У виданні The Guardian обговорили, які спільні риси можна знайти у Путіна та Нетаньягу.

Трамп не готовий прийняти той факт, що для Нетаньягу і Путіна нескінченний конфлікт є їхнім єдиним варіантом.

Беньямін Нетаньягу та Владімір Путін провели дружню телефонну розмову на початку цього місяця з нагоди 80-ї річниці поразки нацистської Німеччини. Лідери Ізраїлю та Росії мають багато спільного. Обидва стверджують, що й досі героїчно борються з нацистами -- відповідно, у Газі та в Україні. Ця вигадка використовується для виправдання масового вбивства мирних жителів, зростання втрат серед військових, а також колосальних економічних і репутаційних збитків. Можливо, це допомагає їм спати спокійно.

Путін і Нетаньягу — це фігури, які викликають найбільше бажання знайти по всьому світу, а також, ймовірно, найбільшу неприязнь, зауважує Саймон Тісдалл, автор колонок у газеті The Guardian.

Спостереження за випадковими вбивствами, каліцтвами й травмуванням тисяч дітей — це лише одна з багатьох спільних рис цих режимів. Обидва авторитарні "сильні лідери" занурили свої країни в стан міжнародної ізоляції та морального вигнання. Конфлікт слугує їм засобом утримання влади. Вони використовують патріотичні почуття для залякування внутрішніх противників та дискредитації зовнішніх критиків, звинувачуючи їх у антисемітизмі, підтримці терористів чи русофобії.

Вони продовжують конфлікт, оскільки остерігаються стабільності. Обидва уникають міжнародного правосуддя — існують ордери на їх арешт за вчинення тяжких злочинів.

Нетаньягу та його ультраправі союзники заперечують палестинцям право на створення незалежної держави — те саме право, яке захищали засновники Ізраїлю. Аналогічно, Путін не визнає Україну як суверенну країну. Обидва пропагують месіанські та експансіоністські ідеї — "Великий Ізраїль" і відновлення радянської імперії. Основою таких поглядів є расистське та ультранаціоналістичне мислення, — зазначає автор статті.

Європейські керівники вважають, що без належного стримування Путіна, він може спрямувати свої військові дії проти них. Нетаньягу вже розширив конфлікт у Газі, залучивши до нього Ліван, Ємен і Сирію. За останніми даними американських розвідників, він планує атаку на Іран, прагнучи зірвати ядерні переговори між Вашингтоном і Тегераном.

Потенційні миротворці, серед яких президент США Дональд Трамп, не усвідомлюють ще одну важливу спільну рису: ані Нетаньяху, ані Путін не мають справжнього бажання досягти тривалого миру. Їхня основна мета — безкінечна війна, адже це стало їхньою звичною позицією. Їхнє існування прямо залежить від насильства. Вони прекрасно розуміють, що зупинка бойових дій може призвести до катастрофічних наслідків для них.

"Які думки будуть у людей в Ростові-на-Дону, Омську чи Нижньому Новгороді, коли тисячі ветеранів, що повернуться з фронту, розкажуть про реальні події? Як довго встоїть Путін, коли російська еліта почне оцінювати величезні економічні та соціальні втрати його невдалих авантюр? Після настання миру Нетаньягу чекають вибори, які можуть стати для нього поразкою. Це може призвести до можливого тюремного ув'язнення через звинувачення у корупції та хабарництві. Міжнародний кримінальний суд може вимагати їхнього видачі. Обидва можуть опинитися на лаві підсудних," -- зазначає колумніст.

Ось чому вони бояться спокою. Саме тому безперервне прагнення міжнародної спільноти до припинення конфлікту, яке підтримується зростанням військової та економічної підтримки Україні, а також посиленням санкцій і дипломатичних тисків на ізраїльський уряд, є ключем до нейтралізації двох найбільших злочинців нашого часу.

Нетаньягу вважає, що жахливі злочини ХАМАСу, скоєні 7 жовтня 2023 року, надають йому право діяти без обмежень, навіть якщо ці дії є незаконними чи аморальними. Він помиляється. Або, можливо, у нього з Путіним є спільні методи маніпуляцій, лестощів і обману стосовно Трампа. Це гра, в якій обоє досягли успіху.

Раніше журналісти Axios звертали увагу на те, що Трамп виявляє нетипове терпіння щодо Путіна. На даний момент здається, що Трамп цілком спокійно чекає, який крок зробить Путін далі.