В інтернеті опублікували історичні світлини Чернігова XIX століття.

Чернігів, одне з найдавніших міст України, засноване ще в VII столітті, переживав період бурхливих змін у ХІХ столітті. Колись столиця могутнього князівства, місто поступово перетворювалося на губернський центр Російської імперії.

Цей етап історії відзначався як ерою руйнацій і відродження, коли стародавні традиції поступово вивітрювалися, а натомість виникали нові соціальні структури. В цей період місто активно розвивалося як у демографічному, так і в фізичному аспектах, зазнаючи значних змін під впливом архітекторів імперії.

Проте разом з імперськими порядками поступово зароджувалося і нове громадське життя. Чернігівці почали активно брати участь у модернізації свого міста, борючись за кращі умови життя.

У фейсбук-групі "Старий Чернігів" були викладені архівні світлини, що демонструють вигляд Чернігова в XIX столітті. OBOZ.UA запрошує вас глибше ознайомитися з історією цього міста в той період.

Руйнівна реконструкція

З набуттям статусу губернського центру Чернігів зазнав значної перебудови. Петербурзькі архітектори розробили новий план, що передбачав прямі вулиці та прямокутні квартали. На жаль, цей план майже не враховував історичну забудову, що призвело до знесення міських валів у 1803 році та більшості давніх кварталів. Зруйновано було також частину Борисоглібського монастиря та сотні житлових будинків. Від найдавніших вулиць центру залишилася лише Гонча. Місто втратило свій давній вигляд, а замість міського самоврядування було запроваджено "шестигласну думу".

Несважаючи на руйнівну реконструкцію, Чернігів поступово продовжував свій розвиток. У 1859 році місто отримало телеграфний зв'язок, а вже в 1863 році було завершено будівництво шосе, яке з'єднувало його з Києвом. Десна залишалася важливою транспортною артерією, і з 1860-х років тут розпочалося регулярне судноплавство. У Чернігові з'являлися нові інфраструктурні об'єкти: вуличні ліхтарі та невеликі підприємства, переважно цегельні заводи. Це свідчило про повільний, але впевнений процес інтеграції Чернігова в економічну та транспортну мережу імперії.

У 1870 році, в рамках проведення державних реформ, у Чернігові була заснована нова міська дума, яка отримала розширені повноваження, що сприяло активізації місцевого самоврядування. Завдяки зусиллям депутатів розпочалися істотні зміни. У 1875 році було відкрито міський банк, після чого почалася модернізація інфраструктури міста. Наприклад, вулиці були викладені бруківкою, а також було впроваджено водопостачання. Це дозволило вирішити проблему забезпечення населення якісною питною водою, яку видобували з артезіанських свердловин.

Електризація Чернігова

Історія електрифікації Чернігова була складною та повною викликів. У 1892 році депутати відхилили пропозицію щодо встановлення електричних ліхтарів через їхню високу вартість. Проте вже наступного року механік М. Зюков висунув ідею оренди старої водогінної станції для самостійної електрифікації міста. Незважаючи на невелику потужність перших ламп і численні скарги від мешканців, електростанція все ж почала функціонувати. Після тривалих суперечок з власником, у 1901 році міська влада придбала електростанцію, що стало важливим кроком у розвитку системи освітлення Чернігова.

До кінця XIX століття чисельність населення Чернігова зросла до 27 тисяч осіб, а його етнічний склад став більш різноманітним. Якщо раніше українці становили більшість, то тепер третину мешканців складали українці, ще по третині — росіяни та євреї. Місто стало домом для численних дворян, що вказувало на його статус губернського центру. Економіка Чернігова в основному ґрунтувалася на адміністративних і торгових функціях, з невеликими підприємствами та ремеслами. Ці зміни відображали еволюцію Чернігова з давнього козацького осередку до звичайного провінційного міста імперії.

Центр культурного життя

Попри всі складнощі, Чернігів зберіг своє значення як важливий культурний центр. З другої половини XIX століття культурне життя міста набуло загальнонаціонального українського характеру. Тут працювали видатні історики, етнографи, письменники, зокрема Л. Глібов. Місто стало видавничим центром, де виходили газети та наукові "Записки". У 1899 році було відкрито один із найкращих українських музеїв на основі колекції Василя Тарновського, а також з'явилися інші меценатські проєкти, такі як будівництво гімназій.

Революційні зміни та візит монарха.

Кінець XIX -- початок XX століття були сповнені важливими подіями. Місто відвідували імператори Петро I, Катерина II та Микола II, що завжди супроводжувалося масштабними приготуваннями. Так, візит Миколи II у 1911 році став приводом для значних реконструкцій та прикрашання міста. В той самий час Чернігів торкнулися і революційні події 1905-1907 років, хоча вони мали переважно локальний характер. Це свідчило про те, що, попри статус губернського центру, Чернігів залишався провінційним містом, де загальноімперські потрясіння відчувалися не так гостро.

OBOZ.UA запрошує вас ознайомитися з архівними фотографіями, які відображають дух Чернігова середини та другої половини XX століття.