Сергій Грабовський: Уявлення Трампа про "перемогу Кутузова над Гітлером під Ватерлоо" — Блоги | OBOZ.UA

Президент США Дональд Трамп знову, вкотре вже, розповів журналістам, що президент Росії Путін "хоче припинити війну" і відкинув припущення, що амбіції російського лідера можуть простягатися за межі кордонів України, інформує видання The Hill. "Я думаю, він хоче припинити війну. Я це розумію. Ми говорили довго і наполегливо. Стів Віткофф [спецпредставник президента Штатів] був із ним дуже довго, близько трьох годин. Я думаю, він хоче припинити війну".

Водночас Трамп висловив свою думку про росіян, зазначивши, що це справжні майстри. "У них є потужний військовий потенціал... Вони подолали Гітлера і зупинили Наполеона. Вони мають багатовіковий досвід у війнах. Це не їхній перший досвід... Проте, мені здається, що він прагне завершити конфлікт... Я вважаю, що він бажає знайти вихід".

Перед цим Трамп також висловлювався про "тріумф над Наполеоном та Гітлером", згадував "могутню військову силу" та підкреслював, що "росіяни завжди відзначалися успіхами на полі бою", а також говорив про "десятки мільйонів їхніх втрат під час Другої світової війни".

Гучний тривога! Росіяни насправді здобули перемогу у кампанії 1812 року проти Наполеона І, хоча до цього вони зазнали поразок у кампаніях 1799 та 1805 років. У війнах 1813-1814 років проти Франції діяла потужна коаліція. А в кампанії 1815 року, що поклала край амбіціям французького імператора, російські війська взагалі не брали участі. Щодо моря, французький флот зазнавав нищівних поразок від англійців. Проте слід згадати і про Наполеона ІІІ, чиї сили стали причиною поразки Росії під час Східної (Кримської) війни 1854-1856 років...

Щодо "десятків мільйонів" жертв, варто зазначити, що Москва під час Другої світової війни забрала життя десяткам мільйонів українців, поляків, білорусів, євреїв та, звичайно, росіян. Але важливо пам’ятати, що саме підписання Пакту Молотова-Ріббентропа у Москві стало каталізатором для початку війни. Що стосується участі СРСР у геноциді євреїв Європи, рекомендую ознайомитися з статтею Павла Поляна "Відсутня ланка в передісторії Голокосту". У ній на основі архівних матеріалів показано, що у лютому 1940 року Сталін відмовився прийняти євреїв з Німеччини та окупованих територій, незважаючи на пропозицію Гітлера. Це відзначив не просто "український буржуазний націоналіст", а російський історик і письменник, член Спілки письменників Москви, голова Мандельштамівського товариства, ще у 2013 році. Згодом Сталін також сприяв Голокосту — хіба б Бабин Яр стався, якби євреїв Києва евакуювали?

Проте все це залишається невідомою територією для Трампа і його команди. Здається, що для них історичні факти мають вигляд формули: "Кутузов переміг Гітлера під Ватерлоо", а "миролюбний Путін ніколи б не розпочав війну, якби не злий Байден".

Що ж, на загал нічого дивного. В "сухому підсумку" маємо, по-перше, традиційне для американських політиків і політбізнесменів незнання історії. По-друге, вкотре засвідчене вміння Путіна не просто переконувати свого співрозмовника у тих чи інших речах, а ще й створювати у того враження, наче нав'язані йому ззовні ідеї є його власними внутрішніми переконаннями та настановами. Що ж, у КҐБ ретельно навчали такому, а Путін, схоже, був не найгіршим учнем. Жоден бізнесмен, навіть умілий переговірник, не кажучи вже про політика, не має у своєму арсеналі засобів протидії цим технологіям. Тут потрібен відповідний життєвий досвід. Скажімо, коли на початку 2000-х Буш-молодший подивився в очі Путіну, "відчув його душу" та побачив там "пряму і гідну довіри людину", то сенатор Маккейн побачив у тих очах лише три літери: KGB. Але він мав досвід п'яти з половиною років перебування у північнов'єтнамському полоні, де відчув на собі "принади" тоталітаризму та де бранців намагалися вербувати совєтські "компетентні органи"... По-третє, схоже, що Трампа "окучував" не лише головний "кремлівський чекіст", а і якийсь "фахівець із російського питання" з президентської адміністрації, підсунувши шефові вижимки зі статті того ж таки Путіна "Справжні уроки 75-ї річниці Другої світової війни" (The Real Lessons of the 75th Anniversary of World War II) у виданні The National Interest від 18 червня 2020 року. Там є і про Наполеона з Гітлером, і про десятки мільйонів російських утрат (бо ж усі загиблі жителі СССР, за Путіним, були росіянами), і все таке інше. В тому числі - про участь майже всієї Європи у війні проти миролюбної Росії-СССР, а Європу обидва персонажі, про яких мова, схоже, однаково ненавидять.

Але у намаганні підігнати Другу світову під путінський копил Трамп, схоже, істотно передав куті меду. Він принизив США, які порятували СССР від катастрофічної поразки. Процитую красномовний документ. 1963 року голова КҐБ Володимир Семичасний подав лідерові КПСС Микиті Хрущову донесення, де містилися розшифровки зафіксованих "спецзасобами" розмов (простіше сказати - підслуханих) опального маршала Георгія Жукова за чаркою зі своїми фронтовими друзями. Знаний сталінський полководець, поміж іншого, сказав таке: "От зараз говорять, що союзники нам не допомагали... Але ж не можна заперечити, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми не могли б формувати свої резерви і не могли би продовжувати війну. Отримали 350 тисяч автомашин та яких машин! У нас не було вибухівки, пороху. Не було чим споряджати патрони для гвинтівок. Американці по-справжньому врятували нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі. Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю". Закономірне запитання: чи знав заступник совєтського Верховного головнокомандувача реальну картину війни? Знав; його слова сповна підтверджені документами, які в "буремних 90-х" Кремль і Луб'янка мали необережність розсекретити. Ясна річ, у ретельно відшліфованих, дописаних і переписаних ідеологічним відділом ЦК КПСС "мемуарах" Жукова міститься чимало неправди; але у розмовах за чаркою з людьми, яким він довіряв, маршал говорив правду. А це означає, що Жуков вважав - Совєтський Союз власну війну з Німеччиною ("Велику Вітчизняну") програв, бо був нездатен її продовжувати; тільки допомога з боку антигітлерівської коаліції дала змогу продовжити бойові дії, так-сяк нагодувати армію і тил (у 1942 році на фронті зафіксовані сотні випадків голодної смерті - не в оточенні чи в нетрях, а неподалік від Москви), налагодити виробництво танків і перетворити Червону армію з переважно пішої юрби на моторизовану мобільну воєнну силу. Перемога над нацизмом і його союзниками була одержана Об'єднаними Націями - в тому числі й тими "гейропейцями", які протистояли Гітлеру у ті роки, коли СРСР йому допомагав, і "піндосами", чия висадка у Північній Африці в листопаді 1942 року відволікла німецькі резерви від Сталінграду і зробила можливою перемогу під цим містом (а потім союзники оточили та захопили в Тунісі у 1943 році більше полонених, аніж Червона армія під Сталінградом).

Більше того, у грудні 1943 року під час Тегеранської конференції, на святковому обіді з лідерами союзних держав, Сталін підняв тост, в якому сказав: "Сполучені Штати - це країна машин. Без тих машин, що ми отримували через ленд-ліз, ми б не змогли виграти цю війну." Хрущов підтвердив цю думку Сталіна. У своїх мемуарах він зазначив, що Сталін акцентував на критичній важливості ленд-лізівської допомоги: "Він чітко стверджував, що якби нам не надали цю підтримку, ми не змогли б здобути перемогу у війні..."

І не лише це говорив Сталін. 9 травня 1945 року у промові по радіо він сказав: "Багатовікова боротьба слов'янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилась перемогою над німецькими загарбниками та німецькою тиранією. Віднині над Європою буде майоріти великий прапор свободи народів і миру між народами". Ось так оцінив одразу по капітуляції Німеччини цю перемогу корифей усіх наук. Ясна річ, свободу Сталін розумів дуже специфічно. Але все ж він визнав, хоча теж дещо специфічно, роль слов'янських народів у розгромі Гітлера. А слов'янські народи - це не лише росіяни, а й українці, білоруси, словаки, чехи, серби, болгари тощо, і не в останню чергу поляки (дві армії Війська Польського брали активну участь у Берлінській операції, ще одна воювала в Італії).

Зрозуміло, що, незважаючи на явний культ Сталіна в Росії, багато хто прагне уникати цієї теми. Особливо в "експортному" варіанті, щоб у ненависній Америці не усвідомлювали, що, образно кажучи, "Колима не змогла б здобути перемогу над Бухенвальдом". Адже саме Росія врятувала людство, і воно повинно залишатися вдячним росіянам, дозволяючи їм діяти так, як їм хочеться. Чи зможе ця ідея заволодіти розумами американських лідерів?