Сполучені Штати мають зобов'язання перед українським народом. Ось сім слів для його характеристики: історична підтримка, надія, дружба, солідарність, відновлення, справедливість, майбутнє.

історик, викладач в Єльському університеті

Борги завжди викликають незручність, особливо борги вдячності. Американці (як і багато інших) мають величезний борг вдячності перед українцями за їхній опір російській агресії.

З різних причин нам складно визнати це. Щоб висловити свої думки, необхідно підібрати правильні слова. Ось сім термінів, які можуть стати корисними: захист, незалежність, демократичні цінності, відвага, різноманіття, витривалість та щедрість.

Одним з найзначніших і водночас найменш помітних боргів є безпека. Спротив України проти Росії значно зменшив ймовірність виникнення масштабних збройних конфліктів в інших регіонах світу, що, в свою чергу, істотно знизило ризик ядерної війни.

Для американських політиків та експертів з питань безпеки просто приголомшливо, що інша країна може зробити так багато для нашої безпеки, використовуючи методи, які ми самі не змогли б застосувати.

Україна змогла зменшити ймовірність конфлікту з Росією, застосувавши стратегію самооборони. Щодо Китаю, країна знизила ризики, утримуючись від конфронтації та підтримуючи позитивні взаємини. На жаль, такі методи виявилися недоступними для США. Проте, у підсумку це призвело до підвищення рівня безпеки для американців.

Для мене особисто найбільший борг стосується свободи. Це слово, яке ми, американці, часто використовуємо, але іноді втрачаємо його справжнє значення.

"Уся історія розвитку людської свободи, -- зазначив Фредерік Дуглас, -- підтверджує, що всі поступки її гідним вимогам були досягнуті завдяки невтомній боротьбі". Свобода завжди буде пов'язана з ризикованими зусиллями, націленими проти потужних сил.

Протягом цієї війни я неодноразово чув від українців, що вони визначають свободу як позитивний проєкт, як спосіб бути у світі, як багатство майбутнього. Свобода -- це не просто подолання росіян; це створення кращого, цікавішого життя та кращої, цікавішої країни.

Неможливо не помітити, що зробили українці для захисту ідеї демократії. У базовому сенсі саме про це і йдеться у цій війні. Стихійний опір багатьох українців, який російські політичні й медійні еліти не можуть зрозуміти, ґрунтується на простому принципі: українські громадяни повинні самі обирати своїх лідерів.

Українська демократична система стикається з численними викликами та зазнала змін в умовах війни, зумовлених потребою у військових діях. Проте українці продовжують відстоювати основи самоврядування, готові на великі жертви заради цього. Вони роблять це в той час, коли авторитаризм, здається, набирає популярності в багатьох куточках планети. Для тих, хто цінує демократичні цінності, це є величезним обов'язком.

У всьому цьому українці продемонстрували непохитну відвагу. У "Державі" Платон через Сократа підкреслює, що мужність є однією з основних чеснот суспільства. Не можу не згадувати про це, коли мислю про вибір Зеленського залишитися в Києві, навіть коли більшість людей за межами України очікували, що він втече.

Його сміливість, як він сам зазначав, була "символічною": він усвідомлював, що його народ прагнув від нього, і виконав це.

Хто був цим народом? Зеленський, який представляє національну меншину в Україні (він єврей), був обраний 73% населення. Це свідчить про той плюралізм, який є сутністю України та її опору.

Прихильники авторитарних режимів (які, до речі, існують і в США) часто стверджують, що тільки однорідність може гарантувати ефективність, особливо під час збройних конфліктів. Саме такий підхід Росія впровадила у свою війну: єдність командування, одностайність ідеології та жорстокі, злочинні спроби уніфікувати захоплені українські території, що фактично є актом геноциду.

Українці, в свою чергу, демонструють опір за зовсім іншою схемою. Коли влада обговорює питання повернення Криму, вона акцентує увагу на правах його корінного населення — кримських татар.

Важливим чинником успіху українських військових на фронті є різноманітне та впевнене у своїх силах громадянське суспільство, яке може підтримувати армію і виконувати завдання в тих галузях, де державні інституції виявляються недостатньо ефективними.

Збройні сили України використовують дві мови - українську та російську (оскільки головнокомандувач має російське походження). Армія України відзначається гендерним різноманіттям, а також різноманіттям сексуальних орієнтацій. На відміну від російських військових формувань (та багатьох інших), Збройні сили України демонструють значну соціальну різноманітність.

Суть уроку полягає в тому, що прояв поваги до людської гідності може призвести до більш позитивних результатів, навіть у складних умовах бойових дій.

Мені не важко описувати ці борги – це займає всього кілька секунд. Але вони накопичувалися поступово. Українці проявляють неймовірну стійкість. Вибір протистояти на початку, хоча й був критично важливим, необхідно повторювати знову і знову – година за годиною, день за днем, після кожного обстрілу, кожного бомбардування, кожного ракетного удару та кожної атаки дронами.

Усе, що ми здобуваємо завдяки відстоюванню України — це безпека, свобода, демократія, відвага та плюралізм — залежить від нашої здатності до витривалості.

Українці, зі свого боку, ускладнюють нам усвідомлення всіх цих зобов'язань своєю щирою щедрістю. Я відвідав Україну чотири рази з початку війни, і це завжди довгий шлях, навіть за найсприятливіших умов. Коли ж наші українські колеги вирушають назад, вони завжди не забувають про подарунки для американців, яких планують зустріти (особливо для їхніх дітей).

У цьому є своя проста цінність: незважаючи на війну, традиції залишаться непорушними. Однак у процесі намагання доставити значущий подарунок під час складної дводенної подорожі з країни, охопленої конфліктом, я відчуваю ще більший дискомфорт: адже для нас, американців, навіть не прийнято приносити подарунки господарям.

Чи можу я бути достатньо вдячним?