяє створити ілюзію "надійних джерел", які надають більшу легітимність заявам пропагандистів.

Анімаційні фільми

Людина поглянула на обкладинку, усміхнулася і швидко про неї забула. Більшість з цих творів написані іноземними мовами, тому читачі не завжди можуть вловити контекст і навряд чи поділяться ними з друзями, які, скажімо, не володіють англійською чи німецькою. Зовсім інша ситуація зі мультфільмами. Навіть без знання мови можна зрозуміти суть подій через дії персонажів, особливо коли йдеться про висміювання та дискредитацію когось.

У 2022 році російські медіа активно поширювали мультик ізраїльського телеканалу INN. У ньому українці постають в образі нахабних поросят та "біженців-нацистів", які нібито псують будівлі країн ЄС та обкрадають їх. Через це Євросоюз викидає українців за двері. Але, як пишуть "класики" російської пропаганди, а точніше Путін, на "порятунок бідних українців" звичайно приходить Росія.

В дійсності, ізраїльський телеканал INN не випускав жодного такого відео. Крім того, логотип INN, що з'явився у відеоматеріалі, насправді належить не ізраїльському каналу, а індійській новинній мережі з такою ж назвою. Проте, навіть ця мережа не має жодного відношення до створення пропагандистського анімаційного ролика про українців.

Слід зауважити, що у подібних мультфільмах українців не завжди висміюють, а також можуть представляти їх у ролі агресорів та "окупантів", якими насправді є росіяни. Наприклад, "французька анімаційна студія" Barracudas випустила анімаційний фільм під назвою "Stop nazi games". Сюжет розгортається навколо Володимира Зеленського, який, за версією творців, стає маріонеткою західних лідерів і розпочинає військову операцію на Донбасі, залучаючи до цього військові формування "Азова" та "Правого сектора".

Це також результат вигадки кремлівських пропагандистів. Відкриті джерела не містять жодних даних про так звану студію Barracudas, за винятком анімаційного фільму про "нацистську Україну". Ця студія не має жодного веб-сайту або профілів у соціальних мережах.

Крім того, найімовірніше на створення цього відео росіян надихнула серія справжніх мультфільмів Kill Dim вірменського мультиплікатора Давида Саакянца. У серії мультиків він зобразив Азербайджан як маріонетку Туреччини та загрозу для безпеки Вірменії. В обох відео можна помітити схожу музику і мотиви, зокрема як в одному випадку Володимира Зеленського, а в іншому - президента Азербайджану Ільхама Алієва надягають як ляльку на руку.

Так росіяни намагаються показати, що Україна - "нацистська" країна, яка розпочала вторгнення на Донбас у 2014 році. Хоча все було навпаки: саме Росія незаконно перетнула український кордон та окупувала Крим, частину Донеччини та Луганщини у 2014 році.

Як і у випадку з обкладинками, росіяни намагаються робити мультики на актуальні теми в Україні. Так, у травні 2024 року вони поширювали мультфільм компанії Ukraine.Inc про "простроченого" Володимира Зеленського, натякаючи, що строк його президентства вийшов. А у липні в іншій серії цього ж мультика президента вже похоронили, він потрапив у пекло та побачив свої "гріхи", зокрема "вбивство цивільних та військових". В обидвох прикладах можна чітко простежити російські наративи про те, що Володимир Зеленський буцімто нелегітимний та ще й відповідальний за жертви серед цивільних і військових в Україні.

Ukraine.Inc - це ініціатива, що займається виробництвом короткометражних анімаційних фільмів, метою яких є дискредитація України. Домен проєкту зареєстровано в США, а його контент зазвичай розповсюджується іноземними особами. Російські користувачі використовують ці матеріали для підриву довіри до України та виправдання військових злочинів Російської Федерації.

Водночас деякі анімаційні ролики вже з'являються в російських телеграм-каналах, щоб відволікти увагу громадян від внутрішніх проблем країни. Механізм цього впливу досить простий. Спочатку фейкові новини поширюють інформацію про "неонацизм" українських військових (фактично, це можуть бути чутки або інсайдерські дані), а потім для підкріплення цих "знань" додають "докази" - обкладинки, мультфільми та підроблені фотографії. Таким чином, у свідомості росіян формується певний "пазл", що містить теорії та "докази" почутої інформації. В результаті, Росія отримує індивіда з трансформованими переконаннями, який готовий поширювати цей наратив серед своїх знайомих, або ж, що ще гірше, виносити ці ідеї у світ.

ДИПФЕЙКИ

Дипфейки - окремий вид підробок (фото, відео, аудіо), створених за допомогою штучного інтелекту. У "хахаганді" за основу найчастіше беруть справжнє відео відомого діяча та змінюють його зовнішність або слова.

Наприклад, у січні 2024 року користувачі мережі опублікували запис, як Володимир Зеленський танцює східний танець під російську пісню. Насправді ж його обличчя змінили у відеоредакторі. Оригінальний танець під східну музику виконувала зовсім інша людина.

Це відео отримало розповсюдження не тільки в україномовному та російськомовному середовищах, але й серед іноземних користувачів. Зазвичай, саме на цю аудиторію і спрямована дезінформація, адже українці, ймовірно, сприймуть його як звичайний жарт. У той же час, на міжнародному рівні такі дипфейки можуть суттєво вплинути на сприйняття України та її отримання військової і гуманітарної допомоги.

САТИРИЧНІ КАНАЛИ В TELEGRAM

Якщо ви вважаєте, що російські телеграм-канали обмежуються лише військовими кореспондентами та "РИА Новости", то ви помиляєтеся. Існують також сатиричні канали, які прямо вказують у своєму описі, що їхня мета – публікація фейків та пародій на політичні події. Наприклад, у контексті українських реалій автори вигадують неправдиві новини про події на Курщині, заяви політиків, командувача Збройних Сил України та інші подібні теми.

Усе б нічого, якби поміж таких жартів, які набирають десятки, а подекуди сотні тисяч переглядів, не просували кремлівські наративи. Наприклад, один із сатиричних телеграм-каналів визнає правильним рішення знести пам'ятник Пушкіну в Україні та додає, що "немає чого йому робити у свинарнику". У такому випадку Україну за "гумором" вкотре дискредитують. Інший сатиричний телеграм-канал публікує історію, нібито Мілла Йовович звільнила хатню працівницю родом з України, бо та відмовилась говорити російською.

Ці повідомлення можна трактувати як сатиричні. Проте, "поміж рядками" вони все ж таки відстоюють ті самі наративи, що й скабєєва з соловйовим. Хоча автори зазначають у описі, що публікують фейки, не всі користувачі звертають на це увагу. Внаслідок цього, вони можуть розповсюджувати ці матеріали як справжні новини, що призводить до додаткових ризиків.

Чи існує "ХАХАГАНДА" безпосередньо в Росії?

Коротко кажучи, відповідь негативна. Диктатори зазвичай насолоджуються висміюванням своїх противників, але не можуть витримати, коли їх критикують. На російському телебаченні дійсно існують гумористичні програми, такі як "КВК", Comedy Club та "Уральські пельмені". Проте в основному їх жарти відповідають "партійній лінії" і не торкаються теми Путіна та його найближчого оточення. Багато росіян визнають, що в медіа працюють "цензори", які стежать за тим, щоб не було жартів про керівництво країни.

У 2019 році депутат Держдуми Російської Федерації Васілій Власов висловив різку критику на адресу шоу Comedy Club та "Наша Russia", назвавши їх вкрай непристойними через жартівливі зауваження на адресу депутатів, яких нібито звинувачують у всіх проблемах країни. Тим часом російський публіцист Олександр Дугін заявив, що джерело гумору пов'язане з дияволом.

В Росії забороняють не лише жарти на адресу влади, а й ті, що "паплюжать" згадки про Радянський Союз. У 2017 році на екрани вийшов закордонний фільм "Смерть Сталіна", який був адаптований з однойменного французького роману. Цей фільм зобразив внутрішню політичну боротьбу за владу серед членів політбюро. Проте в Росії його швидко зняли з прокату і заборонили через "негативне відображення" історичних осіб, таких як Георгій Жуков, а також через "осквернення" важливих символів СРСР, включаючи радянський гімн, ордени та медалі.

ЯКІ РИЗИКИ ПОВ'ЯЗАНІ З "ХАХАГАНДОЮ"?

Безумовно, кожен має право на гумор і вибір теми для жартів. Жарт може підняти настрій, а дотепний коментар допоможе зняти напругу в складних обставинах. Проте важливо усвідомлювати різницю між жартами, що викликають сміх, і тими, що служать для розповсюдження дезінформації чи неправди.

Аудиторія російських "жартів" є різноманітною, і фейкомети ретельно адаптують свої матеріали під специфіку різних ринків. Хоча чужомовні обкладинки та мультфільми на перший погляд орієнтовані на іноземних глядачів, вони вміло підсилюють наратив про нібито втомленість Заходу від України. Таким чином, їх транслюють як українцям, так і росіянам. Пропагандисти грають на емоціях одних і підтримують ілюзію альтернативної реальності для інших.

Від "хахаганди" росіян важко захиститися, адже на будь-який аргумент проти співрозмовник скаже: "Ти не розумієш жартів? У тебе немає почуття гумору!". У цьому і полягає прихована небезпека "хахаганди". Розважальний контент швидко поширюють, адже гумористичні повідомлення легше сприймаються авдиторією. Росіяни розуміють це та за обгорткою сатири просувають вигідні їм наративи. Крім того, гумор апелює до емоцій людини та створює змінену реальність, де певні речі можуть додумувати або перебільшувати.

ЯК ОБЕРЕГТИ СЕБЕ?

Запобігання "хахаганді" могло б зводитись до простого порада — уникати будь-якого контенту, що має російське або російськомовне походження. Проте ситуація є більш складною, адже іноді російські користувачі розповсюджують "дотепні" жарти українською та іншими європейськими мовами.

Коли натрапляєте на розважальний матеріал, звертайте увагу на такі аспекти:

- хто поширює жарти? Якщо це російське або проросійське джерело, місце таких дописів - у чорному списку;

Які емоції ви відчуваєте? Безумовно, розважальний контент викликає більше почуттів, ніж інформації. Проте, якщо "жарти" викликають у вас почуття "зради" і спонукають ділитися цим із друзями, задумайтеся. Будь-яка ваша реакція на такий пост – чи то лайк, репост або коментар – лише підсилює ворожі дії.

Це справжній оригінал? Не поспішайте вірити всьому, що бачите чи чуєте. Зображення можуть бути оброблені у Photoshop, відео - майстерно вирізані, а аудіо - створене за допомогою штучного інтелекту. Переконайтеся, що контент не був змінений або вирваний із контексту.

Гумор повинен служити інструментом. Проте він має використовуватись для підтримки українців та протидії агресору, а не для розповсюдження російських наративів. Жартуйте, але не забувайте: поряд із фейковими новинами, ворог також може впроваджувати в наш інформаційний простір і підроблені жарти.