Його історія тісно пов'язана з долею єврейської громади Києва
Базари завжди залишалися важливим елементом міського життя, слугуючи майданчиком для торгівлі, комунікації та культурних обмінів. Це були не лише економічні центри, а й соціальні платформи, де зустрічалися представники різних народів, ділилися новинами та культурними звичаями.
У середині XIX століття Київ активно розвивався на захід, і одним із ключових торгових центрів став новий ринок на Галицькій площі, який відкрили у 1854 році. У 1858 році генерал-губернатор Іларіон Васильчиков надав офіційний дозвіл єврейській спільноті вести торгівлю тричі на тиждень. Це сприяло утворенню єврейської громади навколо базару та появі численних крамниць на сусідніх вулицях. Відтоді ринок отримав популярну назву Єврейського базару, або ж Євбазу, хоча там торгували представники різних національностей.
З відкриттям залізничного сполучення в Києві у 1870 році активність торгівлі на Єврейському базарі значно зросла, оскільки ринок знаходився неподалік від вокзалу, що робило його зручним для торговців і покупців. Біля базару височіла унікальна будівля — Церква Іоана Златоуста, зведена у 1871 році, яка стала першою в Російській імперії церквою, побудованою з металу. Цю церкву, що вирізнялася псевдоросійським стилем і отримала прізвисько "Залізна церква", знищили більшовики у 1934 році під приводом реконструкції трамвайних шляхів.
У 1960 році на місці клумби та залізної церкви спорудили стаціонарну будівлю нового київського цирку на 2000 місць. Тоді його вважали одним з найбільших в Європі.
Протягом більше ста років єврейський базар залишався справжнім центром торгівлі в Києві. Тут можна було придбати все – від їжі до годинників та навіть зброї. Атмосфера базару була наповнена різноманітними персонажами: шарманщики, продавці одягу, кіномайстри та багато інших. У 1880-х роках до базару була прокладена трамвайна лінія, що суттєво збільшило кількість його відвідувачів.
Під час Другої світової війни та німецької окупації Київ пережив страшні часи, коли єврейська громада, яка становила основу місцевого базару, зазнала значних втрат. Тисячі євреїв, серед яких були й торгівці, стали жертвами цього жахливого періоду. Після завершення війни базар продовжив свою діяльність, але вже без участі єврейської спільноти. У повоєнні роки Євбаз, який починався від вокзалу, пережив справжній підйом, ставши одним із небагатьох місць, де можна було придбати хліб навіть у часи голоду, хоча й за дуже завищеними цінами.
Остаточно Єврейський базар було закрито наприкінці 1940-х років у зв'язку з реконструкцією Галицької площі. Торгівлю речами перенесли на Володимирський ринок, а продуктовий базар -- на вулицю Пестеля (нині вулиця Скомороська). У 1952 році площу було перейменовано на площу Перемоги, а історичну назву Галицька площа повернули лише у 2023 році.
Протягом наступних двадцяти років на цій площі виникли нові житлові комплекси, був зведений готель "Либідь" та універмаг "Україна". У 1982 році в центрі площі було встановлено обеліск, присвячений героїчному місту Києву, з нагоди відзначення його 1500-річчя.
Раніше "Телеграф" висвітлював історію ринку, що залишався на одному місці протягом майже тисячі років. Він пройшов трансформацію від скромного торгового простору поблизу Львівських воріт до одного з найбільших закритих ринків у Радянському Союзі.
#Євреї #Європа #Україна #Телеграф #Роздрібний магазин #Більшовики #Радянський Союз #Історія #Російська імперія #готель #Друга світова війна #Голод #Трамвай #Хліб #Церква (будівля) #Володимир-Волинський #Ринок (економіка) #Вулиця #Цирк #Купецтво #Святий Іван Золотоустий #Київ #Універмаг #Обеліск #Генерал-губернатор #Чавун #Трамваї в Києві #Либідь #Годинник
