"Сіські довські" – це мережа колишніх телеканалів Медведчука, що активно поширює російську пропаганду як на тимчасово окупованих територіях, так і в Європейському Союзі. Які теми привертали увагу читачів у 2024 році?

20 найпопулярніших статей "Детектора медіа" за кількістю переглядів.

"Детектор медіа" підсумовує 2024 рік, представляючи традиційні огляди основних подій та тенденцій у медіа-сфері. Раніше ми розглянули зміни на ринку телереклами за 2024 рік у порівнянні з 2023 роком, проаналізували провідні наративи, які популяризувала російська пропаганда протягом року, а також вивчили, як CTV та глобальні тренди впливають на рекламний ринок. Інтерв'ю з Марією Берлінською про волонтерські підсумки року доступне тут. Огляд десяти важливих подій медіа-індустрії 2024 року за версією "Детектора медіа" можна знайти тут. Про 15 важливих подій у сфері мереж та технологій 2024 року читайте тут. Огляд основних подій 2024 року в українському кінематографі доступний тут. Всі матеріали можна знайти під тегом #Підсумки року 2024. Найпопулярніші 30 новин від "Детектора медіа" шукайте тут.

Торік найпопулярнішими матеріалами "Детектора медіа" були не лише авторські колонки, аналіз телевізійного контенту чи матеріали про дотримання стандартів. У третій воєнний рік наша аудиторія також цікавилася дослідженнями, зокрема впливу російської пропаганди на інформаційний простір України та країн-сусідок: у двадцятці матеріалів із найбільшою кількістю переглядів шість -- дослідження "Детектора медіа". Вони стосуються пропаганди в різних країнах, на окупованих українських територіях чи присвячені розповсюджувачам цієї пропаганди.

Читачі також не залишили поза увагою медійні скандали, зокрема неприпустимі жарти з "Вечірнього кварталу" у новорічному шоу та аналогічні ситуації з "Дизелем". Обговорення навколо телеграму та анонімних каналів, які влада використовує для тиску на ЗМІ, також викликали значний інтерес протягом року. Однак найбільше зацікавлення у читачів викликав матеріал про один український документальний фільм, і це цілком зрозуміло.

1. "Швидше вбивай усіх українців і приїзди додому". На Берлінському кінофестивалі відбулася прем'єра фільму "Мирні люди" (244,6 тисячі переглядів)

Абсолютний рекордсмен року за переглядами -- текст кінокритика Дмитра Десятерика про фільм "Мирні люди" режисерки Оксани Карпович, який показали на Берлінському кінофестивалі (а згодом стрічка отримала там спеціальну відзнаку екуменічного журі). За три роки великої війни, здається, вже нічого не може вразити, бо зло і жах стали нашою буденністю. Але Карпович саме цю буденність зла і показала: наклала перехоплені українськими спецслужбами розмови російських військових із їхніми сім'ями на майже статичні види українських міст, осель, краєвидів зі слідами війни чи навіть без них. Цей фільм -- не тільки жахливий портрет окупанта, вбивці, мародера та садиста. Це також портрет усього російського суспільства -- оскільки співрозмовниці окупантів, матері, дружини, подруги, ті самі "мирні люди", -- цілком підтримують рідних-військових злочинців і з захватом закликають "вбивати нелюдів". Тобто нас.

2. Презирство чи байдужість? Декілька роздумів про Гімн України в новорічну ніч (121,5 тисячі переглядів)

В Україні не існує законодавчої норми, яка б зобов'язувала телевізійні канали транслювати гімн після новорічного звернення президента, і навіть показувати це звернення вони не зобов'язані. Проте, ця традиція продовжується вже багато років, і відсутність гімну на кількох каналах, зокрема на державному каналі "Дім", викликала обурення серед глядачів. Журналістка Ніна Даценко аналізує мотиви, які спонукали телеканали ухвалити таке рішення.

3. Екс-ведучі телеканалів Медведчука та Мураєва утворюють єдину мережу. Чи можна вважати її проросійською? (92,8 тисячі переглядів)

Після закриття телеканалів Медведчука та Мураєва, а також початку повномасштабної війни, переважна більшість ведучих цих каналів на певний короткий період стали проявляти патріотичні настрої або зовсім зникли з інформаційного поля. Проте на третій рік конфлікту долі цих особистостей розвинулися в різних напрямках. Деякі з ведучих і експертів, пов’язаних із цими каналами, перебралися до Росії, де почали працювати на кремлівську пропаганду, спрямовану на російську та білоруську аудиторію. Водночас більшість колишніх ведучих проросійських телеканалів, які залишилися у медіа-середовищі, орієнтуються на українську аудиторію, що підтверджується дослідженнями Центру "Детектор медіа". Деякі з них відкрили власні канали на YouTube, інші об’єдналися в колективні медіапроекти, такі як Politeka Online, Ukrlife.tv, "Новини. Live", "Сейчас", "ПолитЭксперт" та інші. Ці канали стали для частини колишніх ведучих способом зберегти свою присутність у медіапейзаже.

Як на медіа-каналах, так і на приватних платформах, колишні ведучі з каналів Медведчука та Мураєва переважно проводять інтерв'ю. Ті, хто не перейшов на телеканали, що створюють телемарафони, запрошують до себе експертів із сумнівною репутацією, які часто просувають тези, що збігаються з російською пропагандою. Це було очікувано.

4. Чому українське суспільство стало жертвою російських телеграм-каналів (60 тисяч переглядів)

Блог головної редакторки "Детектора медіа" Наталії Лигачової розглядає парадоксальну ситуацію, в якій українська влада, незважаючи на відсутність будь-яких механізмів регулювання чи діалогу з платформою Telegram, вирішила використовувати цей месенджер для комунікації з громадськістю. Це відбувається на фоні численних підозр у співпраці сервісу з Кремлем, а також у зв'язку з поширенням дезінформації, шокуючих матеріалів і брехні. Блог є частиною більш широкої дискусії, що відбулася минулого року, щодо необхідності модерації або обмеження Telegram в Україні. Він також підкреслює теми тиску з боку влади на медіа, яка часто використовує анонімні телеграм-канали для атак на незалежних журналістів.

5. "Якщо б люди дійсно усвідомлювали всю істину про війну, це б викликало у них глибоке розчарування," -- прокоментував Олег Сенцов щодо свого нового фільму "Реал" (43,9 тисячі переглядів).

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олег Сенцов доєднався до українського війська та воював на південно-східному напрямку. Влітку 2023-го, коли його БТР був уражений ворогом, Олег разом із побратимами опинився в найближчий траншеї та за допомогою радіозв'язку намагався організувати евакуацію частини свого підрозділу, що перебував під обстрілом, майже без боєприпасів, на позиції під кодовою назвою "Реал". Ці події Сенцов випадково зняв на свою камеру GoPro. По суті, фільм із назвою "Реал" -- це репортаж з окопу. Про бойові дії можна здогадатися з ближчих чи дальших вибухів і пострілів, звуків техніки, що проїжджає, й інтенсивних перемовин, мета яких -- урятувати бійців від загибелі. Хоча історії як такої тут нема, "Реал" справляє сильне враження самим ефектом занурення в неприкрашену рутину війни, пише Дмитро Десятерик.

6. Шоу "Вагітна у 16": викинути шкода, а так хоч перегляди будуть (42,6 тисячі переглядів)

Плани каналу СТБ щодо запуску нового сезону шоу "Вагітна в 16", прем'єра якого була намічена на весну 2022 року, викликали в 2023 році хвилю обурення та протестів серед глядачів, експертів і медіа-спільноти. Це сталося на фоні зростання кількості сексуальних злочинів, скоєних окупантами в Україні, і чутливості цієї теми в суспільстві. В результаті, канал вирішив відкласти прем'єру ще на рік. Хоча шоу так і не вийшло в ефір, його було опубліковано на онлайн-платформах каналу. Це призвело до нового скандалу: одна з учасниць сезону, знятого ще до початку війни, виявилася ученицею свого викладача. Вік вчителя на момент їхніх відносин становив 32 роки, а дівчини — 15. Канал піддався критиці за романтизацію таких стосунків; СТБ, у свою чергу, заперечив цю критику, посилаючись на соціальну місію шоу. Вчителя звільнили з навчального закладу, але перегляди програми зросли — випуск, присвячений цій парі, зібрав близько 8 мільйонів глядачів, а загальна кількість переглядів чотирьох епізодів до кінця року становила майже 24 мільйони.

7. Медіа не повинні були оприлюднювати інформацію про підозрюваного у справі вбивства Фаріон, - такі висновки зробили медіаюристи та експерти з медіа (38,3 тисячі переглядів)

19 липня у лікарні Львова померла мовознавиця та колишня нардепка Ірина Фаріон, після того як стала жертвою пострілу з боку невідомого чоловіка. Поліція швидко затримала підозрюваного. Через тиждень українські медіа розкрили його особу — журналісти "Слідства.Інфо" та OSINT-відділ "Телебачення Торонто" надали деталі про його вік, ім'я, прізвище, фотографії, адресу проживання та дані про навчальний заклад. Медіа також поспілкувалися з батьком підозрюваного, який перебуває на фронті. З одного боку, журналісти виконали свою місію, враховуючи суспільний інтерес до ситуації. Але деякі медіаюристи вважають, що вони порушили як закон, так і етику журналістики, оскільки оприлюднили не лише персональні дані підозрюваного, але й аспекти його особистого життя, що привернуло увагу до його рідних та знайомих. Журналісти, звісно, мають іншу думку, яку можна знайти у їхніх коментарях.

8. Серіал "Дрон": куди зникли раціональні думки? (29,7 тисячі переглядів)

Канал НТН вирішив здивувати своїх глядачів новим серіалом з "унікальним" сюжетом: поліцейським процедуралом, у якому друг головного героя – собака. Цей чотириногий помічник активно сприяє розкриттю злочинів. Однак, якщо до цього додати невиразний сценарій, посередню акторську гру, одноманітних персонажів і нав'язливий продакт-плейсмент, стає зрозуміло, чому авторка колонки про серіал Марія Спалєк залишилася дещо розчарованою фінальним продуктом.

9. Серіал "Одна родина" заохочує розібратися, хто кому сват і брат (26,3 тисячі переглядів)

Нарешті серіал, який сподобався і глядачам, і телекритикам. Головне -- не сплутати його з серіалом "Одна родина. Весілля", який вийшов на "2+2" торік і який якраз складно назвати вдалим.

Хоча головні персонажі обох серіалів — закохані молоді люди з ворожих родин — мають багато спільного, інші аспекти суттєво відрізняються. Найперше, це якість: "Одну родину" створював той же продакшн, що й "Спіймати Кайдаша", і він може похвалитися чудовим акторським складом та якісним музичним супроводом. Тому Марія Спалєк вважає, що "Одна родина" навряд чи зможе витіснити "Кайдашів" з їхньої лідируючої позиції, але своє місце серед вартих уваги українських серіалів вона вже здобула.

10. Битва слів і значень: Центрально-Східна Європа проти російських наративів (23,8 тисячі відвідувань)

Протягом шести місяців аналітики Центру досліджень вели спостереження за інформаційним середовищем країн-сусідів України, таких як Польща, Словаччина, Чехія, Румунія, Молдова, Болгарія та Угорщина, з метою виявлення впливу російської дезінформації на ці країни. Результати моніторингу вказують на те, що пропагандисти адаптують свої ворожі наративи до місцевих умов, ставлячи за мету не просто сприяти позитивному ставленню до Москви, а й маніпулювати наявними соціальними болями та посилювати розділення між різними групами населення. Це робиться для дестабілізації ситуації в країнах Європи та підриву єдності Заходу. Основними темами, які активно просувалися через пропагандистські мережі в зазначених країнах, стали євроскептицизм, антиамериканізм, антинатівська риторика, ксенофобія щодо українських біженців, а також зневіра в доцільності подальшої підтримки Києва, делегітимізація української влади та знецінення опору України російській агресії. Цей текст є важливим ресурсом для розуміння механізмів роботи російської пропаганди на третій рік конфлікту.

11. Актор Костянтин Костишин: "Я зараз отримую задоволення від того, що можу принести користь своїй країні" (21,7 тисячі переглядів)

Актор Київського театру драми й комедії на Лівому березі, який багато знімався в серіалах, зокрема "Повернення Мухтара", "Дев'ять життів Нестора Махна", розповів у інтерв'ю Віталію Бараннику про те, як долучився до ЗСУ та як тепер служить. Історія про мобілізацію, до речі, не дуже приємна, але сам актор каже, що приєднатися до лав ЗСУ -- це його доля. І хоча зсередини армія виявилася не зовсім такою, як він очікував, актор вважає честю служити й захищати Україну. А ще у відпустках він грає в театрі.

12. "Волевиявлення без вибору": як на тимчасово окупованих територіях України проходять російські віртуальні "вибори" (21,1 тисячі переглядів)

2024 рік стане роком виборів, які проходитимуть у багатьох країнах світу, включаючи США, Індію та різні держави Європи. В Росії також відбулися вибори, які викликали серйозні сумніви, адже вони були імітаційними: без альтернативи, з заздалегідь визначеним переможцем. Крім того, в грубе порушення міжнародних норм, вибори пройшли на окупованих українських територіях. У цих місцях, що зазнали руйнувань, вибори відбувалися під загрозою автоматів і з фальсифікованими даними про кількість виборців. Аналітики Центру досліджень "Детектора медіа" ретельно вивчили пропагандистську кампанію, яка була організована на окупованих територіях на підтримку "лідера", якого представляють як "захисника традиційних цінностей" та "охоронця російського миру".

13. "Деган Шоу". Як "Дизелі" ображають кримчан, жінок, євреїв і пропагують алкоголізм (20,4 тисячі переглядів)

Смішна й водночас сумна колонка Олександра Морського про те, чим годує своїх глядачів на новорічні свята "Дизель шоу". Тут і об'єктивація жінок, і оспівування алкоголізму, і, звісно, жарти про фекалії та мінет (куди ж без них), і -- родзинка -- звинувачення всіх жителів Криму в зрадництві та колабораціонізмі. Ну щоб вони там не розслаблялися. Переказувати цей текст марно, краще почитати. А ще можна потім подивитися чергове новорічне шоу від "Дизелів" -- і порівняти з тим, що було торік. Щось підказує, що суттєво краще не стало.

14. Російські інформаційні мережі: узгоджений вплив на свідомість у Centralно-Східній Європі (19,5 тисячі переглядів)

Ще одне розслідування, проведене Центром досліджень "Детектора медіа" та LetsData, яке розкриває деякі елементи складного проросійського інформаційного впливу в сусідніх для України країнах Центрально-Східної Європи. Ці мережі, що діють одночасно на різних платформах, але передусім у телеграмі та Х, використовуються Росією для поширення пропаганди проти України в Польщі, Словаччині, Чехії, Румунії, Молдові, Болгарії, Угорщині та самій Україні. В кожній із цих країн виявлені мережі мають свої особливості, але всі вони є потужною цифровою інфраструктурою для кремлівських гібридних скоординованих інформаційних кампаній.

Скандал із ганебним номером "95 кварталу" зачепив почуття багатьох українців. Бо переселенці, й зі Скадовська зокрема -- це люди, які переживають гостру психологічну травму, писав Борис Бахтєєв у своєму блозі, присвяченому сумновідомому скетчу про "сіські довські", в якому кварталівці висміяли українську мову уявної жінки з міста Скадовськ. "Зруйновано звичне життя й плани на майбутнє, покинуто рідні й улюблені домівки, дорогі серцю речі й сімейні реліквії. Світ перекинувся й майбутнє лякає. Сміятися з цих людей -- то садизм", -- додає Бахтєєв і вважає, що відсутність емпатії -- це діагноз, який самі собі встановили кварталівці цим номером.

"Президент фактично став ключовою фігурою у медіапейзаже країни", -- зазначив Дмитро Литвин, радник Зеленського з комунікацій (19,1 тисячі переглядів).

На початку вересня Зеленський призначив своїм радником із питань комунікацій Дмитра Литвина -- колишнього журналіста, одного зі своїх спічрайтерів від початку повномасштабної війни. За місяць після призначення Литвина "Українська правда" заявила про системний тиск на видання з боку Офісу президента та зокрема звинуватила саме Литвина в тому, що він цей тиск здійснює.

Ведучі подкасту "Медіуми" Вадим Міський та Наталія Соколенко обговорили з Литвином питання наявності конфлікту з "УП", а також розглянули ролі різних членів комунікаційної команди Офісу Президента. Вони також торкнулися теми координації роботи ОП з основними медіа, обговорили темники в "Укрінформі" і вивчили аудиторію телеграм-каналів.

17. "Русофобка" та "жертва "Азову"". Реакції російського агітпропу, телеграм-каналів та іноземних медіа на смерть Ірини Фаріон (18,8 тисячі переглядів)

Російська пропаганда намагається використати будь-які події в Україні, щоб розколоти суспільство, або поширити паніку, або викликати пригнічення, розпач чи відчай у людей, які третій рік страждають від російської агресії. Тож не оминула вона увагою і вбивство Ірини Фаріон -- а аналітики Центру досліджень "Детектора медіа" проаналізували більш як 25 тисяч повідомлень у проросійських телеграм-каналах і виокремили низку тез, які поширювали ці пропагандисти. Серед них -- "в Україні почалися політичні вбивства" про те, що замовниками вбивства начебто є українська влада або "російськомовні бандерівці", чи навіть що її "принесли в жертву, аби мобілізувати людей і далі чинити опір російській армії". Але попри намагання російського агітпропу розколоти українське суспільство, і перші реакції українців на вбивство Ірини Фаріон, і комунікація з боку української влади показують, що в критичний момент суспільство радше готове до об'єднання, ніж до розбрату.

18. "Чорна діра, куди діваються гроші західних платників податків". Як російська пропаганда торпедувала тему допомоги в соцмережах країн-сусідок України (17,4 тисячі переглядів)

Заключний моніторинг, проведений Центром досліджень "Детектора медіа" у співпраці з LetsData в рамках ініціативи EU Disinformation Situation Centre, зосередився на аналізі пропагандистського впливу Росії на сусідні країни України: Польщу, Словаччину, Чехію, Румунію, Молдову, Болгарію та Угорщину. Метою дослідження було встановити актуальні цілі Росії в кожній із цих країн шляхом вивчення тактик, тем і основних меседжів, які використовуються в дезінформаційних кампаніях. Однією з центральних тем російської дезінформації є підтримка України з боку країн-партнерів. Нижче наведені основні повідомлення, які поширювала російська дезінформаційна мережа в зазначених країнах:

Вражає, що незважаючи на плин часу, допомога продовжує надходити, а пропаганда залишається вірною своїм основним ідеям.

19. Лицарка з Позняків. Фільм про жінку, яка не піддається обставинам (16,9 тисячі переглядів)

Дмитро Десятерик подивився повнометражний дебют Аделіни Борець "Квіти України" -- про власницю обійстя між житловими висотками. Наскрізного сюжету в фільмі нема: просто труди й дні жінки, яка любить свою землю у всіх сенсах -- від власної ділянки до України. І не здається перед будь-якими халепами. Але попри цю буденність, Дмитро вважає, що це один із найкращих документальних фільмів року.

20. 53-тя ОМБр vs Бутусов: за що журналіст перепрошував у підрозділу та кому насправді він допік (16,8 тисячі переглядів)

Воєнний журналіст, головред "Цензор.нет" Юрій Бутусов регулярно критикує командування різних рівнів за те, які рішення воно приймає та якою ціною ці рішення втілюються. У відповідь близькі до влади телеграм-канали регулярно атакують Бутусова. І цього разу сталося так само: Бутусов припустився помилки -- незначної, але помилки -- під час оцінки подій під Авдіївкою. За це на нього образилася 53-тя бригада і на офіційних сторінках звинуватила його в тому, що він сказав неправду. Попри те, що він пізніше не тільки записав інтерв'ю з бійцем підрозділу 53-ї бригади, який фактично підтвердив майже всю інформацію Бутусова, і перепросив за неточності -- скоординовано телеграм-канали, лояльні до Офісу президента, й інші прихильні до влади медіа звинуватили Бутусова у поширенні "брехні та фейків". Юлія Лавришин детально розібрала ситуацію -- і, на жаль, дійшла висновку, що кампанія проти журналістів, які критикують військово-політичне керівництво країни, триває.

Колаж на титульній сторінці: Микола Шиманський, "Детектор медіа"