29-30 вересня Україна вшановує пам'ять тих, хто загинув у трагедії Бабиного Яру – одного з найжахливіших місць масових вбивств під час нацистської окупації. Лише за два дні у вересні 1941 року тут було вбито 33 771 єврея. Загалом, у період з 1941 по 1943 рік, жертвами розстрілів у Бабиному Яру стали близько 100 тисяч мирних жителів та військовополонених.
Цю інформацію наводять матеріали Українського інституту національної пам'яті. Бабин Яр перетворився на символ трагедії, відомої як "Голокост від куль", що означає масове знищення єврейського населення через розстріли на захоплених територіях. ```markdown Цю інформацію наводять матеріали Українського інституту національної пам'яті. Бабин Яр перетворився на символ трагедії, відомої як "Голокост від куль", що означає масове знищення єврейського населення через розстріли на захоплених територіях. ```
Локація, де загинули приблизно 100 тисяч осіб.
Бабин Яр у Києві перетворився на місце спочинку для тисяч людей з різними корінням та соціальним становищем.
Серед загиблих виявилися євреї та роми, радянські солдати, які потрапили в полон, комуністи, члени Організації українських націоналістів, ув'язнені Сирецького концтабору, активісти підпілля, заручники, а також особи, яких звинувачували у "саботажі" чи порушенні правил комендантської години. Серед них також були пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Розправи почалися майже відразу після того, як у вересні 1941 року німецькі війська захопили Київ, і тривали до кінця окупації міста. Найбільшою каральною операцією стали події 29-30 вересня.
У той час у Бабиному Яру протягом всього лише двох днів було знищено близько 34 тисяч євреїв, які проживали в Києві.
Як розпочалася катастрофа
19 вересня 1941 року війська Вермахту увійшли до Києва. Уже наступного дня в Бабиному Яру були розстріляні військовополонені.
За кілька днів радянські диверсанти підірвали низку будівель у центрі міста, зокрема на Хрещатику. Нацистська окупаційна влада використала ці вибухи як привід для масової каральної акції проти київських євреїв. Вставлений текст markdown
28 вересня по Києву з'явилися оголошення з наказом усім євреям міста зібратися наступного ранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова біля кладовищ.
Людям наказували взяти із собою документи, гроші, цінності та теплий одяг. Багато хто не знав, що їх ведуть на смерть.
"Дорога смерті"
29 вересня тисячі громадян вирушили з Лук'янівської площі до Бабиного Яру.
Маршрут пролягав вулицею Мельникова до Єврейського кладовища, далі -- до сучасних вулиць Сім'ї Хохлових і Дорогожицької.
Поряд із Братським кладовищем у громадян забирали грошові кошти, цінні предмети та документи, примушуючи їх залишати свої речі та верхній одяг.
Після цього жертв вести до самого яру.
Людей примушували роздягатися, спускатися вниз і лягати на тіла тих, хто вже був убитий. Німецькі поліцейські обходили ряди, здійснюючи постріли в потилицю.
До вечора 29 вересня нацисти встигли вбити майже 22 тисячі людей. Тих, кого не встигли розстріляти, загнали на ніч у порожні гаражі, а наступного дня масові вбивства продовжилися. Після цього сапери підірвали схили яру, засипавши тіла землею. Вставлений текст markdown
За німецькими документами, протягом 29-30 вересня було вбито 33 771 людину.
Хто проводив масові розстріли?
Головним виконавцем розстрілів наприкінці вересня -- на початку жовтня 1941 року була зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля.
Цей підрозділ здійснював масові вбивства євреїв не лише в Києві, а й у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.
У Києві діяла айнзатцгрупа С, до складу якої входила зондеркоманда 4а. До забезпечення окупаційного режиму також були залучені структури поліції безпеки та СД, охоронні формування Вермахту та поліцейські підрозділи. Вставлений текст markdown
Розстріли тривали й після вересня 1941 року.
29-30 вересня увійшли в історію як найзнаменитіші дні трагедії, проте масові вбивства в Бабиному Яру тривали ще більше двох років.
Український інститут національної пам'яті виділяє кілька етапів масових розстрілів.
Перший тривав від вересня 1941-го до весни 1942 року. У цей час тут практично щодня розстрілювали євреїв, військовополонених і цивільних.
З середини жовтня 1941 року до списку жертв додалися також комуністи, які діяли в підпіллі, роми, пацієнти психіатричних закладів, заручники та члени Дніпровської флотилії.
У зимові місяці 1941-1942 років у Бабиному Яру були вбиті представники Організації українських націоналістів. Нацистські окупанти переслідували український націоналістичний рух, сприймаючи його як загрозу для свого режиму.
Сірецький табір для військовополонених
Другий період масових убивств охоплював час від кінця зими 1942 року до середини серпня 1943-го.
Поруч із Бабиним Яром діяв Сірецький табір для військовополонених, багато в'язнів якого також стали жертвами розстрілів.
З весни 1942 року кожного тижня двічі сюди доставляли для виконання смертного вироку ув'язнених з гестапівської в'язниці.
До осені 1943 року серед основних жертв були підпільники та партизани -- як комуністи, так і українські націоналісти.
Нацисти розпочали ліквідацію доказів своїх злочинів.
У 1943 році, коли стало очевидно, що німецькі війська можуть зазнати поразки в Києві, нацисти активізували свої зусилля щодо ліквідації свідчень масових вбивств.
Для цього залучали ув'язнених з Сирецького табору.
18 серпня 1943 року до табору прибули арештанти з Полтави. До цієї групи приєдналися ще приблизно 100 єврейських в’язнів з Сирецького табору.
В цілому до складу команди входило 327 учасників.
Їх закували в кайдани та змусили викопувати тіла жертв із масових поховань, споруджувати великі печі, складати туди тіла разом із дровами та спалювати.
За даними УІНП, в одній такій печі могли одночасно спалювати до 2000 тіл.
Територію оголосили забороненою зоною, обгородили та намагалися приховати від сторонніх. Однак дим і запах від спалення тіл відчувалися далеко за межами Бабиного Яру. Вставлений текст markdown
Втеча засуджених в'язнів
В кінці вересня 1943 року ув'язнені, що займалися кремацією тіл, усвідомили, що наступна підготовлена піч стала призначена для них.
В ніч з 28 на 29 вересня вони намагалися втекти.
Уціліти вдалося лише близько двадцяти осіб. Їхні свідчення після закінчення війни стали важливим джерелом для відтворення подій, коли нацисти намагалися знищити доказові сліди масових вбивств у Бабиному Яру. `Тут вставлений текст markdown`
Останні розстріли в урочищі мали місце напередодні відходу німецьких сил із Києва. 4 листопада 1943 року там відбулася остання задокументована страта, а вже через два дні Червона армія увійшла до міста.
Кого вбивали у Бабиному Яру
Євреї становили понад 50% від загальної кількості жертв Бабиного Яру.
Протягом двох років окупації в цьому регіоні було вбито представників численних інших спільнот.
Серед перших потерпілих опинилися радянські військові, зокрема євреї та політичні комісари.
Щонайменше 150 ромів також загинули в Бабиному Яру. Інші ромські табори були знищені на тодішніх околицях Києва -- у Святошині та на Березняках.
Починаючи з середини жовтня 1941 року, у районі Кирилівської церкви відбувалися розстріли пацієнтів психіатричної лікарні, що носила ім'я Павлова.
Українські націоналісти стали жертвами репресій. Згідно з інформацією Українського інституту національної пам'яті, в Києві загинуло щонайменше 600 представників ОУН.
Нацисти також активно вели боротьбу проти радянського підпілля. До завершення німецької окупації Києва загинуло приблизно 617 його членів. ```markdown Нацисти також активно вели боротьбу проти радянського підпілля. До завершення німецької окупації Києва загинуло приблизно 617 його членів. ```
"Голокост через вогнепальну зброю" в Україні
Бабин Яр став найвідомішим, проте не єдиним місцем, де відбувалися масові розстріли євреїв в Україні.
Масові вбивства відбувалися у численних містах та селах.
У серпні 1941 року в Кам'янці-Подільському було вбито більше 23,5 тисяч євреїв. Поряд з Богданівкою загинуло понад 40 тисяч осіб, у Дробицькому Яру поблизу Харкова – близько 20 тисяч, в районі Дальника поблизу Одеси – приблизно 18 тисяч, а в урочищі Сосонки недалеко від Рівного – понад 17 тисяч.
Нацистський терор фактично викорінив єврейську громаду в численних містах і селищах України.
За інформацією Українського інституту національної пам'яті, приблизно 1,5 мільйона євреїв з України стали жертвами Голокосту.
Праведники: ті, хто допомагав тим, хто опинився на межі загибелі.
Поряд із хронікою масових вбивств існує й інша, що розповідає про тих, хто, ставлячи під загрозу своє життя та життя своїх близьких, рятував євреїв від рук нацистів.
У 1963 році ізраїльський меморіальний центр Яд Вашем започаткував нагороду "Праведник народів світу". Цю відзнаку отримують неєвреї, які, ризикуючи власним життям, надавали допомогу євреям у часи Голокосту.
В Україні процес пошуку подібних осіб почався з активною динамікою наприкінці 1980-х років.
На 1 січня 2021 року в Україні було визнано 2673 Праведників народів світу. На той час Україна займала четверту позицію серед країн за кількістю визнаних рятівників. ```markdown На 1 січня 2021 року в Україні було визнано 2673 Праведників народів світу. На той час Україна займала четверту позицію серед країн за кількістю визнаних рятівників. ```
Серед них можна було зустріти українців, поляків, росіян, білорусів, татар, вірмен, греків, німців та людей з інших національностей.
Для багатьох допомога євреям означала смертельний ризик не лише для себе, а й для дітей, батьків та інших членів родини.
Секретність радянської епохи щодо цієї трагедії.
По закінченні Другої світової війни пам'яті про Бабин Яр не було надано достатньої уваги та визнання.
Радянська влада намагалася уникати акценту на тому, що головними жертвами масових розстрілів були саме євреї. Пам'ять про Голокост часто розчиняли в узагальненому формулюванні про "радянських громадян".
Спроби фізично трансформувати і знищити Бабин Яр, разом із навколишніми цвинтарями, були націлені на викорінення цього місця пам'яті.
Проте пам'ять про трагедію зберігалася.
Перші мистецькі роботи, що відображали трагедію Бабиного Яру, з'явилися вже в роки війни. Художник-етнограф Юрій Павлович почав створювати свої замальовки, а серед перших літературних документів можна назвати поетичні твори Ольги Анстей і Людмили Титової. ```markdown Перші мистецькі роботи, що відображали трагедію Бабиного Яру, з'явилися вже в роки війни. Художник-етнограф Юрій Павлович почав створювати свої замальовки, а серед перших літературних документів можна назвати поетичні твори Ольги Анстей і Людмили Титової. ```
Пам'ять як застереження
Сьогодні Бабин Яр символізує не тільки пам'ять про тисячі загиблих, а й слугує важливим місцем для роздумів про трагедії минулого.
Це також нагадування про те, до чого можуть призвести расизм, антисемітизм, дегуманізація, міжнаціональна ворожнеча та переслідування людей за етнічною, релігійною чи політичною ознакою.
Масове вбивство, що відбулося 29-30 вересня 1941 року, стало одним з найбільших одночасних знищень цивільних осіб під час Другої світової війни.
Через 85 років після тих подій Бабин Яр залишається місцем, де пам'ять про минуле нагадує про ціну людської ненависті та про відповідальність суспільства не допустити повторення масових злочинів.
#
