В інтернеті опублікували унікальне зображення Вінниці в період окупації.

Вінниця, чарівне місто, розташоване в серці України на берегах річки Південний Буг, має свою складну та драматичну історію, зокрема під час Другої світової війни. Нещодавно в Інтернеті з'явилося унікальне архівне зображення, яке відкриває завісу над буденним життям міста під час німецької окупації, що тривала близько трьох років.

Ця фотографія, що походить з архівів Бундесархіву, є частиною колекції, що містить інші зображення інфраструктурних об'єктів Вінниці. На знімку зафіксовано історичний район Єрусалимка, що дає можливість заглянути у архітектурну та міську атмосферу тієї епохи. Подібні матеріали є надзвичайно цінними для дослідників, оскільки вони сприяють візуалізації і деталізації подій, які вплинули на мільйони українців.

Вінниця в часи німецької окупації

Друга світова війна виявилася найкривавішим військовим конфліктом в історії, забравши життя щонайменше 5,3 мільйона людей в Україні. У липні 1941 року німецькі війська захопили Вінницю, і для її жителів розпочався майже трирічний період жорстокого гноблення. Місто стало частиною Райхскомісаріату "Україна", яким керував infamous Еріх Кох, відомий своєю жорстокістю. Його накази були однозначними: "викачування всіх ресурсів з України" без жодної уваги до почуттів та власності місцевих жителів.

Прихід "нового порядку" у Вінниці одразу ознаменувався масовими репресіями єврейського населення. У вересні 1941 року було по-звірячому розстріляно 16 тисяч євреїв, а у квітні 1942 року -- ще 9 тисяч. Жорстокість режиму була зумовлена близьким розташуванням стратегічного об'єкта -- ставки Гітлера "Вервольф" за 8 кілометрів від міста. Через це у Вінниці було встановлено суворий режим: тривалість робочого дня сягала 14 годин, вводилась комендантська година, а порушення порядку каралося розстрілом.

Незважаючи на жорстокий терор, що супроводжував прихід німців, у місті почали проявлятися ознаки культурного відродження, хоча й під строгим контролем окупаційної адміністрації. Українська інтелігенція, сподіваючись на поліпшення обставин, відновила діяльність шкіл, а також відкрила гімназії та різноманітні курси. У Вінниці функціонували два кінотеатри, шість бібліотек, більярдні зали та казино, а особливою популярністю користувався місцевий музично-драматичний театр, який німці перетворили на оперний. Тут ставили вистави українських авторів, а для розваги окупантів організовували урочисті концерти та вечори балету.

Історичні свідчення, підтверджені навіть післявоєнними довідками КДБ, вказують на те, що театр відвідували високі німецькі чини, зокрема Герман Герінг.

Однак будь-які прояви національної свідомості виявилися короткочасними. З посиленням конфлікту на фронті навесні 1943 року позиція нацистів зазнала суттєвих змін. Більшість культурних та освітніх інституцій було закрито, а членів української інтелігенції, яких підозрювали у націоналізмі, арештували.

Наприкінці 1943 року, коли Червона армія підійшла до Вінниці, німецькі війська, усвідомлюючи неминучість свого відступу, влаштували акт помсти, знищивши оперний театр та інші важливі архітектурні об'єкти. Окупація міста тривала до 20 березня 1944 року, коли Вінниця нарешті була звільнена.