Советская рука в Волыни

Монумент українсько-польського примирення в селі Павлівка.

"Союзна рука в Волині"

В одному з попередніх чисел "І.Б." ми писали про криваві антипольські виступи на Волині. Як виявляється, роль бандерівського відгалуження ОУН (Організації Українських Націоналістів) у цих трагічних подіях не є міцно доведеною. Натомість багато фактів указує на те, що справжніми натхненниками ганебного погрому, під час якого було вирізано сотні польських родин, були совєтські аґенти.

У розпал суперечок щодо Східних Земель Москва намагається будь-якою ціною спровокувати конфлікт між Польщею та Україною, використовуючи національні напруження, щоб довести, що українці, які проживають на Кресах, не бажають повернення Польської Держави в ці райони. Водночас, щоб приховати свої дії, Москва дала вказівку своїм "диверсантам" діяти проти українських угруповань під прапором "Тараса Бульби".

Мета цієї подвійної гри надзвичайно чітка. Один лише удар призводить до знищення польського елемента на Кресах і ставить під сумнів репутацію українських націоналістів у світовій спільноті. Ця стратегія, як і безліч інших відомих нам "підступів" з Москви, зрештою обернеться проти її творців.

Усе населення Східних Кресів, незалежно від віросповідання і національності, незалежно від поділів, які його розділяють, є згідним принаймні щодо одного: що приєднання цих Земель до Росії було б нещастям для польського населення, але остаточною катастрофою для української національної справи.

Додаємо від себе, що лише в межах Польської Речі Посполитої ці території зможуть здобути мир, процвітання та свободу.

Інформаційний бюлетень №20 від 20 травня 1943 року

Тодішні представники польської політики набагато глибше усвідомлювали корені польсько-українського конфлікту, ніж це роблять сучасники, і не зводили його лише до антипольських настроїв ОУН. Пропонуємо кілька витягів із документів польського підпілля та уряду в еміграції, що висвітлюють трагічні події на Волині 1943 року.

Динаміку розростання конфлікту на Волині весною -- влітку 1943 року подано в польському підпільному журналі "Nasze Ziemie Wschodnie" за серпень -- жовтень того року: "Жахлива хвиля вбивств почалася в Сарненському та Костопільському повітах, в травні захопила Рівненський, Здолбунівський та Кременецький повіти, в червні -- Дубенський і Луцький, в липні -- Горохівський, Володимирський і Ковельський, в кінці серпня і на початку вересня останній повіт Волині -- Любомльський".

"Безсумнівним видається вплив радянської пропаганди, що посилено штовхає до передчасного повстання національні елементи окупованих країв".

Аналіз польського підпілля, проведений у грудні 1943 року, зазначає: "У польській свідомості сформувалося переконання, що більшовики є провокаторами та невидимими організаторами всіх дій".

Важко визначити основних виконавців цих злочинів, -- зазначено в документі польського підпілля про вбивства поляків, -- оскільки на Волині, окрім української поліції, діяли бандерівці та мельниківці, а також радянські диверсанти і представники петлюрівських військових формувань, що складалися з колишніх офіцерів армії Петлюри.

"Націоналістичні лідери, як зазначається у звіті генерала Коморовського, не мають влади над масами."

У звіті волинського представника уряду також відзначається хаос на Волині навесні -- влітку 1943 року: "У чиїх руках зараз українські банди -- важко визначити. Вони почали утворюватися за наказом бандерівців, але за короткий час вдалося зауважити відсутність у них єдиного керівництва і засміченість комуністичними "ячейками". Нині єдиного керівництва нема, і як з боку українців, так і з боку більшовиків робляться кроки, щоб його опанувати. Але в українському суспільстві нема жодного авторитета, який би міг зупинити вбивства серед польського населення".

Автори звіту Міністерства внутрішніх справ Польщі за травень-червень 1943 року намагалися швидко з'ясувати причини та винуватців подій. У їхніх висновках зазначено, що до відповідальності слід притягти: "а) бандерівців, які залучили до роботи поліцію, використали кадри колишніх українських збройних формувань і активізували пропаганду на підтримку боротьби за незалежність України, зокрема проти Польщі, а також призначили своїх людей на керівні посади в поліції; б) більшовиків, які надали імпульс для виступів і створили умови, за яких учасники протестів знайшли підтримку в диверсійних групах у лісах, що розпочали акцію знищення поляків на Волині; в) місцевих авантюристів, кількість яких зростала в цих умовах".

Невідомий автор статті "Трагедія Волині продовжується" у підпільному виданні "Nasze Ziemie Wschodnie" за жовтень 1943 року теж спробував визначити винуватців спалаху протистояння. На його думку: "тут діють безпосередньо одночасно два чинники, які бачать в тому, що твориться на Волині, свій інтерес. Ними є: з одного боку совєтська Росія, бо в її інтересі очевидно лежить зрушення та анархія на тилах німецької армії, і непередбачуваний, крайній український націоналізм з другого, який вважає, що зменшення поляків на Східних землях лежить в українському інтересі".

Хоча автор статті підкреслює, що радянські фактори офіційно відмежовуються від вбивств поляків в опублікованих документах, їхня роль у жахливих подіях на Волині є явищем, на яке варто звернути увагу. ОУН, за словами автора, винна в тому, що "протягом тривалого часу вона довела українську молодь до такого стану, що одного лише наказу про вихід "в ліс" та взяття до рук зброї виявилося достатньо, аби безкритичні та безвідповідальні елементи, згруповані в цій організації, почали діяти проти поляків. Деякі банди виступають під офіційним брендом ОУН, і навіть якщо керівництво організації не контролює їхню діяльність, це не зменшує їхньої відповідальності за скоєні дії". Таким чином, стаття доходить до висновків, схожих на ті, що наведені в аналізі МВС: ОУН не звинувачують у плануванні вбивств, а скоріше у нездатності контролювати своїх членів.

У свідченнях очевидця подій на Волині влітку 1943 року, які були додані до звіту Міністерства внутрішніх справ, міститься цікава інформація про дії німецьких військ у період, коли конфлікт досягнув значних масштабів. "Перед масовими розправами над поляками на початку липня 1943 року німці залишили свої позиції в селах та містечках. Натомість вони зосередилися на охороні залізничних станцій і адміністративних центрів".

Ужасаючий контекст неконтрольованого конфлікту та масових вбивств яскраво відображений у звіті польського підпілля, що датований груднем 1943 року: "Основою цих подій стала, передусім, моральна атмосфера, яку створив німецький окупант. Масові вбивства євреїв, жорстокий принцип колективної відповідальності місцевого населення за дії радянських диверсантів, жахливі катування невинних – жінок, старих та дітей, а також спалення і знищення домівок, що призводило до втечі людей, особливо молоді, у ліси, посилювало різні банди, які часто створювалися без чіткої мети, лише з прагненням пережити цей важкий час".

Автор цього документа намагається прояснити причини масової участі простих селян в акціях: "Ворожа пропаганда стала більш ефективною завдяки низькому рівню освіти в Україні, зокрема на Волині, перед війною. Це унеможливлює розуміння давніх, ненависницьких методів пропаганди, таких як 'хлібні віча' (хліб з антипольським написом), які передавалися з дому в дім, з села в село, разом з наказами, попередженнями про підготовку до насильства та обіцянками, що щось відбудеться. Це пояснює, чому сільське населення активно брало участь у нападах, підпалах і вбивствах своїх сусідів-полян, які ще вчора були мирними, часто вдаючись до жорстоких методів, включаючи участь жінок і дітей у цих жахливих актах".