ЛЬВІВ ‒ У Польщі спадкоємець князя Анджея Любомирського подав до суду вимогу про повернення двох картин – "Портрет Роксолани" і "Портрет юнака" – з фондів Львівського історичного музею. Він стверджує, що ці полотна походять з колекції колишнього Музею князів Любомирських у Львові. Наразі ці твори, серед інших, експонуються на виставці в польському місті Слупськ.
Окружний суд у Слупську днями ухвалив рішення про заборону переміщати дві картини, але питання про повернення картин спадкоємцям ще не розглядалося.
Існують випадки, коли спадкоємці зверталися з вимогою повернення цінних артефактів, що перебувають у колекціях українських музеїв. Подібні ситуації траплялися й раніше, і Україна успішно повертала свої історичні надбання.
"Портрет Роксолани", автор якого невідомий, та "Портрет юнака", створений у середині XIX століття художником Алоїзієм Рейханом, були частиною колекції польської князівської сім'ї Любомирських.
Працівники Львівського історичного музею висловлюють думку, що на одній з картин зображена дружина султана Роксолана, яка походила з Рогатина. Вважається, що це є копія, виготовлена в XVIII столітті на замовлення родини Оссолінських з Львова. Оригінал же був привезений з Стамбула німецьким послом у XVI столітті. Портрет придбав колекціонер Станіслав Вроновський, який заповів його передати до колекції князів Любомирських. Однак існують також альтернативні версії, згідно з якими на портреті може бути зображена не Роксолана з Рогатина.
Ці дві картини представлені в польських музеях з листопада 2024 року в рамках міжнародного виставкового проекту "Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею", що включає понад 600 експонатів із Музейного фонду України. Ці культурні артефакти були евакуйовані з України через безпекову ситуацію, що виникла внаслідок російсько-української війни. Виставка подорожувала різними містами Польщі, і наразі її можна відвідати у Слупську в Музеї Центрального Помор'я.
Від імені одного зі спадкоємців Анджея Любомирського польська юридична фірма подала клопотання про повернення цих двох портретів. Суд не ухвалив рішення, кому належать картини, а лише тимчасово обмежив їхнє переміщення до завершення розгляду справи.
Юридична фірма розмістила на своєму офіційному сайті інформацію про те, що вже протягом десяти років займається розслідуваннями, пов’язаними із пошуком маєтку Любомирських. Вона досліджує історію колекції князя на міжнародному рівні, займаючись реституцією втрачених культурних цінностей. Крім того, у повідомленні зазначається, що тимчасове перебування картин у Польщі може стати "єдиною реальною можливістю" для задоволення майбутніх вимог спадкоємців, перш ніж твори мистецтва знову покинуть територію країни.
Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик повідомив, що сьогодні близько 73 членів родини Любомирських проживають у різних куточках світу. Вони об'єдналися з метою відновлення прав на майно колишньої Пшеворської ординації, яке належало Любомирським у польському місті Пшеворськ. Як зазначив Чмелик, після смерті останнього ордината, князя Анджея Любомирського, прямі нащадки не залишилися, а претензії висувають представники бічних гілок родини.
Роман Чмелик підкреслює, що українські експонати, які були евакуйовані до Польщі, оформлені відповідно до всіх вимог українського законодавства, а дозвіл на їх представлення надав Міністерство культури. Обидві картини є частиною державного музейного фонду.
"Коли посягають на ці пам'ятки, то посягають на майно, яке належить народу України. Дотримані всі міжнародні умови. Друкуються каталоги, в яких вказується походження цих предметів. Тобто, ніхто ніколи не утаємничував, що є в фондах. Вони абсолютно легально набуті. Ці два портрети та багато інших експонувались раніше, зокрема в 2017 році у Вроцлаві і ніхто ніяких претензій не висував", ‒ наголосив Роман Чмелик.
Історія музею
Генрих Любомирський, галицький меценат, заснував родинний музей у Львові в 1823 році. Ця колекція стала найзначнішою на той час, зібравши безліч мистецьких шедеврів.
З 1826 року Генрих Любомирський обіймав посаду літературного куратора Національного інституту Оссолінських у Львові. Цей інститут був заснований польським шляхтичем і бібліофілом Юзефом Оссолінським на початку ХІХ століття у Відні. Він перевіз свою книгозбірню до Львова і залишив її місту на довічне користування, про що свідчить його заповіт. Генрих приєднав свою власну колекцію до Оссолінеуму, що надало його нащадкам по чоловічій лінії право бути куратором на все життя. Ця умова діяла до 1939 року, коли почалася Друга світова війна.
Після смерти Генриха Любомирського його справу продовжували син Єжи Генрик і згодом онук Анджей Любомирський.
Окупації радянських та німецьких військ завдали істотних збитків та руйнувань Оссолінеуму. Радянська адміністрація закрила цю установу, а її колекції були розподілені між різними музеями Львова. У свою чергу, німецька влада вивезла частину фондів музею та бібліотеки в Польщу та Німеччину. Після закінчення війни значна частина цих матеріалів повернулася до відновленого Оссолінеуму у Вроцлаві.
За даними науковців бібліотеки Стефаника, у 1945-1946 роках за вказівкою Сталіна польському народові було подаровано з колекції Оссолінеуму понад 200 тисяч одиниць (рукописи, стародруки), у 1950 році вивезли ще понад 10 тисяч екземплярів польської літератури, у 1987-му передали Польщі ще понад 2 тисячі історичних пам'яток. Радянська влада передала Польщі близько третини фондів Оссолінеуму, а на його місці створили Львівську наукову бібліотеку імені Стефаника. Спадщина Оссолінеуму потрапила, крім бібліотеки, до Національної галереї мистецтв, Львівського історичного музею та Музею етнографії та художнього промислу. Тому колекція Любомирських розкидана по різних місцях.
Музей Любомирських володів 25 малюнками відомого німецького художника Альбрехта Дюрера. У Львові знаходилася третя за величиною колекція його творів у світі. Ці мистецькі роботи були перевезені німецькою адміністрацією до Берліна для Адольфа Гітлера і стали частиною його особистої колекції.
Після закінчення війни малюнки були розподілені по численних галереях у різних куточках світу.
Анджей Любомирський зумів собі повернути кілька рисунків, хоча не мав права, бо є заповіт, що вони належали Львову. Він розпродав їх по аукціонах, кажуть дослідники.
Існували випадки.
Протягом кількох років Україна та Польща вели запеклі дискусії щодо збірки Оссолінеуму. У 2015 році, коли міжурядова комісія обох країн ухвалила рішення про обмін культурною спадщиною, бібліотекарі з Львова виступили з погрозою страйку, відмовившись передати Польщі архів Оссолінських, що знаходиться у бібліотеці Стефаника.
Тоді Львівський історичний музей повинен був передати Польщі картину "Цар Шуйський перед Зигмунтом ІІІ" в обмін на два церковні дзвони, які зберігалися в Польщі завдяки місцевій громаді. Працівники музею вважали, що цей обмін є нерівноцінним, аргументуючи свою позицію тим, що польська сторона не має наміру віддавати національні скарби німцям, тож чому ж тоді існують такі вимоги до України?
Проте десять років тому було знайдено рішення, яке підтвердило, що Оссолінеум є спільною історичною спадщиною українського та польського народів, які мають право на її використання. Було засновано спільне товариство, яке зайнялося оцифруванням матеріалів.
Цікава була історія з родиною Чарторийських у Польщі, яка вимагала від польської держави компенсації за майно. У 2016 році польський уряд викупив колекцію Фонду Чарторийських за 100 мільйонів євро, зокрема картини Рембрандта і Ренуара, а також картину Леонардо да Вінчі "Пані з горностаєм". Ця угода викликала суспільну дискусію щодо умов компенсації та ролі держави у врегулюванні реституційних вимог. Глава родини Адам Чарторийський, власник збірки, назвав це пожертвою для Польщі, бо оцінювалась колекція у 2 млрд євро, рада директорів його фонду подала у відставку на знак протесту щодо угоди.
"Думаю, що це стало таким прикладом до наслідування для родини Любомирських", ‒ припускає директор історичного музею Роман Чмелик.
Раніше були випадки, коли спадкоємці вимагали від України повернення своїх цінностей. У 1994 році у Краківському історичному музеї відбулася виставка під назвою "Скарби галицьких євреїв", яка згодом була перевезена до Ізраїлю. Там спадкоємець колекціонера Максиміліана Гольдштейна, який у 1942 році передав свою колекцію до львівського промислового музею на час німецької окупації, висунув претензії на 30 експонатів. Проте ізраїльські суди відхилили його вимоги, і вся виставка була повернута до України. Незважаючи на те, що позивався безпосередній спадкоємець, а Гольдштейн фактично зробив депозит у музей, суд не задовольнив клопотання.
Коли музей отримує запрошення на виставку, то ретельно аналізує всі експонати з перспективи України та Польщі. Він ніколи не надіслав би предмети, які мають неоднозначне походження. Співпраця між музеями України та Польщі має глибокі коріння і довгі традиції. Питання про Оссолінеум вважається закритим, незважаючи на численні дискусії. Це просто безглуздо. Є міжнародні угоди, і музеї входять до складу ІКОМу (Міжнародна рада музеїв), що регулює музейну етику. На мою думку, нинішня дискусія має політичний підтекст, ‒ зазначає Зеновій Мазурик, фахівець у галузі музеєзнавства та культурології.
Зеновій Мазурик підкреслює, що міжнародна музейна спільнота і рада повинні були вжити заходів у відповідь на ситуацію. Проте експерт впевнений, що вирішення польського суду буде справедливим, і вся колекція зрештою повернеться в Україну.
Тим часом виставка "Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею" у Слупську працюватиме до 8 жовтня цього року, як вказано на офіційному сайті музею.
#Євреї #Німеччина #Європа #Друга Польська Республіка #Адольф Гітлер #Україна #Берлін #Клан #Радянський Союз #Львів #Нацистська Німеччина #Польська мова #Ізраїль #Відень #Івано-Франківськ #Стамбул #Музей #Друга світова війна #Польща #Краків #Євро #Бібліотека #Йосип Сталін #Портрет #Леонардо да Вінчі #Художник #Міністерство культури (Україна) #Вроцлав #Любомирський #Принц #Рембрандт #Меценатство #Виставка (освітня) #Альбрехт Дюрер #Могила #Султан #Галісія (Східна Європа) #Оссолінеум #Львівський історичний музей #Хюррем-султан #Слупськ #Ми йдемо до річки. #Збір #Чарториський #Дворянство #Пшеворськ #Адам Єжи Чарториський
