Історія Луцька в період XVI - початку XVII століття наповнена значущими подіями та видатними особистостями, які формували обличчя міста. Відповідно до норм маґдебурзького права, наданого Лучеську в кінці XV століття, обговорення актуальних питань та вирішення термінових справ мали проходити в ратуші за участю урядовців маґістрату та представників міської спільноти.
Читати ще: Люди Луцька маґдебурзького: про аптекаря й міського урядника Яна Гепнера
Луцький магістрат, відомий також як "Magistratus Ciuilis Luceoriens" латинською, "вряд мɛстскии" староукраїнською та "Magistrat Łucki" старопольською, став важливим елементом міського самоврядування. Міщани Луцька отримали право на його створення 31 липня 1497 року завдяки привілею великого князя литовського Олександра Казимировича з династії Ягеллонів. Цей орган став новим управлінським інститутом у місті, поступово зміцнюючи свої адміністративні та економічні позиції поряд зі старостинським замковим урядом, який пізніше був замінений ґродським. Однією з найвідоміших подій, що призвела до скарги на Яна Гепнера, луцького райці та аптекаря, сталася наприкінці серпня 1639 року. У той час місто активно готувалося до осіннього ярмарку Святосеменівського, готуючи свої товари та ятки. Магістрат, прагнучи збільшити доходи, збудував торговельну будівлю на площі Ринку, поруч із будинком бурмистра Шимона Злоторовича. Проте, через дії Гепнера, містяни не змогли отримати очікуваний прибуток від оренди. Слуги Гепнера за його наказом зруйнували цю будівлю у грубій манері, і це стало причиною обурення серед мешканців. Лише за два дні до початку ярмарку, коли лучани працювали безперервно, свідки події почали з’являтися у ратуші на суді 31 серпня. Першим свідком став Андрій Трубач, який розповів, що вночі почув шум на Ринку. Вийшовши, він побачив двох озброєних слуг Гепнера, які переносили деревину через Вірменську вулицю. Незважаючи на його запитання, чому вони завдають шкоди, йому не відповіли, а сам Гепнер спостерігав за ними з відстані. Інший свідок, торговець сіном Миколай, підтвердив слова Трубача, додавши, що злодії були в лазурових доломанах. Інший свідок, шевчик Іван Олексійович, зазначив, що навіть група шевчиків, що потрапила в цю ситуацію, не налякала слуг Гепнера. Один із учнів шевського цеху ледве не постраждав, коли слуги, які виконували наказ Гепнера, кидали деревину в річку. Цікаві свідчення надав і Гнат, син Якима, який зауважив, що аптекарчики не лише ігнорували людей, які спостерігали за їхніми діями, але навіть вітали їх, коли несли деревину до води. Зупинити свавілля спробував сторож єврейської крамниці Дмитро, але слуги, сп’янілі від вина Гепнера, не звертали на нього уваги. Лентвійт, звертаючись до Дмитра, зневажливо попередив його не втручатися у справи, які його не стосуються, інакше він може зазнати неприємностей.
Оксана ШТАНЬКОНа зображенні: Ратуша та площа Ринок у Луцьку в XVI - XVIII століттях. Художнє візуалізація від Олександра Дишка.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин з Волині, України та всього світу!
#
