В пошуках чесності.

Зображення: Публічні ресурси

З метою виявлення доброчесних особистостей, громадські активісти, а також народні депутати і призначені особи, впровадили етичну категорію "доброчесність" у більшість законодавчих актів та корпоративних регламентів. Це стало вимогою під час проведення різних конкурсних відборів та кар'єрного просування кандидатів на відповідні державні посади.

На початку ініціатори цієї інновації в процесі відбору державних чиновників вважали, що просто додавання ознаки "доброчесність" до законодавчих процедур вирішить усі проблеми в нашій кадровій політиці, і все швидко впорядкується, як це робиться на Заході.

З часом стало зрозуміло, що застосування самого терміну (навіть у законодавстві) недостатньо, бо кожна людина, яка вважає себе "виключно доброчесною" та оцінює "доброчесність іншої людини", спираючись на власне розуміння цієї якості, може помилятися і таки - помиляється.

З'явилася необхідність визначити універсальні критерії для оцінки доброчесності, які були б придатні для всіх ситуацій і дозволяли б "перевіряти доброчесність" осіб, що прагнуть зайняти певні посади. Останнім часом ця тема стала предметом активних обговорень у юридичних колах, серед науковців і практиків, у громадянському суспільстві, а також серед політичних діячів.

І тут відкрилась "сила силенна проблем", оскільки виявляється, що скільки людей - стільки ж варіантів розуміння доброчесності та її критеріїв (ознак). Зупинились, поки що, на державній та громадській перевірці "декларації особи про власні матеріальні статки і доброчесність (власну і членів сім'ї)" та проведенні особистих співбесід з кандидатами та методах покарання недоброчесних. Виявилось, що й конкурсних балів і відповідей на запитання різних "Рад і Комісій" замало, а застосовані процедури та інструменти "дослідження моральних цінностей людини" не стали "рентгенівськими променями", за допомогою яких можна просвітити душу і справжні мотиви та інтереси конкретної людини. Думали, що допоможе скринінг психіки поведінки людини за допомогою технічного "детектора брехні", але виявилось, що й він також не працює ТАК, як хочеться і як бажано.

Думаю, що ініціатори і організатори запровадження оціночно-бальної характеристики способу життя людини протягом певного незначного періоду її життя в аспекті "доброчесності" припустилися помилки, забувши (чи не бажаючи) спочатку дослідити етимологію і семантику терміну/філософсько-теологічної (чи, навіть, богословської) категорії "доброчесність".

Філософські та теологічні джерела підтверджують, що концепція і реальна людська "доброчесність" були сформовані тисячі років тому в контексті релігійної історії. Тлумачні словники зазначають, що термін доброчесність (церковнослов'янською: цілому́дріє, що означає моральну й тілесну чистоту та невинність; латинською: castitas; англійською: chastity, integrity) має кілька синонімів у релігійних доктринах та філософських текстах, починаючи з часів Сократа і до сьогодні. Серед них можна виділити такі поняття, як цнотливість, цілому́дріє, благочестивість, праведність та святість.

Кожна з основних світових релігій — юдаїзм, іслам та християнство — визнає поняття «доброчесності» як важливу моральну цінність для своїх віруючих. Вони акцентують увагу на її розумінні як цілісності особистості у всіх аспектах: це включає фізичну чистоту та невинність, мудрість у беззаперечному дотриманні божественних заповідей у повсякденному житті, а також здатність творити «чудеса добра» на благо інших. Як зазначають філософи та теологи, досягнення доброчесності можливе через освіту і виховання, що стає важливим етапом у подоланні глибоко вкорінених наслідків гріхопадіння та духовних вад.

Християнське віровчення називає ті вади, відсутність яких і дозволяє вважати людину доброчесною, а саме: марнославство (пихатість), жадібність (скупість), хтивість (блуд), заздрість, обжерливість, гнів, лінощі. Ці вади за традицією Святих Отців (Апостолів і Пророків) можуть бути подолані за допомогою практик (небесних чеснот) щоденного буття людини: смирення, благодійності, цнотливості, вдячності, стриманості, терпіння, старанності.

По суті, "доброчесна особа" є святою, і ця святість її існування в релігійній практиці визнається (не перевіряється) нащадками, зазвичай після її фізичної кончини, і часто через тривалий проміжок часу, іноді кілька років по смерті. Доброчесність особи є стійкою і не підлягає змінам, незалежно від її соціального становища - статі, національної приналежності, рівня освіти, професії, посади чи матеріального добробуту.

А тепер уявімо, скільки часу, методів дослідження життя людини і людських ресурсів необхідно витратити, щоби встановити доброчесність людини, земне життя якої триває, для того, щоби за таким критерієм її можна було би без остраху призначити на державницьку посаду і вона протягом наступної своєї життєдіяльності незмінно підтверджувала свій статус "доброчесної"?

Ми обрали спрощений підхід для досягнення мети визнання особи доброчесною: а) внесли до закону визначення, що особа повинна бути "доброчесною"; б) проаналізували її матеріальні активи за останні кілька років, щоб впевнитись, що вона не вводила нас в оману у своїй майновій декларації; в) перевірили, чи правдивою була її "декларація доброчесності" стосовно неї та її близьких; г) ознайомились з думками та характеристиками, які про неї висловили її знайомі (колеги по роботі або навчанні); д) вивчили коментарі громадських активістів і журналістів щодо різних аспектів її публічного життя. В результаті робимо висновок про те, чи є особа "доброчесною" або "недоброчесною", а також оцінюємо ступінь цієї моральної якості залежно від посади, на яку вона претендує або яку вже займає.

Протягом тисячоліть лише одиниці добродійних (святих) осіб, які покинули цей світ, були визнані на землі, якщо порівнювати їх з загальною кількістю людей.

Чи є можливим знайти виключно добродійних серед усіх людей?

Не впевнений, адже важко порівнювати суперечливі відомості про людину, отримані за короткий час, з тими критеріями, які мають відображати справжню сутність статусу "доброчесної особи", про які ми вже говорили. Чи варто взагалі намагатися створювати "карткові будиночки" для визначення доброчесності?

Можливо я й помиляюся у своїх роздумах і висновку.

Доброчесність суддів: актуальність як ніколи раніше.